Справа № 674/1287/25
Провадження № 2/674/826/25
іменем України
04 листопада 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ " (місцезнаходження: м. Львів вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, поверх 4, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 23175,00 грн),
До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (надалі позивач) до ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 23 175,00 грн за кредитним договором № 103619526 від 08 грудня 2020 року (надалі кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн, зумовлені судовим розглядом вказаних позовних вимог.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором у неї виникла заборгованість перед первісним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН". За результатами укладення договору про відступлення права вимоги, право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача. Позивач зазначає, що станом на дату подання позову загальний розмір заборгованості відповідача становить 23 175,00 грн, з яких 4 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 18 675,00 грн заборгованість за несплаченими відсотками.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов'язковості умов укладених договорів, обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів, а також норми Закону України «Про електронну комерцію» щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.
Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі та про витребування доказів у акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК".
Ухвалою від 31 липня 2025 року Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі. Цією ж ухвалою суд вирішив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суд за клопотанням позивача витребував інформацію від акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" щодо належності банківської картки відповідачу, успішності транзакції, здійсненої 08 грудня 2020 року на банківську картку на суму 5 000,00 грн, зарахування грошових коштів за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти.
Відповідач належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі. Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалась.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 08 грудня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" (код ЄДРПОУ 40484607, надалі первісний кредитор) та ОСОБА_1 (відповідачем у даній справі) було укладено договір про споживчий кредит № 103619526 від 08 грудня 2020 року (надалі кредитний договір). Укладення договору відбулось в електронній формі в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора шляхом використання особистого кабінету позичальника, доступного через офіційний веб-сайт первісного кредитора.
Процедура укладення кредитного договору в електронній формі відбувалась наступним чином. Первісний кредитор розмістив в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору та інформацію з посиланням на нього, що відповідно до п. 6.1 кредитного договору та ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" є пропозицією про укладення кредитного договору, тобто офертою. Відповідач для прийняття пропозиції про укладання кредитного договору (акцепту оферти) відправила первісному кредитору електронне повідомлення з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор являє собою дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Первісний кредитор згенерував одноразовий ідентифікатор та надіслав його відповідачу електронним повідомленням у вигляді SMS-повідомлення на мобільний телефонний номер відповідача, який остання самостійно вказала.
Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор зобов'язався надати відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі 5 000,00 грн строком на 30 днів з можливістю пролонгації з фіксованою процентною ставкою за кожен день користування кредитом. Відповідач відповідно до умов кредитного договору зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за його користування у визначені кредитним договором строки.
Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Згідно з платіжним дорученням № 24634729 від 08 грудня 2020 року первісний кредитор перерахував на банківську картку MASTERCARD з номером № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. Платіжне доручення містить відмітку про те, що операція була успішною. Дата здійснення транзакції 08 грудня 2020 року.
Суд за клопотанням представника позивача витребував від акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" відповідну інформацію. Банком було надано інформацію про те, що банківська карта MASTERCARD з номером № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 , транзакція, здійснена 08 грудня 2020 року на суму 5 000,00 грн на вказану картку, була успішною, грошові кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника банківської картки. Таким чином, судом встановлено, що відповідач отримала кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн 08 грудня 2020 року на банківську картку, реквізити якої вона самостійно вказала первісному кредитору при укладенні кредитного договору.
Однак відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала. Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, які містяться в матеріалах справи, відповідач не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих кредитних коштів та не сплачувала проценти за користування кредитом. У зв'язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 23 175,00 грн, з яких 4 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 18 675,00 грн заборгованість за несплаченими відсотками. Доказів повернення кредиту чи його частини, або доказів сплати процентів за користування кредитом відповідачем до суду не надано.
Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги № 71-МЛ/Т від 13 травня 2021 року. Згідно з умовами цього договору товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" (первісний кредитор) відступило товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (позивачу) право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 103619526 від 08 грудня 2020 року. До договору про відступлення права вимоги були складені додатки, зокрема витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників, в яких міститься інформація про відповідача та заборгованість за кредитним договором. Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором у неї виникла заборгованість перед первісним кредитором, а за результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору про відступлення права вимоги, право вимоги за заборгованістю
Позивачем на адресу відповідача була направлена досудова вимога про погашення кредитної заборгованості, в якій позивач повідомив відповідача про перехід до нього права вимоги за кредитним договором та запропонував відповідачу в добровільному порядку погасити заборгованість. Однак відповідач на досудову вимогу не відреагувала, заборгованість у добровільному порядку не погасила, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останньою зобов'язань за укладеним нею кредитним договором та відступленням первісним кредитором права вимоги до позивача.
Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Вказана правова норма встановлює, що сторонами кредитного договору є кредитодавець (банк або інша фінансова установа) та позичальник. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім договором. Предметом кредитного договору є грошові кошти, які кредитодавець надає позичальнику. Істотними умовами кредитного договору є умови про суму кредиту, строк його повернення та розмір процентів за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Вказана норма встановлює обов'язок позичальника повернути кредитодавцю грошові кошти у розмірі, строк та порядку, визначені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Вказана норма встановлює загальне поняття договору як правочину, що є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків сторін договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Вказана норма закріплює принцип свободи договору, який є одним з основних принципів цивільного права. Принцип свободи договору означає, що сторони мають право самостійно вирішувати питання про укладення договору, вибір контрагента та визначення умов договору. Втручання держави у свободу договору є неприпустимим, за винятком випадків, передбачених законом.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Кредитний договір в даному випадку є договором приєднання, оскільки його умови були встановлені первісним кредитором у стандартній формі, а відповідач могла лише приєднатися до запропонованих умов в цілому або відмовитися від укладення договору.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір містить всі істотні умови, передбачені законом для договорів даного виду, зокрема умови про суму кредиту, строк його повернення, розмір процентної ставки, порядок надання кредиту.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Вказана норма закріплює принцип обов'язковості договору, який означає, що сторони повинні виконувати взяті на себе зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма встановлює принцип належного виконання зобов'язання, який означає, що зобов'язання має виконуватись належними суб'єктами, в належному місці, у належний час, належним способом та у належному обсязі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Вказана норма встановлює, що строковість є однією з основних умов виконання зобов'язання. Якщо у договорі встановлений строк виконання зобов'язання, то боржник повинен виконати зобов'язання у встановлений строк.
Судом встановлено, що кредитний договір містить усі істотні умови, необхідні для договорів даного виду. Відповідач, приєднавшись до умов кредитного договору та підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, взяла на себе зобов'язання повернути кредит у розмірі 5 000,00 грн та сплатити проценти за користування кредитом за ставкою, встановленою в договорі, за кожен день користування. Первісний кредитор виконав свої зобов'язання належним чином, перерахувавши 08 грудня 2020 року на банківську картку відповідача грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. Відповідач отримала кредитні кошти, однак свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, не повернула кредит та не сплатила проценти за його користування. Таким чином, відповідач порушила умови кредитного договору та норми законодавства, що регулюють договірні відносини, зокрема статті 526, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Вказана норма закріплює можливість вчинення правочинів, зокрема укладення договорів, в електронній формі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Вказана норма встановлює поняття електронного договору як договору, який укладається в електронній формі з використанням електронних засобів комунікації.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Вказана норма встановлює, що електронний договір, підписаний в установленому законом порядку, має таку ж юридичну силу, як і договір, укладений у письмовій формі на паперовому носії.
Відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Вказана норма встановлює поняття електронного підпису одноразовим ідентифікатором як особливого виду електронного підпису, який використовується для укладення електронних договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Частиною 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що для ідентифікації сторін електронного правочину та виявлення їхньої волі на його вчинення може використовуватися електронний підпис. Електронний підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Для цілей цього Закону електронний підпис, накладений особою, яка бере участь в електронній комерції, прирівнюється до власноручного підпису та має таку саму юридичну силу, як власноручний підпис у відповідному документі на папері, за умови дотримання вимог цього Закону та законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Частиною 5 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що для підписання електронного договору може використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог, встановлених технічними специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього Закону.
Судом встановлено, що кредитний договір був укладений в електронній формі з дотриманням усіх вимог, передбачених Законом України "Про електронну комерцію". Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був згенерований первісним кредитором та надісланий відповідачу у вигляді SMS-повідомлення на її мобільний телефон. Відповідач ввела одноразовий ідентифікатор в електронній формі, чим підтвердила свою волю на укладення кредитного договору на запропонованих умовах. Таким чином, кредитний договір був укладений в належній формі з дотриманням усіх вимог законодавства, а тому має таку ж юридичну силу, як і договір, укладений у письмовій формі на паперовому носії з власноручним підписом сторін.
