Справа №454/1007/21
"09" жовтня 2025 р. Сокальський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженцю села Варяж Сокальського району Львівської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, працює кочегаром в Карівській СЗШ, зареєстрованому та проживаючому по
АДРЕСА_1 , раніше не судимому, -
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, -
ОСОБА_5 , 08 грудня 2020 року близько 09:15 год., перебуваючи на території власного, повністю огородженого господарства, що в
АДРЕСА_1 , незважаючи на загальноприйняті в суспільстві норми моралі щодо ставлення до тварин, в порушення ст. 4, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-ІУ від 21.02.2006 року , яка передбачає заборону вчинення дій, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, діючи умисно, безпричинно, публічно демонструючи зневагу до існуючих в суспільстві правил та норм поведінки, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою вбивства двох собак порід «Ротвейлер» та «Середньоазійська вівчарка (Алабай)», належних ОСОБА_8 , які знаходились на відкритій території за межами господарства ОСОБА_5 , з належної йому мисливської рушниці здійснив чотири постріли по вищевказаних собаках, внаслідок чого, собаці породи «Ротвейлер» спричинив вогнепальне поранення, що призвело до її загибелі, а також спричинив вогнепальне поранення собаці породи «Середньоазійська вівчарка (Алабай)», що спричинило їй фізичне страждання та мучення до моменту настання її смерті 09. 12.2020 року .
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у жорстокому поводженні з тваринами,. що відносяться до хребетних, вчиненому умисно, з хуліганських мотивів, щодо двох тварин, вчиненому активним способом, що призвело до їх загибелі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України.
В ході судового розгляду пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення, щодо фактичних обставин справи державним обвинувачем не уточнювалося, а підтримувалося в обсязі обвинувального акту.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не визнав себе винним у скоєні даного злочину та дав покази, що 08 грудня 2020 року він пішов на роботу. До його дружини передзвонили односельчани , що на лузі собаки ганяють гусей. Дружина прибігла до нього на роботу , щоб бігти і спасати гусей. Він приїхав додому , взяв палку і пішов до собак, однак останні гарчали на нього та не хотіли втікати. Тоді він пішов додому і взяв свою мисливську рушницю . Перед тим було полювання і думав, що це собаки , які загубилися в лісі під час полювання. Він повернувся на вигін , щоб відігнати собак , бо стріляти собак не можна , погана прикмета. Він зарядив рушницю патронами та підійшов до хмизу, кричав на собак. Однак собаки ще більше гарчали на нього і він вистрілив в них з рушниці дуплетом ( з двох стволів). Чорний собака розвернувся і на нього побіг. Він швидко перезарядив рушницю і дві собаки бігли на нього , то він вистрілив в них на відстані 10 метрів. Одна собака зразу впала, а інша собака втекла кудись. Через два дні до нього додому приїхав потерпілий та каже , що він постріляв з рушниці його собак і потрібно повернути гроші за собак. Він потерпілому запропонував 100 доларів США, щоб він купив собі цуценят. Потерпілого собаки в той день порвали трьох гусей, з яких дві гуски його. Він мисливець з 1990 року і патрони робить сам. Має мисливську рушницю , яку зберігав в хаті в сейфі. В патронах був дріб на качку, зайця та лиса. Але він не знав , що в патронах дріб, думав , що вони холості. Він не розуміє в чому його вина , оскільки він хотів відігнати лише собак від гусей. Другий раз він цілився в сторону псів, однак крові на собаках після пострілу він не бачив.На фотографіях в матеріалах справи чорну собаку він впізнає, а інша собака на фото не та по якій він стріляв. Цивільний позов не визнає . На даний час він він вважає, що не вчиняв даного злочину та просить виправдати його.
