Справа № 766/8196/25
н/п 2-а/766/287/25
09 жовтня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Майдан С.І.,
за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє Юрченко Наталя Сергіївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 27.04.2025 року; поновити строки на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 27.04.2025 року; визнати протиправною та скасувати постанову від 27.04.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Вимоги обґрунтував тим, що постановою від 27.04.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, відповідачем установлено, що громадянин ОСОБА_1 будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив наступні порушення законодавства про оборону: У відповідності до р.ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ - громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). У відповідності до п. 23 Порядку організації та введення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року - призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку. Статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовослужбовців та резервістів» визначає, яка інформація належить до персональних даних призовника, військовозобов'язаного. Вищезазначені дані військовозобов'язаним громадянином ОСОБА_1 самостійно не оновлені: номери засобів в зв'язку та адресу електронної пошти до ТЦК не надав, що підтверджується його обліковою карткою Єдиного державного реєстру «Оберіг», з якої чітко видно, що ці та інші персональні дані ним самостійно не оновлені, а отримати ці дані з інших інформаційних систем оператори реєстру «Оберіг» самостійно не змогли. Вищезазначеними діями гр-н ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними реєстру «Оберіг». Також, в оскаржуваній постанові відповідачем вказано, що ОСОБА_1 вину в скоєні адміністративного правопорушення визнав та подав заяву в порядку статті 279-9 КУпАП. Дана обставина не відповідає дійсності, позивач свою вину не визнавав. Позивач вважав, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є безпідставною та необґрунтованою. Відповідачем помилково встановлено, що позивач порушив вимоги законодавства щодо оновлення даних, а отримати такі дані самостійно не має можливості. Позивач на початок повномасштабного вторгнення рф на територію України проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений (демобілізований) 04 квітня 2024 року на підставі Указу Президента України від 07 березня 2024 року № 149/2024. 08.04.2024 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач визнаний придатним до військової служби. Відповідно до відмітки про військовий облік, що міститься у військовому квитку, позивача 12.04.2024 року було взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого, позивач отримав відстрочку від мобілізації до 05 червня 2025 року і йому вручено повістку на відправку, відповідно до якої він мав з'явитись о 09-00 год. 05 червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, всі облікові дані позивача були наявні у розпорядженні відповідача. Починаючи з 12.04.2024 року (дати постановлення на облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 ) жодні персональні дані позивача змінено не було, а відповідачем не доказано зворотнє. Отже, враховуючи вищевикладене, у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП. Щодо поновлення строків на оскарження постанови позивач зазначив, що оскаржувана постанова була винесена 27.04.2025 року, проте відправлена йому лише 15.05.2025 року, про що свідчить відбиток печатки відділення Укрпошти на конверті. Оскаржувану постанову позивач отримав 18.05.2025 року. 20.05.2025 року між позивачем та адвокатом Юрченко Н.С. укладено договір про надання правничої допомоги. Враховуючи те, що позивач не був присутній при винесені оскаржуваної постанови, а ознайомився з її змістом лише 18 травня 2025 року, просив строк на оскарження постанови рахувати саме з 18.05.2025 року.
Ухвалою від 02.06.2025 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та представник позивача Юрченко Н.С. в судове засідання не з'явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подавав.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення в порядку статті 279-9 КУпАП від 27.04.2025 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в сумі 17000 грн. Згідно постанови, ОСОБА_1 , будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив наступні порушення законодавства про оборону: У відповідності до р.ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ - громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). У відповідності до п. 23 Порядку організації та введення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року - призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку. Статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовослужбовців та резервістів» визначає, яка інформація належить до персональних даних призовника, військовозобов'язаного. Вищеозначені дані військовозобов'язаним громадянином ОСОБА_1 самостійно не оновлені: номери засобів в зв'язку та адресу електронної пошти до ТЦК не надав, що підтверджується його обліковою карткою Єдиного державного реєстру «Оберіг», з якої чітко видно, що ці та інші персональні дані ним самостійно не оновлені, а отримати ці дані з інших інформаційних систем оператори реєстру «Оберіг» самостійно не змогли. Вищезазначеними діями гр-н ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними реєстру «Оберіг». Також, в оскаржуваній постанові відповідачем вказано, що ОСОБА_1 вину в скоєні адміністративного правопорушення визнав та подав заяву в порядку статті 279-9 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Так, статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зокрема, відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, передбачає обов'язково встановлення вини особи у вчиненні правопорушення, зокрема свідомого допущення нею порушення приписів законодавства про мобілізацію.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Зокрема, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Пунктом 1. Указу Президента України від 07 березня 2024 року № 149/2024 встановлено, що на виконання пункту 71 глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнити у квітні - травні 2024 року в запас зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, інших утворених відповідно до законів України військових формувань військовослужбовців строкової військової служби, строк військової служби яких, встановлений частиною першою статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінчився під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, та військову службу яких продовжено понад встановлені строки відповідно до частини дев'ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно пункту 7-1. глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», установлено, що під час проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX, та дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, військовослужбовці базової військової служби, строк військової служби яких, встановлений частиною першою статті 23 цього Закону, закінчився під час дії воєнного стану та військову службу яких продовжено понад встановлені строки відповідно до частини дев'ятої статті 23 цього Закону, як виняток з положень частини дев'ятої статті 23 цього Закону звільняються з військової служби в запас у строки, визначені Указом Президента України. Такі особи не можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації протягом дванадцяти місяців з дня звільнення з військової служби в запас, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.
За змістом ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В силу принципу презумпції невинуватості, гарантованого ч. 3 ст. 62 Конституції України, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є лише одним із можливих видів доказів наряду зокрема і з протоколом про адміністративне правопорушення.
З військового квитка серії НОМЕР_2 від 13.10.2020 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений (демобілізований) 04.04.2024 року на підставі Указу Президента України від 07 березня 2024 року № 149/2024. 08.04.2024 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби. 12.04.2024 року ОСОБА_1 взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після чого, позивач отримав відстрочку від мобілізації до 05.06.2025 року, а саме позивачу вручено повістку на відправку, відповідно до якої останній мав з'явитися о 09-00 год. 05.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, згідно довідки НОМЕР_3 Прикордонного загону ДПС (військова частина НОМЕР_4 ) від 28.052025 року №1235, ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 , з 13.05.2025 року по теперішній час.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи положення ч. 4 ст. 159 КАС України суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, оскаржувальна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Також згідно з ч. 1 ст. 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. На думку суду, позивачем був пропущений строк на оскарження вказаної постанови з поважних причин, оскільки оскаржувана постанова була відправлена позивачу 15.05.2025 року, про що свідчить відбиток печатки відділення Укрпошти на конверті. Оскаржувану постанову позивач отримав 18.05.2025 року. 20.05.2025 року між позивачем та адвокатом Юрченко Н.С. укладено договір про надання правничої допомоги. Тому суд поновлює пропущений процесуальний строк як пропущений з поважних причин.
Керуючись ст.ст.19, 20, 72, 77, 162, 242, 243, 244, 246, 250, 255, 262, 286, 295 КАС України, ст.ст. 7, 9, 210-1 ч.3, 245, 247, 251, 252, 268, 280 КУпАП, суд
вирішив:
Поновити ОСОБА_1 строки на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 27.04.2025 року.
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє Юрченко Наталя Сергіївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 27.04.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І. Майдан