Справа №766/16613/25
н/п 1-кс/766/7831/25
06.11.2025 року м. Херсон
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Херсонській області майора поліції ОСОБА_5 , погодженого з прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025230000001677 від 27.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
встановив:
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Астраханської області, Російської Федерації, росіянина, громадянина Російської Федерації, документованого паспортом РФ серії НОМЕР_1 , виданим 13.08.2009 територіальним підрозділом № 1 ВУФМС Росії по Московській області в Балашихинському районі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , співробітника Управління захисту конституційного ладу Другої служби Федеральної служби безпеки РФ (більш точна посада не встановлена), полковника, раніше не судимого, стосовно якого 18.01.2024 до Нововоронцовського районного суду Херсонської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023230000000354 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, без визначення застави.
Мотивуючи клопотання, слідчий вказує, що Відділом розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025230000001677 від 27.10.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, тобто у жорстокому поводженні з цивільним населенням та в інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Під час здійснення досудового розслідування встановлено наступні фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
Згідно статті 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949, учасниками якої є, зокрема Україна та Російська Федерація (далі за текстом - Конвенція), особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Відповідно до положень ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
З урахуванням положень стосовно здоров'я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.
Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
У силу положень ст. 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Згідно зі ст. 32 Конвенції Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Згідно із ст. 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться у Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Статтею 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року (далі за текстом - Додатковий протокол І) передбачено, що збройні сили сторони, що перебуває в конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи властями, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів.
Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.
Статтею 44 Додаткового протоколу І передбачено, що для сприяння посиленню захисту цивільного населення від наслідків воєнних дій комбатанти зобов'язані відрізняти себе від цивільного населення в той час, коли вони беруть участь у нападі або у воєнній операції, що є підготовкою до нападу. Однак у зв'язку з тим, що під час збройних конфліктів бувають такі ситуації, коли через характер воєнних дій озброєний комбатант не може відрізнити себе від цивільного населення, він зберігає свій статус комбатанта за умови, що в таких ситуаціях він відкрито носить свою зброю.
Крім того, статтею 75 Додаткового протоколу І встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Женевськими Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.
Поряд з цим згідно ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу І заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:
а) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема:
a.1) вбивство;
a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні.
Крім того, відповідно до ст. 8(2)(а) (іі), (vii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду катування або нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти, а також незаконна депортація або переміщення чи незаконне позбавлення волі, є воєнними злочинами.
У результаті вищезазначених подій, в умовах міжнародного збройного конфлікту, значна частина території Херсонської області, починаючи з 24.02.2022 у тому числі місто Херсон - з 01.03.2022 по 11.11.2022, перебувала під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, у тому числі військовослужбовців військ Національної гвардії РФ (далі - ВНГ РФ) та співробітників Федеральної служби безпеки РФ (далі - ФСБ РФ).
У березні - жовтні 2022 року для досягнення основної мети щодо широкомасштабних нападів на цивільне населення, невстановленими досудовим розслідуванням військовими РФ та представниками інших силових структур, за підтримки вищого керівництва РФ, в захоплених приміщеннях державних органів і установ міста Херсон організовано місця для нелегального ув'язнення, катування та жорстокого поводження з цивільними особами, вчинення іншого фізичного і психологічного тиску для одержання інформації про проукраїнських активістів, противників окупаційної влади та подальшого схилення вищевказаних осіб до співпраці з державою - агресором.
Так, 09.03.2022 приблизно о 12 годині (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) військовослужбовці ВНГ РФ, перебуваючи за адресою: вулиця Теплоенергетиків, 3, місто Херсон, діючи за наказом та під керівництвом особи, обвинувальний акт стосовно якої направлено до суду, а також інших невстановлених осіб з числа керівного складу збройних формувань, силових структур, органів окупаційної влади РФ, будучи озброєними, примусили діючого на той час начальника ізолятору тимчасового тримання № 1 ГУНП в Херсонській області (далі - ІТТ № 1) віддати ключі від всіх приміщень ізолятору, тобто фактично захопили та встановили свій контроль над ІТТ № 1, що не було обумовлено воєнною необхідністю, а здійснено виключно з метою нелегального ув'язнення, застосування фізичного насильства та катування до цивільного населення Херсонської області для отримання відомостей, що цікавили окупаційну владу та військових РФ.
