Справа № 682/2533/25
Провадження № 2/682/1470/2025
06 листопада 2025 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Зеленської В.І,
з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,
розглянувши в порядку прощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 5559,00 грн 00 коп за договором позики від 12.02.2025 р та про відшкодування судових витрат.
З позовної заяви вбачається, що 12 лютого 2025 року відповідачка позичила у ОСОБА_1 5100,00 грн на власні потреби і зобов'язалась повернути кошти до 12 травня 2025 року та сплатити 3% за кожен місяць користування позикою, про що власноручно склала розписку. Проте у визначений Договором строк відповідачка свого зобов'язання за Договором позики не виконала, борг не повернула і не повертає його до цього часу. Тому позивач ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги повністю і стягнути з відповідачки в його користь 5100,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 459,00 грн відсотків за користування позикою, а всього 5559 грн 00 коп і судові витрати - 1211 грн 20 коп.
Відповідачка ОСОБА_2 належним чином повідомлена про розгляд справи судом в порядку спрощеного провадження без участі сторін, відзив на позов не подала.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли відносини позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
12 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір позики, на підставі якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у позику 5100,00 грн на власні потреби і зобов'язалась повернути кошти до 12 травня 2025 року та сплатити 3% за кожен місяць користування позикою.
На підтвердження укладення Договору позики та його умов 12.02.2025 року позичальник ОСОБА_2 власноручно склала розписку (а.с.4), в якій вказала, що 12 лютого 2025 р одержала від ОСОБА_1 в позику гроші в сумі 5100 грн для власних потреб.
Отже, сторонами дотримано вимог закону щодо форми та умов договору позики, визначених у ст. 1047 ЦК України. Договір є укладеним з моменту передання грошей, тобто з 12 лютого 2025 р.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики виконав та 12.02.2025 р передав, а ОСОБА_2 отримала у позику 5100 грн, що стверджується Договором позики від 12.02.2025 р (а.с.4).
Відповідачка свого зобов'язання не виконала, не повернула у визначений Договором строк позикодавцю ОСОБА_1 борг в сумі 5100 грн та відсотки за користування позикою. На час звернення з позовом до суду борг відповідачкою не погашений.
З розрахунку позивача вбачається, що розмір заборгованості відповідачки за договором позики становить: 5100 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 459 грн - проценти за користування позикою в межах строку дії Договору з 12.02.2025 р по 12.05.2025 р, а всього 5559 грн 00 коп (а.с.3).
Наданий позивачем розрахунок відповідачкою не оспорюється, є обгрунтованим, достатнім та зрозумілим.
На підставі викладеного суд знаходить, що позов слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати (а.с.1).
Керуючись ст.ст. 4-13, 81, 82, 89, 141, 264-265, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 1047- 1049 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 12.02.2025 р в сумі 5559 грн 00 коп та 1211 грн 20 коп судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".
Дата складання рішення - 06.11.2025 р.
Головуючий суддя Зеленська В. І.