Однак не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, його вина в даному кримінальному правопорушенні стверджується показами потерпілого, свідків, протоколами слідчих дій та іншими письмовими доказами, що є в матеріалах кримінального провадження.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав , що обвинувачений застрелив його собак. Просить суд покарати обвинуваченого згідно закону та задоволити його цивільний позов в повному об'ємі, в обґрунтування зіслався на обставини викладені в позовній заяві.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав , що в той день він бачив, що стадо гусей летіло на вигоні , а за ними гналися дві собаки. Він кричав до тих собак. Потім він подзвонив до ОСОБА_5 і сказав про те що собаки душать гусей. Останній сказав , що зараз приїде і подивиться.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала , що в той день почули постріли і вийшли на вулицю глянути , що трапилося. Побачили , що були постріляні собаки. Хто стріляв по собакам не знає. Проходив повз ОСОБА_11 . Собака лежала на відстані 20 метрів, але крові не бачила. Потім взнала , що це собаки ОСОБА_8 .. Не знає чи собаки померли. ОСОБА_5 живе на відстані 20 метрів від місця події.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав , що в той день зранку був приморозок, гуси паслися недалеко від її подвір'я. Раптово гуси злетіли і двоє собак побігли за ними.Хто стріляв по собаках не бачила. Собаки діяли злагоджено і напали на гусей . Одна собака схопила гуску за крило, а інша собака відкусила гусці голову.Вона пробувала відганяти собак від гусей, а потім подзвонила до жінки ОСОБА_5 щоб повідомити що гуси жеруть їх гусей.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав , що він бачив як гуси втікали, а за ними бігли собаки. Йому зателефонував ОСОБА_5 та сказав, що собаки кусають гусей.Він вийшов на подвір'я та побачив це. ОСОБА_5 стріляв в сторону собак два рази, однак після цього собаки побігли на нього. Тоді ОСОБА_5 стріляв в собак на ураження. Не пам'ятає чи ОСОБА_5 відкривав хвіртку та виходив за межі подвір'я. Чорний собака впав на землю, а другий собака втік після пострілів. Це було за 6 метрів приблизно від ОСОБА_5 .. Потім вони з ОСОБА_5 пішли подивитися де є другий собака, однак його не знайшли.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав , що він їхав з м.Угнів до мами в село. По дорозі в селі він зустрів ОСОБА_15 .. Раптово вони почули крики та шум. Вони побачили , що собаки рвали гусей.Неподалік стояло двоє мужчин. Згодом почули два постріли і собаки побігли на мужчин. Після цього пролунало два постріли і одна собака впала на землю , а інша собака втекла. ОСОБА_5 стояв на пасовиську , перед своєю брамою на подвір'я. Ці собаки вже неодноразово ганяли гусей на пасовиську.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надав суду аналогічні покази як свідок ОСОБА_14 .
З протоколу огляду місця події від 18.02.2021 року вбачається, що оглядалося господарство ОСОБА_16 в АДРЕСА_2 . Господарство повністю огороджене сітко. . Біля господарського приміщення знаходиться огороджений сіткою вольєр для собак, який зачиняється на фіртку. На території вольєра є будка, яка є на момент огляду пустою, собаки відсутні.
З протоколу огляду місця події від 18.02.2021 року вбачається, що оглядалася відкрита територія поблизу господарства ОСОБА_5 і свідок ОСОБА_17 вказав де знайшов мертвого собаку породи ротвейлер, а також місце де шукав другу собаку і місце де її знайшов.
З протоколу огляду місця події від 23.02.2021 року вбачається, що оглядалася в службовому кабінеті ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП мисливська рушниця ИЖ278, к-12, №Р-368, яку добровільно видав ОСОБА_5 і саме з неї він здійснював постріли по собаках 08.12.2020 року біля 09:00 год. в с.Карів.
З протоколу огляду місця події від 05.03.2021 року вбачається, що оглядався що оглядався в службовому кабінеті ВП №2 Червоноградського РВП ГУНП мобільний телефон «ксіомі Редмі 8» ОСОБА_8 в якому в папці Галерея виявлено фото мертвого собаки породи ротвейлер в тачці ( дата фото 08.12.2020 року 14:58 год.) та чотири фото мертвого собаки породи алабай на якому є вогнепальні поранення ( дата фото 10.12.2020 року 12:06 год.). Вказані фото відкопійлвано на диск.
З протоколу про проведення слідчого експерименту від 18.02.2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_18 вказала , що 08.12.2020 року собаки бігали за гусьми на пасовищі. ОСОБА_5 здійснював постріли по собаках з рушниці з території власного господарства, перебуваючи за парканом.
З протоколу про проведення слідчого експерименту від 18.02.2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_19 вказав що він в той час знаходився на території власного господарства. 08.12.2020 року біля 09:00 год. собаки бігали за гусьми на пасовищі. Ві н спочатку почув один постріл , а потім другий постріл. З вікна свого будинку він побачив, що ОСОБА_5 йде по пасовищу і від нього втікає собака, і ОСОБА_5 здійснював постріл по собаці з рушниці навздогін.
З протоколу про проведення слідчого експерименту від 18.02.2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_13 вказав на місце події де він знаходився 08.12.2020 року біля 09:00 год.,
місце звідки вийшов ОСОБА_5 та звідки він здійснював постріли з рушниці по собакам, а саме з території власного господарства із-за огорожі.
Відповідно до висновку ТОВ'Юніас Естет груп» від 15.03.2021 року вбачається , що ринкова вартість двох кобелів породи Алабай (1 рік) та Ротвейлер ( 5 років) становить 33 000 гривень.
Відповідно до довідки та чеку про сплату вартоств послуг ТОВ'Юніас Естет груп» від 15.03.2021 року вбачається , що замовником ОСОБА_8 було сплачено 3135 грн. за послуги із оцінки двох породистих собак.
Досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази сторони обвинувачення, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 299 КК України вчинено ОСОБА_5 , зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ч.1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Предмет доказування в конкретному кримінальному провадженні, тобто сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідно для вирішення кримінального провадження, залежить від того, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення обвинувачується особа, оскільки кримінальні правопорушення різняться за об'єктом, об'єктивною та суб'єктивною сторонами, суб'єктом. Пред'являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) КК, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
Відповідно до положень ст. 92 КПК УКраїни, у кримінальному провадженні обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стаття 84 КПК України визначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно статей 85 та 86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 87 КПК України визначає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.