У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, але не пізніше квітня 2022 року (більш точний час та дату досудовим розслідуванням не встановлено), невстановлені особи з числа керівного складу збройних формувань, силових структур, органів окупаційної влади РФ залучили до реалізації спільного плану співробітника Управління захисту конституційного ладу Другої служби ФСБ РФ (більш точна посада не встановлена), полковника, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відкрито носив автоматичну зброю, формений одяг та спорядження, які приналежні військовим рф, тобто відповідно до ст. ст. 43, 44 Протоколу І був комбатантом та зобов'язаний додержуватись норм міжнародного права, застосовуваного в період збройного конфлікту.
Виконуючи відведену йому роль, ОСОБА_6 , будучи достовірно обізнаним про те, що між РФ та Україною відбувається міжнародний збройний конфлікт, за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням представниками збройних формувань РФ (далі за текстом - ЗФ РФ), перебуваючи в окупованому місті Херсон, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, порушуючи ст.ст. 32, 147 Конвенції та ст. 75 Додаткового протоколу І, незаконно утримував цивільну особу, а саме потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в приміщенні захопленої будівлі ІТТ № 1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, застосовуючи до нього жорстоке поводження, катування, з подальшою відмовою визнати таке позбавлення волі або повідомити про долю чи місце перебування такої особи з метою залишення її без законодавчого захисту протягом тривалого періоду часу.
Так, 26 квітня 2022 року приблизно о 10 годині ОСОБА_6 разом з іншим невстановленим співробітником ФСБ РФ та з ще щонайменше сімома невстановленими досудовим розслідуванням військовослужбовцями ЗФ РФ, будучи озброєними вогнепальною зброєю, діючи за попередньою змовою між собою, з метою проведення обшуку прибули за адресою: м. Херсон, вул. Громадянська, 4.
Помітивши потерпілого ОСОБА_7 , який повертався додому, невстановлені військовослужбовці ЗФ РФ наказали останньому зайти у двір, де із застосування фізичної сили повалили його на землю. Після цього до ОСОБА_7 підійшов ОСОБА_6 та почав запитувати про місцезнаходження його сина. Не отримавши бажаних відповідей на запитання, ОСОБА_6 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, застосував стосовно ОСОБА_7 фізичне насильство, яке полягало у нанесенні почергово двох ударів кулаками рук та двох ударів ногами в область потилиці потерпілого. Після цього, невстановлений співробітник ФСБ РФ, діючи у присутності ОСОБА_6 та за попередньою змовою з ним, наніс ОСОБА_7 ще два удари кулаком руки в область тулубу.
У подальшому ОСОБА_6 віддав усний наказ невстановленим досудовим розслідуванням військовослужбовцям ЗФ РФ на проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_7 та, після перевірки змісту його мобільного телефону, спільно з невстановленим співробітником ФСБ РФ покинули місце проживання потерпілого з метою відшукання сина останнього.
Після закінчення обшуку невстановлені досудовим розслідуванням військовослужбовці ЗФ РФ, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи єдиний умисел, незаконно, під загрозою застосування вогнепальної зброї, утримували ОСОБА_7 та його родину проти їх волі у житловому будинку, тим самим здійснили затримання потерпілого, який у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, тобто був особою, яка підпадає під захист ст. 4 Конвенції, як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (Російської Федерації).
У цей же день, приблизно о 18 годині, ОСОБА_6 повернувся до місця проживання потерпілого, де продовжив задавати питання про місцезнаходження сина останнього. Не отримавши бажаних відповідей на поставлені запитання, ОСОБА_6 застосував до ОСОБА_7 фізичне насильство шляхом нанесення одного удару кулаком в область тулубу, від якого потерпілий нахилився, після чого наніс ще чотири удари кулаками рук в область потилиці. У подальшому ОСОБА_6 знову покинув місце проживання потерпілого, залишивши військових ЗФ РФ утримувати ОСОБА_7 та його родину проти їх волі у житловому будинку.