На підтвердження укладення кредитного договору в електронній формі позивачем до матеріалів справи долучено копію анкети-заяви на кредит № 103619526 від 08 грудня 2020 року, копію договору про споживчий кредит № 103619526 від 08 грудня 2020 року, копію додатка № 1 до договору про споживчий кредит - графік платежів, копію довідки про ідентифікацію. Вказані документи підтверджують, що відповідач пройшла процедуру ідентифікації в інформаційній системі первісного кредитора, заповнила анкету-заяву на кредит, ознайомилась з умовами кредитного договору та прийняла їх шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором суд зазначає наступне. До матеріалів справи долучено відомість про щоденні нарахування та погашення, з якої вбачається, що відповідач не вносила жодних платежів на повернення кредиту та сплату процентів за його користування. Доказів повернення кредиту чи його частини, або доказів сплати процентів за користування кредитом відповідачем до суду не надано. Відповідач не подала відзив на позовну заяву, не заперечувала проти позовних вимог, не надала жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві. За таких обставин суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором.
Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне. Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на дату подання позову становить 23 175,00 грн, з яких 4 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 18 675,00 грн заборгованість за несплаченими відсотками. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та вважає його правильним та обґрунтованим. Розрахунок здійснений відповідно до умов кредитного договору з урахуванням суми кредиту, процентної ставки та строку користування кредитом. Відповідач не оспорювала розмір заборгованості, не надала свого розрахунку. За таких обставин суд вважає доведеним розмір заборгованості відповідача в сумі 23 175,00 грн.
Щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Вказана норма встановлює можливість заміни кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги на підставі цивільно-правового договору.
Згідно з ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України право вимоги переходить від кредитора до іншої особи на підставі договору, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що право первісного кредитора переходить до нового кредитора у розмірі та на умовах, що існували на момент переходу права, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказана норма означає, що при відступленні права вимоги до нового кредитора переходить право вимоги в тому ж обсязі та на тих же умовах, які існували у первісного кредитора на момент відступлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказана норма встановлює, що відступлення права вимоги може здійснюватись без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом України "Про споживче кредитування". Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з п. 7-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" новий кредитор - це особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов'язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим ч. 2 ст. 3 цього Закону.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що до нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов'язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки).
Судом встановлено, що 13 травня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" (первісним кредитором, цедентом) та товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (позивачем, цесіонарієм) був укладений договір про відступлення права вимоги № 71-МЛ/Т від 13 травня 2021 року. Згідно з умовами цього договору та додатків до нього первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 103619526 від 08 грудня 2020 року. До матеріалів справи долучено копію договору про відступлення права вимоги № 71-МЛ/Т від 13 травня 2021 року, копію витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги, копію акту приймання-передачі реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги, копію платіжної інструкції до договору про відступлення права вимоги. Вказані документи підтверджують факт укладення між первісним кредитором та позивачем договору про відступлення права вимоги та перехід до позивача права вимоги.
Виходячи із наведених правових норм, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. У зв'язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, суд зазначає таке. Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
До матеріалів справи позивачем долучено копію договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням "АПОЛОГЕТ" в особі адвоката Усенко Михайла Ігоровича. Згідно з умовами цього договору позивач доручає, а адвокатське об'єднання "АПОЛОГЕТ" в особі адвоката Усенко М.І. приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу у зв'язку із судовим розглядом справи про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми в розмірі 8 000,00 грн.
До матеріалів справи також долучено копію акту наданих послуг правової (правничої) допомоги, копію детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правового супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною, всі обставини по цій справі були встановлені в судовому порядку без проведення судових засідань з викликом сторін. Нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та обсягу робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Гонорар адвоката має бути розумним з урахуванням витраченого адвокатом часу. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи об'єм та характер наданих послуг, їх складність, категорію справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи. Вказана сума на думку суду є об'єктивно обґрунтованою та відповідає обсягу наданих послуг, складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Доказів протилежного сторонами до справи не надано. За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 8 000,00 грн.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 76, 81, 89, 130, 133, 137, 141, 258-260, 263-265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 626, 627, 628, 629, 634, 638, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 103619526 від 08.12.2020 у сумі 23175,00 грн, з яких:
- сума заборгованості за основною сумою боргу - 4500,00 грн;
- сума заборгованості за відсотками - 18675,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судові витрати у сумі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" суму витрат позивача на правничу допомогу за підготовку та направлення позовної заяви до суду та представництва інтересів позивача у суді в сумі 8000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю " ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ " (місцезнаходження: м. Львів вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, поверх 4, код ЄДРПОУ 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2025 року.
Суддя Д.Т. Барателі