Справа № 449/1166/25
"05" листопада 2025 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Борняк Р.О.,
при секретарі Вовк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перемишлянської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - житловий будинок садибного типу в АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1516 га, яка розташована на території Перемишлянської міської ради (колишньої Короснянської сільської ради) Львівської області з цільовим призначенням для обслуговування даного житлового будинку і господарських споруд, з посиланням на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний дядько ОСОБА_2 . Після смерті дядька, вона являється єдиним спадкоємцем його майна за заповітом, інших спадкоємців не має. В нотаріальному порядку вона не змогла оформити прийняття спадщини, незважаючи на те, що зверталася з заявою, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючих документів.
Представник Перемишлянської міської ради в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Свідоцтвом про смерть стверджено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Померлий ОСОБА_2 є дядьком позивача.
Згідно копії заповіту від 16.03.2023 року, встановлено, що ОСОБА_2 заповів усе своє майно ОСОБА_3 .
Оскільки, за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини в держнотконтору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред'явлено, а позивач фактично прийняв спадщину після смерті дядька, продовжуючи доглядати за майном. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно.
Відповідно до ст.1268 ЦК України - спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а також незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Зі змісту ст. ст. 1223,1233 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
А тому, керуючись ст. ст. 12, 13, 83, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 328, 380, 386, 392,1258, 1264 ЦК України, суд -
вирішив:
Позов задоволити. Визнати за ОСОБА_1 , право власності на спадкове нерухоме майно: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , загальною площею 293,5 м.кв. та земельну ділянку загальною площею 0.1506 га, відповідно до Державного акту серії ЛВ №708, від 21.08.1998 року, Кадастровий номер 4623383900:04:006:0195, яка розташована на території Перемишлянської міської ради (колишньої Короснянської сільської ради Перемишлянського району) Львівської області, АДРЕСА_1 , переданої для обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. с. Коросно Львівського району Львівської області.
Відповідач: Перемишлянська міська рада, м. Перемишляни, вул. Галицька, 50 Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04056173.
Суддя Р. О. Борняк