На наступний день, а саме 27 квітня 2022 року, приблизно о 12 годині невстановлений співробітник ФСБ РФ, який раніше брав участь у затриманні потерпілого, прибув до місця проживання ОСОБА_7 , де, порушуючи вимоги статті 147 Конвенції (нелегальне ув'язнення), в усній формі наказав іншим військовим ЗФ РФ конвоювати потерпілого до захопленого приміщення ІТТ № 1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, з метою його подальшого ув'язнення.
27 квітня 2022 року приблизно о 12.20 год., відразу після прибуття до ІТТ № 1, двоє невстановлених військових ЗФ РФ, із застосуванням фізичної сили, конвоювали ОСОБА_7 до одного з кабінетів, де ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із невстановленим співробітником ФСБ РФ, який раніше брав участь у затриманні потерпілого, продовжуючи переслідувати мету отримання бажаної інформації, впродовж наступних 40 хвилин застосовували до ОСОБА_7 заходи фізичного впливу, спрямовані на перекриття доступу повітря до його легень, а саме одягнули поліетиленовий пакет на голову потерпілого та періодично здавлювали його в області шиї. У проміжках між удушеннями вказані особи проводили допит ОСОБА_7 з метою отримання інформації про співпрацю з силами оборони та місцезнаходження його сина.
Не отримавши бажаних відповідей на поставлені запитання, ОСОБА_6 разом із співробітником ФСБ РФ застосували до ОСОБА_7 фізичне насильство шляхом нанесення у сукупності чотирьох ударів кулаками в область тулуба та чотирьох ударів ногами в область ніг.
Своїми діями ОСОБА_6 та невстановлений співробітник ФСБ РФ порушили вимоги статей 32, 147 Конвенції (заборона катування) та статтю 75(2)(a)(2) Додаткового протоколу І (заборона катування).
Після закінчення катування, невстановлений представник ЗФ РФ вивів потерпілого з кабінету, в якому до нього застосовувалось фізичне насильство, і конвоював до камери № 8 ІТТ №1.
У цей же день, а саме 27 квітня 2022 року приблизно о 20 годині невстановлений представник ЗФ РФ конвоював потерпілого ОСОБА_7 з камери до одного з кабінетів ІТТ № 1, в якому ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із вказаним співробітником ФСБ РФ, продовжуючи переслідувати мету отримання бажаної інформації, впродовж наступних 40 хвилин повторно застосовували до ОСОБА_7 заходи фізичного впливу, спрямовані на перекриття доступу повітря до його легень, а саме одягнули поліетиленовий пакет на голову потерпілого та періодично здавлювали його в області шиї. У проміжках між удушеннями вказані особи проводили допит ОСОБА_7 з метою отримання інформації про співпрацю з силами оборони та місцезнаходження його сина.
Не отримавши бажаних відповідей на поставлені запитання,
ОСОБА_6 разом із співробітником ФСБ РФ застосували до ОСОБА_7 фізичне насильство шляхом нанесення у сукупності не менше п'ятнадцяти (точна кількість в ході досудового розслідування не встановлена) ударів кулаками та ногами в область тулуба.
Своїми діями ОСОБА_6 та невстановлений співробітник ФСБ РФ порушили вимоги статтей 32, 147 Конвенції (заборона катування) та статтю 75(2)(a)(2) Додаткового протоколу І (заборона катування).
Після закінчення катування, невстановлений представник ЗФ РФ вивів потерпілого з кабінету, в якому до нього застосовувалось фізичне насильство, і конвоював до камери для ув'язнених.
28 квітня 2022 року приблизно о 08 годині невстановлений представник ЗФ РФ конвоював потерпілого ОСОБА_7 з камери до одного з кабінетів ІТТ № 1, в якому ОСОБА_6 , продовжуючи переслідувати мету отримання бажаної інформації та подолання супротиву з боку потерпілого, діючи за попередньою змовою із співробітником ФСБ РФ, застосували до ОСОБА_7 фізичне насильство шляхом нанесення у сукупності не менше десяти (точна кількість в ході досудового розслідування не встановлена) ударів кулаками в область тулуба.