Суд дотримався норм, визначених статтями 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суд розглянув відповідно до вимог закону.
При оцінці представлених суду доказів, суд виходить з загальних принципів кримінального судочинства, положеньКПК України, статей 84, 85, 86, 89 КПК України, практики Європейського суду з прав людини та практики Верховного суду.
Так,ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, астаття 18 цього Законувизначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
У ч. 2ст. 8 КПК Українивизначено що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, ау ч. 5 ст. 9 КПК Українинаголошено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, проте вона не визначає критеріїв допустимості доказів, оскільки це питання вирішується перш за все внутрішнім правом і національними судами (справа «Хеглас проти Республіки Чехія», заява № 5935/02, рішення від 01 березня 2007 року, § 84).
Національне судове провадження, коли йдеться про порушення захищеного Конвенцією права (з огляду на характер цього порушення), ЄСПЛ розглядає з позицій дотримання справедливого судового розгляду, що вирізняється не стільки прийнятністю певних доказів за національним правом, скільки тим, чи є провадження, включно із способом збирання доказів, справедливим у цілому («Аллан проти Сполученого Королівства», заява № 48539/99, рішення від 05 листопада 2002 року, § 42).
Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Суд зазначає, що він обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суд при розгляді кримінальних проваджень не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
У відповідності до вимог ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд, поряд з іншим, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Тобто, сторона обвинувачення, поряд з іншими питаннями, повинна довести перед судом належними та допустимими доказами той факт, що мало місце діяння, зазначене у обвинуваченні, що таке діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, що обвинувачений ОСОБА_5 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК Українивстановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цьогоКодексу.
Дослідивши клопотання сторони захисту про очевидну недопустимість ряду доказів суд приходить до висновку , що таке клопотання є безпідставним, оскільки погодні умови при проведенні слідчих експериментів не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого та проведення об'єктивного і неупередженого досудового розслідування даного кримінального провадження.
Оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 винний в у жорстокому поводженні з тваринами,. що відносяться до хребетних, вчиненому умисно, з хуліганських мотивів, щодо двох тварин, вчиненому активним способом, що призвело до їх загибелі, тому кваліфікує його дії за ч. З ст. 299 КК України.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий , по місцю проживання характеризується позитивно, не одружений, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває .
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено .
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено .
Враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_5 та наведені обставини справи суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому в межах санкції статті за якою він судиться та про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і вважає за можливе прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням слід задоволити частково . Зокрема слід стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_8 заподіяну злочином матеріальну шкоду в сумі 46577 грн. 61 коп. та моральну шкоду в сумі 25 000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного суду України , наданих у п.9 Постанови №4 від 31 березня 1995 року №4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо) , яких завдав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого , тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації час та зусилля , необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності , виваженості та справедливості . Визначаючи розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди , суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Судом встановлено, що у зв'язку зі смертю собак потерпілий ОСОБА_8 , яка стала наслідком вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, позивачу завдано моральну шкоду , яка виразилась в душевних стажданнях, оскільки позивач, досі відчуває біль і сум за втраченими собаками.
Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, що становить більше 4 років , а також, з урахуванням глибини душевних страждань , неможливість незалежно від часу та зусиль відновити попередній стан позивача , разом з тим те, що потерпілий зазнав ще й моральних страждань пов'язаних з завданням шкоди здоров'ю собак , виходячи із засад розумності , виваженості та справедливості , суд вважає за необхідне цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням задоволити частково.
Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України..
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 за ст.299 ч.3 КК України визнати винним та призначити йому покарання за ст.299 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п"ять ) років .
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк на 1 (один) рік , якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_5 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання .
Речові докази у кримінальному провадженні: Мисливську рушницю ИЖ278, к-12, №Р-368 прилучену до матеріалів кримінального- провадження та передану на зберігання в кімнату зберігання зброї відділення поліції №2 Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області, - знищити ; DVD-R диск на якому маються фото застрелених собак прилучено до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_8 заподіяну злочином матеріальну шкоду в сумі 46577 грн. 61 коп. та моральну шкоду в сумі 25 000 гривень.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення цього тридцятиденного строку апеляційного оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.
У разі надходження апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Решті учасників судового провадження роз'яснити їх право на отримання в суді копії вироку.
Речові докази у кримінальному провадженні: Мисливську рушницю ИЖ278, к-12, №Р-368 прилучену до матеріалів кримінального- провадження та передану на зберігання в кімнату зберігання зброї відділення поліції №2
Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області, - знищити ; DVD-R диск на якому
маються фото застрелених собак прилучено до матеріалів кримінального
провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_8 заподіяну злочином матеріальну шкоду в сумі 46577 грн. 61 коп. та моральну шкоду в сумі 25 000 гривень.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення цього тридцятиденного строку апеляційного оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.
У разі надходження апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Решті учасників судового провадження роз'яснити їх право на отримання в суді копії вироку.
Головуючий:ОСОБА_1