Миколаївський районний суд Одеської області
Справа № 508/912/25
Номер проведження 1-кп/508/53/25
06 листопада 2025 року Миколаївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025166260000135 від 24.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Стрюкове Миколаївського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше судимого 04.02.2008 року Миколаївським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.4 ст.296 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, суд
установив:
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, у званні «солдат», 24.09.2025 року приблизно о 11-00 год. (більш точного часу встановити не вдалося) проходив поблизу будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , де у нього виник умисел на незаконне проникнення до вищевказаного домоволодіння з метою власного відпочинку.
Після цього ОСОБА_3 , перебуваючи в тому ж місці в той же час, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний, протиправний характер та ігноруючи вказану обставину, будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає і він залишиться непоміченим, всупереч ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканість житла особи, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника чи іншого законного користувача домоволодіння, підійшовши до паркану, що огороджує територію вищевказаного домоволодіння, скориставшись відсутністю власника та інших осіб, переліз через паркан та зайшов на подвір?я, та таким чином проник на його територію.
Після цього, ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на незаконне проникнення до житла, 24.09.2025 року близько 11-00 години, перебуваючи на території домоволодіння за адресою будинок АДРЕСА_2 підійшов до вікна літньої кухні, що знаходиться за вищевказаною адресою та пошкодив шибку на віконній рамі, після чого всупереч волі власника ОСОБА_4 через пошкоджену віконну раму незаконно проник до приміщення літньої кухні з метою відпочинку, внаслідок чого була порушена недоторканість житла ОСОБА_4 .
Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 162 КК України - незаконне проникнення до житла.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про розгляд зазначеного обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, оскільки під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
До обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого, яка складена за участі захисника ОСОБА_5 , у котрій ОСОБА_3 зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, він беззаперечно визнає; згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; йому роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності.
У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.
Також, до обвинувального акту додано письмову заяву потерпілої щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; обізнаності у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному проваджені.
Положеннями ч.2 та ч.3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, доведена повністю.
Дії обвинуваченого суд вважає за необхідне кваліфікувати за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується з негативної сторони, неодружений, на обліку лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий 04.02.2008 року Миколаївським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.4 ст.296 КК України, був звільнений 18.10.2010 року за відбуттям строку покарання. Після цього 03.09.2021 року був засуджений Іванівським районним судом Одеської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.75, ст.76 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років з іспитовим строком на три роки, знятий з обліку 21.10.2024 року у зв'язку із закінченням строку випробовування, тобто ця судимість в силу п.1 ст.89 КК України є погашеною.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
За вище встановлених обставин, а також зважаючи на те, що обвинувачений є військовослужбовцем, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень слід призначити покарання у виді штрафу, проте у максимальних межах санкції ч.1 ст.162 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме особі обвинуваченого та меті покарання, визначеній у ч.2 ст.50 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд
постановив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700, 00 (одна тисяча сімсот) гривень.
Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України, копію вироку суду не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати всім учасникам судового провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст.394 КПК України.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 і 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суддя ОСОБА_6