Своїми діями ОСОБА_6 та невстановлений співробітник ФСБ РФ порушили вимоги статтей 32, 147 Конвенції (заборона катування) та статтю 75(2)(a)(2) Додаткового протоколу І (заборона катування).
Після закінчення катування, невстановлений представник ЗФ РФ вивів потерпілого з кабінету, в якому до нього застосовувалось фізичне насильство, і конвоював до камери для ув'язнених.
29 квітня 2022 року приблизно о 19 годині невстановлений представник ЗФ РФ конвоював потерпілого ОСОБА_7 з камери до одного з кабінетів ІТТ № 1, в якому ОСОБА_6 , продовжуючи переслідувати мету отримання бажаної інформації та подолання супротиву з боку потерпілого, діючи за попередньою змовою із співробітником ФСБ РФ, застосували до ОСОБА_7 фізичне насильство шляхом нанесення у сукупності не менше чотирьох (точна кількість в ході досудового розслідування не встановлена) ударів кулаками в область тулуба.
Своїми діями ОСОБА_6 та невстановлений співробітник ФСБ РФ порушили вимоги статтей 32, 147 Конвенції (заборона катування) та статтю 75(2)(a)(2) Додаткового протоколу І (заборона катування).
Після закінчення катування, невстановлений представник ЗФ РФ вивів потерпілого з кабінету, в якому до нього застосовувалось фізичне насильство, і конвоював до камери для ув'язнених, в якій він утримувався до 01 травня
2022 року без прийняття рішення про ув'язнення та забезпечення права на захист.
Лише 01.05.2022 приблизно о 15 годині (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 звільнено з місця утримання, без надання будь-яких документів щодо підстав затримання та ув'язнення.
У період ув'язнення ОСОБА_7 постійно утримували у виснажливих для людського організму антисанітарних умовах, непридатних для тривалого перебування людини, без належної вентиляції, годували лише один раз на день, не надавали жодних засобів гігієни, не виводили на прогулянки. Потерпілий піддавався вербальним погрозам позбавлення життя або заподіяння тілесних ушкоджень, вимушено слухав страждання інших ув'язнених, які знаходилися в сусідніх камерах. Тобто потерпілий перебував в умовах, які загрожували його життю та здоров'ю, але він не мав можливості вільно залишити місце утримання, чим ОСОБА_6 та інші невстановлені представники ЗФ РФ порушили вимоги ст. 147 Конвенції (нелюдяне поводження).
Отже, співробітник ФСБ РФ ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими представниками ЗФ РФ, вчинив дії, спрямовані на порушення законів та звичаїв війни, що полягало у жорстокому поводженні з цивільним населенням, а саме завданні фізичних страждань (побоїв, тілесних ушкоджень і удушень) незаконно утримуваному ОСОБА_7 з метою отримання інформації, яка його цікавила, тобто у катуванні останнього, а також утриманні потерпілого в камерах непристосованих до тривалого перебування осіб, в антисанітарних умовах, позбавленні їжі та води (нелюдяне поводження); та вчиненні інших порушень законів та звичаїв війни, що виразилось у нелегальному ув'язненні ОСОБА_7 , котрий перебуває під захистом, чим порушив ст. ст. 32, 147 Конвенції (заборона катування, нелегальне ув'язнення, нелюдяне поводження) та ст. 75(2)(а)(a.2) Додаткового протоколу І (заборона катування).
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням та в інших порушеннях законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України (у редакції ст. 438 КК України на час вчинення кримінального правопорушення).
30.09.2025 відповідно до вимог ст. ст. 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Астраханської області, Російської Федерації, росіянину, громадянину Російської Федерації (далі - РФ), документованому паспортом РФ серії НОМЕР_1 , виданим 13.08.2009 територіальним підрозділом № 1 ВУФМС Росії по Московській області в Балашихинському районі, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , співробітнику Управління захисту конституційного ладу Другої служби Федеральної служби безпеки РФ (більш точна посада не встановлена), полковнику, раніше не судимому, стосовно якого 18.01.2024 до Нововоронцовського районного суду Херсонської області направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023230000000354 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України).
