Справа № 456/1143/25
Провадження № 2/456/932/2025
іменем України
20 жовтня 2025 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Коцур А.І.,
з участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Підстава позову (позиція позивача). Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», заборгованість за Договором № 230514-61867-1 від 14.05.2023 станом на 17.02.2025 у розмірі 29682,00 гривень, яка складається з: - 3600,00 гривень - заборгованість за кредитом;- 26082,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 14.05.2023 по 11.10.2023 (включно), а також судові витрати у розмірі 2422,40 гривень та 9000,00 гривень витрат на правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до укладеного договору № 230514-61867-1 від 14.05.2023 року (далі Кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (торгова марка «MONETKA») (далі - Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Позичальник), Відповідач отримала кредит у розмірі 3600,00 гривень, строком на 150 днів (до 11.10.2023), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Одноразовий ідентифікатор 902877 направлявся Відповідачу 14.05.2023 о 16:19:50 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації. Повідомлення на номер телефону НОМЕР_2 Відповідача було надіслане та доставлене за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 14.05.2023 о 16:19:50 год.(довідка додається). Зазначає, що електронний підпис з одноразовим ідентифікатором був надісланий та доставлений Відповідачу в рамках договірної співпраці Позивача з ТОВ «ДЕВЕЛОПМЕНТ ІННОВЕЙШЕНС», яка є замовником послуг масової розсилки смс-повідомлень у ТОВ «Мобізон» (веб-сайт https://mobizon.ua). Кредитний договір був підписаний 14.05.2023 о 16:20:26 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора 902877 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua/. Кредитні кошти були відправлені Відповідачу 14.05.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК», оскільки переказ коштів здійснювався без відкриття рахунку (завірена копія додається). Відповідач не повернула своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості (додається). Таким чином, в порушення умов Кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань заборгованість за Договором № 230514-61867-1 від 14.05.2023 станом на 17.02.2025 становить 29682,00 гривень, яка складається з:- 3600,00 грн. - заборгованість за кредитом;- 26082,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 14.05.2023 року по 11.10.2023 року (включно).
Позиція відповідача. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 позов не визнає та вказує на таке. Так, 14.05.2023 між ТзОВ «Ріальто» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту (надалі - Договір), який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Згідно з п. 1. Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до Договору тип кредиту: кредитна лінія. Мета отримання кредиту: власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 150 днів. Будь-яких доказів, які б підтверджували твердження Позивача про те, що він виконав свої зобов'язання за договором від 17.05.2023 та здійснило переказ грошових коштів у сумі, визначеній цим договором, на рахунок ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. У матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування Позивачем відповідно до умов договору № 230514-61867-1 кредитних коштів на рахунок відповідача. За вказаних обставин, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ТзОВ «Ріальто» своїх зобов'язань за договором про надання фінансового кредиту від 14.05.2023, а саме надання ОСОБА_1 фінансового кредиту у сумі 3600 гри. До позовної заяви Позивачем додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту та лист про перерахунок коштів адресований ОСОБА_1 , але не надано доказів направлення такого та не надано самого розрахунку заборгованості на момент її виникнення та подачі позову до суду. Надані документи є внутрішніми документами товариства, а тому не можуть вважатись належними і допустимими доказами перерахунку коштів на рахунок ОСОБА_1 . Разом із цим, з вищевказаного розрахунку, наданого позивачем неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором перед Позивачем, тощо. Зазначені суми заборгованості за кредитом, які визначені позивачем, є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача, з можливістю внесення до нього будь-яких даних, які фактично не підтверджені належними та допустимими доказами, внаслідок чого не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, у зв'язку з чим не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та недопустимість. Належних розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, які виконані кредитором не надано. Крім того, сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020 у справі №219/1704/17, провадження №61-1211св19. Таким чином, позивач будучи позбавлений ліцензії на видачу кредитів звертаючись до суду з даним позовом, повинен був надати первинні документи, які підтверджують перерахування на належний відповідачу рахунок чи видачу йому коштів за вищевказаним кредитним договором, а також розміру заборгованості за ним. За вказаних обставин, неможливо об'єктивно встановити отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за вищевказаним Договором, перевірити розмір нарахованих сум боргу та процентів. Встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконання зобов'язання за кожен день прострочки у розмірі 3% на добу, що в результаті становить 19200,00 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить встановленим обмеженням ст. 21 Закону України «Про споживчс кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більше ніж п'ятнадцять відсотків простроченого платежу. Відтак позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлені вимоги, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.
Позиція сторін та їх представників в судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, 09.05.025 подав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, вважає нараховані відсотки несправедливими.
Представник відповідача ОСОБА_2 вказав на неправильність розрахунків, які містяться в матеріалах справи, вважає відсоткову ставку несправедливою. Крім цього, вважає завищеним розмір витрат на правову допомогу.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.04.2025 прийнято справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадженні у справі.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.08.2025 витребувано докази у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Відповідно до договору № 230514-61867-1 від 14.05.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 , Відповідач отримала кредит у розмірі 3600,00 гривень, строком на 150 днів (до 11.10.2023 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування.
