Ширяївський районний суд Одеської області
05.11.2025 Справа №: 518/1184/25 Провадження № 2/518/424/2025
05.11.2025 року с-ще Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Алексєєвої О.В.,
секретаря - Надир І.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ширяєве цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРАГОН» (код ЄДРПОУ 42014911, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 1, прим. 1028/3) до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості, -
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРАГОН» звернулося до Ширяївського районного суду Одеської області суду в електронному вигляді через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5964242 від 01.08.2021 року в розмірі 69 234,00 грн., збитків завданих інфляцією у розмірі 5357,60 грн., трьох процентів річних у розмірі 1081,53 грн., судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на наступні обставини.
01.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 5964242.
Відповідно до умов Кредитного договору позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 3000 грн. строком на 19 днів зі сплатою відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 3000 грн., шляхом перерахування грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_2 позичальника, що підтверджується інформаційною довідкою-підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, в рамках Договору про надання фінансових послуг з переказу коштів № ПГ-19 від 04.01.2021 року.
Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий персональний ідентифікатор № НОМЕР_3 направлено відповідачу на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці/Анкеті на отримання грошових коштів та введено позичальником у відповідне поле на сайті позивача 01.08.2021 року.
Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Ініціатором щодо укладення кредитного договору є відповідач, маючи необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту, самостійно обрав дату укладання договору, погодився з умовами кредитування та отримав від Товариства кредитні кошти.
Відповідно до кредитного договору, підписуючи цей договір, позичальник засвідчує, що він до підписання договору ознайомлений із Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту, повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання кредиту, повний текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: https://credit-pro.com.ua.
Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та строк кредитування, зазначив свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримав грошові кошти пройшов всі етапи підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.
Вищевикладене підтверджує те, що волевиявлення відповідача вільне і відповідало його внутрішній волі, відповідно до ст. 203 ЦК України.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.
Належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеним кредитним договором.
Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена.
Загальна сума заборгованості станом на момент звернення до суду за кредитним договором становить 69 234,00 грн., яка складається з наступного: 3000,00 грн. - розмір заборгованості за тілом кредиту, 66 234,00 грн. - сума нарахованих відсотків.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання становить: 5 357,60 грн. -збитки завдані інфляцією за період з 01.03.2022 р. по 01.04.2025 року; 1081,53 грн. - три проценти річних від простроченої суми за період із 24.02.2022 по 01.04.2025 року.
Ухвалою суду від 17.07.2025 року відкрито провадження по справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
ТОВ «ФК «АРАГОН» копію ухвали про відкриття провадження від 17.07.2025 року в електронному вигляді отримав, у прохальній частині позову представник просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлявся шляхом направлення за місцем реєстрації ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, до суду повернувся конверт з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.
07.08.2025 року представник відповідача Переходов М.В. надав відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю позивачем видачі грошових коштів та існування заборгованості.
Представник зазначив, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач в якості доказів надав суду разом з позовом, серед іншого, розрахунок заборгованості, копії кредитного договору, квитанцію ТОВ «Профіт Гід».
До предмету доказування у даній категорії справ входить не тільки обставини укладання договору кредиту, але і видача грошових коштів та їх неповернення (утворення заборгованості у конкретному розмірі).
У Верховному суді сформувалася стала практика, згідно якої розрахунок заборгованості, наданий позивачем-кредитором, не може слугувати доказом існування заборгованості, адже складається самим позивачем та не є документом первинного бухгалтерського обліку, а тому не відображає господарських операцій, зокрема і щодо видачі грошових коштів.
Представник наголошує, що доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості є рішення суду, що вступило в законну силу або документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм чинного законодавства.
Розрахунок заборгованості, як доказ розміру заборгованості, суд не може приймати до уваги, оскільки він не є первинним документом бухгалтерського обліку, що вміщує записи про здійснені операцій, розрахунок суми заборгованості, а є тільки набором арифметичних дій, не підтверджений жодним належним та допустимим доказом у відповідності до ст.ст. 77-78 ЦПК України та підписаний представником позивача по справі.
Разом з тим нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю, щодо змісту та форми первинних документів під час надання фінансових послуг фінансовими компаніями.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Позивачем надано лише квитанцію, створену ТОВ «ПрофітГід», яка не підтверджує факт видачі грошових коштів на рахунок відповідачки, адже з неї неможливо встановити, що грошові кошти були перераховані саме на рахунок, що належить відповідачці.
Окрім того, зазначена у квитанції картка не зазначена ані в кредитному договорі, ані в анкеті, з огляду на що неможливо встановити приналежність даної картки відповідачці.
Також представник відповідача зазначає у відзиві, що позивач не надав жодної виписки з рахунку відповідачки, яка відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01.12.2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).
Зі змісту кредитного договору надання кредиту проводиться в безготівковій формі на реквізити банківської картки позичальника. Водночас, позивачем не надано жодної виписки по рахунку відповідача, або виписки по власному рахунку, які б дали можливість встановити факт здійснення господарської операції з видачі грошових коштів, руху коштів, а також факт неповернення таких коштів позичальником. Саме така виписка по рахунку кредитора з відображенням руху коштів могла б бути доказом несплати кредитних коштів. А тому, позивач не тільки не надав доказів видачі грошових коштів, але ще й доказів того, що грошові кошти не були повернені, що і слугувало би підставою такого позову.
