Справа № 509/2362/22
05 листопада 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в с.-щі Овідіополь матеріали кримінального провадження № 12022162250000315 від 28.05.2022 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 24.09.2025 р. відносно обвинуваченого був продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою, терміном до 22.11.2025 р. без визначення розміру застави.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали (ст. 199 КПК України), так як ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (ч. 1 ст. 203 КПК України).
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання, в якому просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном 60 календарних днів без альтернативи внесення застави, враховуючи, що останній обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, санкція за який передбачає позбавлення волі від 7-ми до 10-ти років, умисно ухилився від явки до суду, у зв?язку з чим був оголошений у розшук ухвалою суду від 20.04.2023 р. та в подальшому затриманий 26.06.2023 р., а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вказаного вище злочину, може і в подальшому переховуватися від суду, у будь-який час покинути межі Одеської області задля уникнення кримінальної відповідальності, з метою зміни показань у суді незаконно впливати (вчинити фізичний або психічний тиск) на потерпілу або свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого злочину, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Обвинувачений та його захисник у вирішенні цього питання поклались на думку суду.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, надіславши до суду заяву, в якій пославшись на сімейні обставини, просила суд, проводити всі судові засідання та судові дебати без її участі, призначивши покарання Макаркіну відповідно до кримінального Закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 згідно ст. 12 КПК України, обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, санкція за який передбачає позбавлення волі від 7-ми до 10-ти років, умисно ухилився від явки до суду, у зв?язку з чим був оголошений у розшук ухвалою суду від 20.04.2023 р. та був затриманий 26.06.2023 р., тобто умисно переховуючись від суду в період з 14.07.2022 р. по день затримання 26.06.2023 р., враховуючи відсутність у нього офіційного місця роботи, заробітку та засобів існування, відсутність у нього міцних соціальних зв?язків, його тривале не проживання за місцем реєстрації : АДРЕСА_1 , а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вказаного вище злочину, може і в подальшому переховуватися від суду, у будь-який час покинути межі Одеської області задля уникнення кримінальної відповідальності, з метою зміни показань у суді незаконно впливати (вчинити фізичний або психічний тиск) на потерпілу або свідків, з якими він знайомий, і які ще не допитані судом, або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого злочину, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, а тому з урахуванням наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України і у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178,183 КПК України, враховуючи суспільний інтерес, суд вважає необхідним продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 міру запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки скасування або зміна цього запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, з урахуванням особи обвинуваченого та скоєного ним умисного тяжкого злочину, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а розглянути справи до спливу строку дії запобіжного заходу у виді тримання вартою обвинуваченого ОСОБА_6 неможливо, беручи до уваги повне невизнання вини Макаркіним за ч. 2 ст. 121 КК України та визначений судом повний порядок дослідження доказів у даному кримінальному провадженні, а закінчити розгляд кримінального провадження до закінчення строків тримання обвинуваченого під вартою неможливо з об?ктивних причин (допит свідків, експерта).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що підстави обрання виключного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 є цілком обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 , за яке Законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7-ми до 10-ти років, суд вважає необхідним в даному випадку не визначати розмір застави.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м?якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного/обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов?язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, а також враховуючи, що в матеріалах кримінального провадження існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів у відношенні обвинуваченого Макаркіна судом не встановлено, беручи до уваги факт тривалого і умисного переховування обвинуваченого від суду на протязі 10 місяців та оголошення його у розшук ухвалою суду від 20.04.2023 р., а також повного невизнання ним вини за ч. 2 ст. 121 КК України та у зв?язку з чим, встановлення судом повного порядку дослідження доказів, який триває до сьогодні.
Керуючись ст.ст. 177,178,183,331 КПК України, суд, -
1. Клопотання прокурора - задовольнити ;
2. Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 3 січня 2026 року без визначення розміру застави.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1