Відповідно до розрахунку, заборгованість за Договором № 230514-61867-1 від 14.05.2023 станом на 17.02.2025 становить 29682,00 гривень, яка складається з:- 3600,00 грн. - заборгованість за кредитом;- 26082,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 14.05.2023 року по 11.10.2023 року (включно).
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 1 статті 509ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
В судовому засіданні встановлено, що 14.05.2023 між сторонами укладено договір № 230514-61867-1, згідно з яким Відповідач отримала кредит у розмірі 3600,00 гривень, строком на 150 днів (до 11.10.2023 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
У відповідності до порядку визначеному статтею 11 Закону, Відповідач зареєструвалася на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua, для чого пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий ідентифікатор 902877 направлявся Відповідачу 14.05.2023 о 16:19:50 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації. Повідомлення на номер телефону НОМЕР_2 Відповідача було надіслане та доставлене за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 14.05.2023 о 16:19:50 год., що підтверджується довідкою, долученою до матеріалів справи.
Слід зазначити, що електронний підпис з одноразовим ідентифікатором був надісланий та доставлений Відповідачу в рамках договірної співпраці Позивача з ТОВ «ДЕВЕЛОПМЕНТ ІННОВЕЙШЕНС», яка є замовником послуг масової розсилки смс-повідомлень у ТОВ «Мобізон» (веб-сайт https://mobizon.ua).
Кредитний договір був підписаний 14.05.2023 о 16:20:26 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора 902877 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua/.
Кредитні кошти були відправлені Відповідачу 14.05.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК», оскільки переказ коштів здійснювався без відкриття рахунку.
Крім цього, як вбачається з письмової відповіді АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 04.09.025, на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано картку № НОМЕР_3 та згідно виписки по рахунку, кошти в сумі 3600, 00 грн. 14.05.2023 перераховано на картку ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що відповідач факт укладення договору та факт перерахунку коштів в судовому засіданні не заперечила.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 150 днів.
Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань заборгованість відповідача за Договором № 230514-61867-1 від 14.05.2023, на думку позивача становить станом на 17.02.2025 становить 29682,00 гривень, яка складається з :- 3600,00 грн. - заборгованість за кредитом;- 26082,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 14.05.2023 по 11.10.2023.
Проте, суд вважає, що позивачем не вірно здійснено розрахунок заборгованості відповідача за відсотками, і з відповідача підлягають стягненню - 18900 /вісімнадцять тисяч дев'ятсот/ гривень - заборгованість за нарахованими процентами (150х3,5%х3600).
Щодо доводів відповідача та представника відповідача, суд зауважує таке.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Законом №2120-ІХ від 15.03.2022 внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.
При цьому суд зазначає, що проценти, які сторони погодили при укладанні кредитного договору є процентами, які передбачені статтею 1054 ЦК України та не є процентами, передбаченими частиною другою статті 625 ЦПК України.
Також проценти за користування кредитом не є неустойкою (штрафами, пенею).
Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку не можуть бути застосовані до спірних правовідносин вимоги, передбачені пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Щодо строку дії договору, суд зауважує, що договір № 230514-61867-1 від 14.05.2023 року, укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 , строком на 150 днів (до 11.10.2023).
Відповідно до п. 4.14 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТзОВ «ФК «Ріальто» вподовж терміну дії договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію) сплативши нараховані % по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому продовження відбувається на строк зазначений у договорі при отримані кредиту, та діє з дати сплати нарахованих %.
У разі продовження строку договору позичальником, - нарахування процентів за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів, на яку продовжено строк договору. Процентна ставка при продовженні змінюється, що вказується в договорі, та сплачується від суми несплаченого кредиту і починає діяти з дати закінчення договору при отриманні кредиту (п. 4.15 Правил).
Судові витрати.
Згідно зі ст.141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.
На підставі наведеного, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1831 грн. 80 коп, відповідно до розміру задоволених позовних вимог, який підтверджено платіжною інструкцією №42 від 17.02.2025.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач просив стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
На підставі наведеного, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
в и р і ш ив :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» /код ЄДРПОУ 43492595, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4/ заборгованість в розмірі 22500 /двадцять дві тисячі п'ятсот /гривень, яка складається з: 3600,00 / три тисячі шістсот/ гривень - заборгованість за кредитом; 18900 /вісімнадцять тисяч дев'ятсот/ гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» /код ЄДРПОУ 43492595, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4/ судовий збір в розмірі 1831 /одну тисячу вісімсот тридцять одну/ грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 / чотири тисячі/ грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», код ЄДРПОУ 43492595, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4;
Представник позивача: Руденко Костянтин Васильович, РНОКПП НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Представник відповідача: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддя В.Л.Бучківська