Справа № 519/1868/25
4-с/519/291/25
06.11.2025 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі судді - Москаленко Інни Олександрівни, при секретарі судових засідань Коршак Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В, боржник АТ «Одеський припортовий завод»,
Суть скарги
1.Стягувач звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.10.2025 у виконавчому провадженні №79287875, а також зобов'язати поновити вчинення виконавчих дій.
2.В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на те, що судовим наказом Південного міського суду Одеської області від 10.09.2025 з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 стягнуто 124 431,97 грн. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Постановою старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. від 08.10.2025 відкрито виконавче провадження №79287875 з виконання вказаного судового наказу та того ж дня зупинено на підставі п.12 ч. 1, ч.2. ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».
3.Як зазначає стягувач, вказана постанова є неправомірною з огляду на те, що грошові кошти, що підлягають стягненню з боржника на користь стягувача жодним чином не вплине на приватизацію заводу, яка колись буде відбуватись, у зв'язку з чим просив визнати незаконною та скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 08.10.2025, а також зобов'язати старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79287875.
Процедура
4.Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 23.10.2025 скаргу прийнято до свого провадження.
5.Скаржник в судове засідання не з'явився, подаючи скаргу до суду, зазначив про розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами, скаргу підтримав та просив задовольнити.
6.Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Фактичні обставини встановлені Судом
7.Як встановлено судом, 10.09.2025 судовим наказом Південного міського суду Одеської області стягнуто з боржника АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у сумі 124 431,97 грн.
8.Постановою старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. від 08.10.2025 відкрито виконавче провадження №79287875 з виконання вказаного судового наказу.
9.АТ "Одеський припортовий завод" є суб'єктом господарювання державного сектору економіки та перебуває на завершальній стадії приватизації, що здійснюється Фондом державного майна України - органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ "Одеський припортовий завод" (державна частка становить 99,5667%).
10.Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 №36-р прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,5667% статутного капіталу АТ "Одеський припортовий завод". Зазначене Розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» міститься у вільному доступі на офіційному вебсайті за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/36-2019-%D1%80, та станом на 29.04.2025 є чинним.
11.08.10.2025 старшим державним виконавцем Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79287875, у зв'язку із включенням єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Мотиви, з яких Суд дійшов висновків, і закон, яким керувався Суд
12.Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
13.Отже, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
14.Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
15.У силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
16.Положеннями ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності.
17.Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
18.Відповідно до п. 12 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
19.Статтею 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20.Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
21.Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
22.Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
23.За змістом частини першої, абзацу 1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
24.Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.
25.Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
26.Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014) визначено три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
27.У контексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції майном є заробітна плата, а також присуджені судом виплати.
28.Неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним судовим наказом суду становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в п. 1 ст. 1 Першого протоколу (рішення у справах «Бурдов проти росії» від 07.05.2002, «Войтенко проти України» від 29.06.2004).
29.Відповідно до змісту рішення ЄСПЛ від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
30.ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
31.Ураховуючи, що обов'язком держави є забезпечення виконання остаточного рішення, беручи до уваги тривалу дію зупинення вчинення виконавчих дій, відсутність правової визначеності щодо настання подій, з якими пов'язано відновлення виконавчих дій, а також сумніви щодо існування легітимної мети такого зупинення, колегія суддів доходить висновку, що п. 12 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить ст. 8, ч.2 ст. 19, ч.ч.1,2 ст. 55, п. 9 ч.2 ст. 129, ч.ч.1,2 ст.129-1 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цієї норми, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у пп. 5.1 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, та практики ЄСПЛ щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов'язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.
32.До таких висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 26.06.2024 у справі №335/1961/23.
Висновки суду
33.Згідно із ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
34.Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим вона є неправомірною.
35.Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79287875 є неправомірною, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а вимоги скарги - задоволенню.
36.Керуючись ст. 259, 260, 353, 447-453 ЦПК України, суд -
37.Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В., боржник АТ «Одеський припортовий завод» - задовольнити.
38.Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79287875 від 08.10.2025 з виконання судового наказу Південного міського суду Одеської області від 10.09.2025 про стягнення з боржника АТ « Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у сумі 124 431,97 грн.
39.Зобов'язати старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79287875 з виконання судового наказу Південного міського суду Одеської області від 10.09.2025 про стягнення з боржника АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у сумі 124 431,97 грн.
40.Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складання її повного тексту.
41.Ухвала набирає законної сили після її проголошення.
42.Скаржник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
43.Боржник: АТ «Одеський припортовий завод», місцезнаходження за адресою: 65481,Одеська обл., м. Південне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539.
44.Старший державний виконавець Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В., 65481, Одеська область, м. Південне, вул. Миру, буд. 16.
Суддя Південного міського суду
Одеської області І.О. Москаленко