У зв'язку із фактичним перебуванням ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України та території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, орган досудового розслідування позбавлений можливості вручити останньому письмове повідомлення про підозру у день його складання.
Згідно з вимогами, передбаченими ч. 3 ст. 111, ст. 135, 278 КПК України, вжито заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Зокрема, 30.09.20245 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора розміщено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , а також повідомлено про необхідність прибуття до СУ ГУНП в Херсонській області на 04.10.2025, 06.10.2025, 07.10.2025 для вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій.
Крім вказаного, з метою забезпечення прав підозрюваного при заочному кримінальному провадженні та на виконання вимог рішень ЄСПЛ (Ермі проти Італії № 181114/02; Сейдовіч проти Італії № 56581/00; Боярченко проти України № 31338/04) в яких неодноразово зверталась особлива увага на обов'язок представників держави вжити дієвих та вичерпних заходів для повідомлення особи про притягнення до кримінальної відповідальності, суть пред'явленого обвинувачення та права брати участь у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, стороною обвинувачення забезпечено вжиття усіх доступних заходів для інформування підозрюваної особи про притягнення до кримінальної відповідальності, а саме на встановлені під час досудового розслідування мобільні номери, якими користується ОСОБА_6 та до яких приєднано мобільний месенджер «WhatsApp» останньому надіслано письмове повідомлення про підозру, повістки про виклик до слідчого, переклад зазначених документів російською мовою та посилання на ці процесуальні документи, які опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та газеті «Урядовий кур?єр» в порядку, передбаченому ст. ст. 135, 278, 297-5 Кримінального процесуального кодексу України.
30.09.2025 вказані повідомлення, що направлені на мобільний месенджер «WhatsApp», яким користується підозрюваний ОСОБА_6 зафіксовано шляхом проведення огляду мобільного телефону (протоколом огляду мобільного телефону від 01.10.2025).
Утім, ОСОБА_6 на виклики не з'явився та про причини свого неприбуття не повідомив, що свідчить про його умисні дії, спрямовані на ухилення від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, а також про переховування на тимчасово окупованій території України, або території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
На підтвердження цього, старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Херсонській області майором поліції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні складено рапорт про неявку ОСОБА_6 до старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області за адресою: м. Херсон, вул. Лютеранська, 4.
У зв'язку із викладеним, 09.10.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в державний розшук, здійснення якого доручено УКР ГУНП в Херсонській області.
Разом з цим, встановлено, що з 24.02.2022 по теперішній час до органів державної влади, сервісних центрів, медичних закладів України підозрюваний не звертався. На підконтрольну територію України виїзд не здійснював.
За наявною інформацією, станом на теперішній час підозрюваний може перебувати на тимчасово окупованій території України, зокрема у Херсонській області (лівобережжі), АР Крим та території РФ, де продовжує вчиняти дії на шкоду Україні та її населенню.
При перевірці вказаної особи за ІПНП встановлено, що інформація відносно останнього відсутня, при перевірці по АІПС «Аркан», встановлено, що з 24.02.2022 по 27.10.2025 підозрюваний державний кордон України не перетинав.
Окрім цього, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та в будь - який час може виїхати на територію іншої держави.
Так, у ході проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, отримано відомості, що ОСОБА_6 на теперішній час умисно переховується на тимчасово окупованій території України та території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором (російська федерація), що не виключає можливості переміщення підозрюваного в інші держави.