Обґрунтовуючи наявність заборгованості у відповідача, позивач посилається виключно на документи, створені самим позивачем (розрахунки), які не відображають результати господарських операцій і не дають суду можливості встановити факт видачі кредитних коштів та факт їх неповернення. Незрозуміло, на підставі якого документу суд може встановити, що грошові кошти не надходили позивачу. Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову.
Представник відповідача зауважує, що саме на позивача покладено обов'язок доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
З наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, що на поточний рахунок відповідача було зараховано кредитні кошти згідно Договору про надання фінансового кредиту, позивачем надано не було.
Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідача перед первісними кредиторами заборгованості за кредитними договорами матеріали справи не містять. У справі немає документу (довідки, виписки по рахунку тощо) про ненадходження від відповідача грошових коштів відповідно до ст. 1082 ЦК України для виключення подвійного стягнення, а ні виписки по рахунку позичальника за період, який включає період кредитування.
Також представник відповідача зазначив у відзиві, що позивачем неправомірно нараховано проценти за користування кредитом, а саме поза межами строку кредитування, який становить з 01.08.2021 року по 20.08.2021 року, тоді як позивач розрахунок відсотків починає з 27.03.2022 року.
Кредитний договір не містить умов пролонгації строку кредитування або строку користування кредитними коштами та містить умови щодо строку надання кредиту, які суперечать одна одній.
Також представник відповідача вважав неправомірним нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних збитків у порядку ст. 625 ЦК України за період з 24.02.2022 року по 01.04.2025 року, оскільки з 24.02.2022 року в Україні запроваджено мораторій та стягнення 3% річних та інфляційних витрат на період воєнного стану у випадку, якщо така міра відповідальності була нарахована на заборгованість, що виникла з кредитних чи позикових правовідносин.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлено, що 01.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір №5964242 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п.п. 2.1. п. 2, п.п. 3.1.-3.3., п.п. 3.6 п. 3 умов Договору Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у сумі 3000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та всі інші платежі на умовах, визначених цим Договором.
Кредит надається строком на 19 днів (дев'ятнадцять) до 20 серпня 2021 року (включно) від дати отримання Позичальником кредиту, але не більше 30 днів. Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк визначений п. 3.1. цього Договору. Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї цілі у Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.
Кредит надається на умовах сплати процентів і основної суми кредиту в кінці строку дії кредитного договору.
Відповідно до п. 4 Договору встановлено процентну ставку: знижена в розмірі 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 693,5 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом) застосовується на період строку надання кредиту, зазначеного в п. 3.1. даного договору, стандартна процентна ставка - 2.3 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 839.50 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом) застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.п. 3.1 цього Договору; якщо кредит надавався на акційних умовах по ставці 1.9 % в день, то у разі пролонгації цього Договору, позичальник сплачує 1.90 % процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 % річних), починаючи з другого дня пролонгації, та 1,90 % за перший день продовженого строку кредиту.
На підтвердження надання кредиту позивачем надано Підтвердження ТОВ «ПрофітГід» (без дати) згідно якого зазначено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-19 від 04.01.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції 230864, надавач платіжних послуг: ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України № 21/991-рк від 29.05.2023 року, платник: ТОВ ФК АРАГОН, код 42014911, номер транзакції: 32781-35469-45364, дата/час здійснення переказу коштів: 2021-08-01 13:25:48, сума переказу, грн.: 3000.00, номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_2 , Емітент платіжної картки отримувача PRIVAT ВАNK, код авторизації: 260024, код RRN: 002831502367, призначення переказу: видача кредиту по договору 5964242.
Суд зазначає, що вказане Підтвердження не є доказом надання відповідачу кредиту, оскільки в ньому вказано неповний номер банківської картки, на яку здійснено переказ грошових коштів, та відсутні дані отримувача. Крім того, позивачем не доведено, що вказана картка належить саме відповідачу.
Суд наголошує, що договір №5964242 надання коштів у позику, укладений між позивачем та відповідачем, не містить реквізитів платіжної картки відповідача (позичальника). Відтак, суд позбавлений можливості з'ясувати, чи дійсно кредитором було здійснено перерахування коштів позичальнику ОСОБА_1 відповідно до умов п. 3.3 Договору.
Також наданий позивачем Розрахунок заборгованості про стан заборгованості за кредитним договором № 5964242 від 01.08.2021 у ОСОБА_1 не підтверджуєь факт надання відповідачу кредитних коштів.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виписка з рахунку особи, надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, надав докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про витребування виписки з рахунку позичальника на підтвердження отримання останнім кредитних коштів.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову, покладається на позивача.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).
Тому, суд надходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором від позивача, через що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, покладає на позивача судові витрати у виді сплаченого судового збору, професійної правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 2,4,10,259,263,264,265,268,351-355ЦПКУкраїни, суд -
В задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРАГОН» (код ЄДРПОУ 42014911, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 1, прим. 1028/3) до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.
Копію рішення направити позивачу та відповідачу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.В. Алексєєва