Справа № 675/1491/25
Провадження № 2/675/847/2025
(З А О Ч Н Е)
"04" листопада 2025 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (по тексту рішення - ТОВ «Споживчий центр», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту рішення - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №14.02.2025-100003102 від 14.02.2025 в сумі 30300,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн, по процентам в розмірі 13300,00 грн, комісії 2000,00 грн, неустойки 5000,00 грн, а також стягнути судові витрати в сумі 2422,40 грн судового збору.
В обґрунтування позову зазначає, що 14.02.2025 між сторонами укладено кредитний договір (оферти) №14.02.2025-100003102, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 168 днів зі сплатою процентів.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 30300,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн, по процентам в розмірі 13300,00 грн, комісії 2000,00 грн, неустойки 5000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», а відтак за вказаних обставин просить суд стягнути заборгованість, що виникла та судовий збір.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно, належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, відзиву на позов не подав, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутності суду не надав.
У відповідності до положень ст. ст. 280-281 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно заявки кредитодавець-позивач відповідно до умов договору № 14.02.2025-100003102 від 14.02.2025 надав позичальнику-відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн, строком, що становить 168 днів із дати його надання.
За цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
У відповідності до п. 4.1, 4.2 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-6432. Кредитодавець має право не видавати кредит, якщо у позичальника наявна заборгованість перед кредитодавцем з процентів за користування та/або неустойки, що повинні бути сплачені згідно із раніше укладеним сторонами договором.
Крім того судом встановлено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ознайомлений і прийняв умови кредитного договору, а також підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 14.02.2025-100003102 від 14.02.2025, з якими попередньо уважно ознайомився, шляхом підписання електронним підписом.
Відповідно до підтвердження укладення кредитного договору від 14.02.2025 відповідач підтвердив укладення електронного кредитного договору між ним та позивачем.
Також, відповідач ОСОБА_1 ознайомився і підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту.
Згідно повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 105-2708 від 27.08.2025 були перераховані 10000,00 грн 14.02.2025 на відповідний платіжний картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-251014/50662 від 16.10.2025 вбачається, що в банку на ім'я відповідача було емітовано карту № НОМЕР_1 , тобто карту на яку позивачем було перераховані 10000,00 грн по кредитному договору № 14.02.2025-100003102 від 14.02.2025.
Із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №14.02.2025-100003102 від 14.02.2025 слідує, що заборгованість відповідача становить 30300,00 грн, з яких: 10000,00 грн - основний борг, 13300,00 грн - проценти, 2000,00 грн - комісія, 5000,00 грн - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 14.02.2025 по 31.07.2025.
Матеріалами справи підтверджено, що боргові зобов'язання між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли на підставі кредитного договору №14.02.2025-100003102 від 14.02.2025.
На підтвердження укладення указаного кредитного договору позивачем було надано суду докази з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 14.02.2025 між сторонами був укладений кредитний договір № 14.02.2025-100003102 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач свої зобов'язання не виконав.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 статті 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов'язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду відзиву, заперечень щодо факту отримання кредиту, жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів, наданих позивачем.
Оцінивши допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що у позивача виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за договором № 14.02.2025-100003102 від 14.02.2025 у розмірі 25300,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13300,00 грн - заборгованість за простроченими процентами, 2000,00 грн - комісії.
Щодо сплати комісії за надання кредиту, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 13.07.2022 в справі №496/3134/19, згідно якої є правомірним встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 2000,00 грн, що не суперечить наведеним вище вимогам закону.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Позивачем відповідно до п. 7.6. договору відповідачу нараховано 5000, 00 грн неустойки.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.
Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24.02.2022 і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нараховано неустойку за невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором в цей період, законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн неустойки відсутні.
Посилання позивача на те, що Законом №3498-IX внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», виключені положення про звільнення споживача від відповідальності за допущення прострочення виконання кредитних зобов'язань суд відхиляє, оскільки аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом №3498-IX не вносилися.
Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу, а на суб'єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов'язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (п. 69)).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абз. 5 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 №4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абз. 3 ч. 2 ст. 4 Кодексу.
Таким чином, позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог (83,50 %) у розмірі 2022,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, ЄДРПОУ - 37356833) заборгованість за кредитним договором №14.02.2025-100003102 від 14.02.2025 у розмірі 25300 (двадцять п'ять тисяч триста) гривень 00 копійок.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, ЄДРПОУ - 37356833) судовий збір у розмірі 2022 (дві тисячі двадцять дві) грн 70 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 06.11.2025.
Суддя Олександр Король