У зв'язку з чим 28.10.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук, здійснення якого доручено УКР ГУНП в Херсонській області.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 зазначеного злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-17.11.2022 проведено огляд приміщення ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, за результатами проведення якого зафіксовано сліди вчинених злочинів, зокрема приміщення, які були пристосовані для катувань, допитів, утримання цивільних осіб, 119 об'єктів, серед яких засоби для катування та нанесення тілесних ушкоджень, службову документацію, яка підтверджує факт захоплення та перебування військових зс рф в ІТТ № 1;
-11.07.2025 та 15.09.2025 допитано потерпілого ОСОБА_7 , який в ході допиту повідомив, що 26.04.2022 до останнього за місцем мешкання ОСОБА_6 застосовував фізичне насильство та керував діями інших військовослужбовців ЗС РФ щодо проведення обшуку та затримання потерпілого. У період з 26.04.2025 по 27.04.2025 потерпілого та його родину, під загрозою застосування зброї, утримували у власному будинку військові ЗС РФ. 27.04.2022 військові ЗФ РФ конвоювали потерпілого до приміщення ІТТ № 1 за адресою: м. Херсон, вул. Теплоенергетиків, 3, з метою його подальшого ув'язнення, де ОСОБА_6 27.04.2022, 28.04.2022 та 29.04.2022 проводив «так звані» допити з потерпілим ОСОБА_7 в ході яких спільно з іншим невстановленим співробітником фсб рф одягав останньому пакет на голову, яким здійснював здушування потерпілого та застосовував до нього фізичне насильство. 01.05.2022 ОСОБА_6 був присутнім під час звільнення потерпілого з будівлі ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області;
-15.09.2025 проведено впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 , який впізнав ОСОБА_6 , як особу, яка 26.04.2022, 27.04.2022, 28.04.2022 та 29.04.2022 застосовувала фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_7 ;
-15.09.2025 допитано свідка ОСОБА_8 (дружина потерпілого), яка в ході допиту повідомила, що 26.04.2022 ОСОБА_6 перебував за адресою: м. Херсон, вул. Громадянська, 4 та на подвір'ї застосовував фізичне насильство до її чоловіка ОСОБА_7 ;
-15.09.2025 проведено впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 , яка впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка 26.04.2022 перебувала за адресою: АДРЕСА_2 та на подвір'ї застосовував фізичне насильство до її чоловіка ОСОБА_7 ;
-15.09.2025 допитано свідка ОСОБА_9 (донька потерпілого), яка в ході допиту повідомила, що 26.04.2022 ОСОБА_6 перебував за адресою: АДРЕСА_2 та на подвір'ї застосовував фізичне насильство до її батька ОСОБА_7 ;
-15.09.2025 проведено впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_9 , яка впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка 26.04.2022 перебувала за адресою: м. Херсон, вул. Громадянська, 4 та на подвір'ї застосовував фізичне насильство до її батька ОСОБА_7 ;
-10.09.2025 допитано потерпілого ОСОБА_10 , як свідка який утримувався у камері №8 в ІТТ №1 спільно з ОСОБА_7 , у ході чого потерпілий підтвердив факт ув'язнення потерпілого та наявність на ньому видимих слідів катування після допитів.
Матеріали, що характеризують особу ОСОБА_6 :
1. Отримано довідку про судимість ОСОБА_6 (встановлено, що 04.11.2023 у кримінальному провадженні № 12023230000000354 від 13.07.2023 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України повідомлено про підозру ОСОБА_6 та 18.01.2024 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 направлено до суду);
2. Отримано водійське посвідчення, в якому наявна фотографія ОСОБА_6 , із зазначенням анкетних даних;
3. Отримано інформацію від УКР ГУНП в Херсонській області та ГСУ УСБУ в м. Києві та Київській області про те, що ОСОБА_6 є співробітником другої служби управління захисту конституційного ладу фсб рф та має звання полковник;
4. Оглянуто сторінку соціальної мережі, яка зареєстрована на дружину ОСОБА_6 ( ОСОБА_11 ). Оглядом встановлено особу за зовнішніми ознаками схожу на ОСОБА_6 ;
5. Проведено огляд мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 за участю потерпілого ОСОБА_7 на якому міститься публікація про повідомлення про підозру особі та фотозображення особи ОСОБА_6 ;
6. іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
27.10.2025 прокурором прийнято рішення про виділення з кримінального провадження № 12022230000000226 від 09.03.2022 матеріалів досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, в окреме провадження із присвоєнням у Єдиному реєстрі досудових розслідувань реєстраційного номеру № 12025230000001677.
З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 причетний до інкримінованого йому злочину.
Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин, санкція за який передбачає позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років або з метою уникнення кримінальної відповідальності останній може й надалі переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а у випадку доведення його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, підозрюваному загрожує реальне позбавлення волі.
Наразі підозрюваний переховується від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, вільно пересувається на тимчасово окупованій території України та території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та ухиляється від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
2) Незаконно впливати на свідків та/або потерпілих у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_6 , зважаючи на посаду, яку він займає - співробітник Управління захисту конституційного ладу Другої служби Федеральної служби безпеки РФ (більш точна посада не встановлена), полковник, може за допомогою погроз застосування фізичного насильства чи вбивства впливати на свідків, потерпілих чи їх родичів (враховуючи, що деякі потерпілі раніше затримувались на території м. Херсон та Херсонської області, деякі і на цей час утримуються в місцях несвободи на тимчасово окупованій території Херсонської області) з метою схилити останніх до надання неправдивих показів або взагалі в подальшому відмовитись від них;
3) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: орган досудового розслідування вважає, що підозрюваний має можливість продовжувати вчиняти такі ж кримінальні правопорушення чи інші, оскільки, він є співробітником Управління захисту конституційного ладу Другої служби Федеральної служби безпеки РФ (більш точна посада не встановлена), полковник, сфери діяльності якої розповсюджуються на окуповані території Херсонської області (враховуючи, що ця територія продовжує знаходитись під окупацією).
Окрім цього, ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та в будь - який час може виїхати на територію іншої держави.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, на наявність підстав для тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, крім вищевказаних ризиків, вказують наступні обставини, а саме:
-вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, максимальна санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років;
-місця реєстрації та проживання підозрюваного ОСОБА_6 знаходяться на території російської федерації, що унеможливлює контроль виконання ним іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та обов'язків, що покладаються на підозрюваного судом згідно частини 5 статті 194 КПК України;
-підозрюваний ОСОБА_6 співпрацює з громадянами іншої держави, а саме представниками військових підрозділів держави-агресора, та у разі перебування на волі матиме можливість продовжити вчиняти злочини, або уникнути кримінальної відповідальності шляхом виїзду на територію країни-агресора, впливати на свідків та потерпілих.
Таким чином, вищевказані зібрані у ході досудового розслідування на даний час докази в умовах воєнного стану та додатково підтверджені фактичні дані про обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення свідчать про те, що заявлені ризики виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вказані обставини, також, свідчать про те, що зазначеним у клопотанні ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Посилаючись на вищевикладені обставини, слідчий просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, додаткових пояснень до клопотання не мав.
Захисник у задоволенні клопотання просив відмовити, вказуючи на його безпідставність.
Вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та 178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
30.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру, однак, останньому повідомлення про підозру особисто не вручено, оскільки всіма вжитими можливими слідчими (розшуковими) та іншими процесуальними діями встановити поточне місцезнаходження останнього на території будь-якого населеного пункту, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження, на даний час не видається за можливе.
30.09.2025 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора розміщено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , а також повідомлено про необхідність прибуття до СУ ГУНП в Херсонській області на 04.10.2025, 05.10.2025, 06.10.2025 для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. У зазначені дати останній не з'явився, причини неявки не повідомив.
09.10.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в державний розшук, здійснення якого доручено УКР ГУНП в Херсонській області.
28.10.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук, здійснення якого доручено УКР ГУНП в Херсонській області.
29.10.2025 листом вих. №6119/3/11/03-2025 на виконання доручення слідчого заступником начальника УКР ГУНП в Херсонській області повідомлено, що проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на території рф.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, тобто особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, згідно відповіді на доручення слідчого за вих. №6119/3/11/03-2025 від 29.10.2025 - на теперішній час підозрюваний перебуває на території рф, досі переховується від органу досудового розслідування, що підтверджується також постановою слідчого від 28.10.2025 про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, що дає достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний перебуваючи на волі, може: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та вважає за необхідне обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання останнім, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 193, 194 КПК України, -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не пізніше як через сорок вісім годин з моменту затримання підозрюваного доставити його до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1