Провадження №2-аз/447/1/25
Справа №447/3510/25
05.11.2025 року м.Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Джус Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цімура Яромир Володимирович, про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
03.11.2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Цімура Я.В., звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 17.10.2025 №4194/25 по справі про адміністративне правопорушення, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Разом із позовною заявою позивачем, в інтересах якого діє адвокат Цімура Я.В., до Миколаївського районного суду Львівської області подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони органам Державної виконавчої служби здійснювати виконавчі дії згідно постанови від 17.10.2025 №4194/25 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що при складенні оскаржуваної постанови ОСОБА_1 присутній не був, про факт її складення він дізнався 24.10.2025, після отримання примірника постанови листом. Згідно змісту постанови, така може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-289 КУпАП у вищому органі або суді протягом 10 днів з дня її набрання.
Позивач вважає, що оскільки оскаржуваною постановою накладено на нього штраф, без вжиття заходів забезпечення позову, в подальшому державним виконавцем можуть бути стягнені кошти з рахунку позивача, що істотно обтяжить поновлення порушених прав позивача, оскільки навіть у випадку скасування судом оскаржуваної постанови, штраф може бути стягнено органами Державної виконавчої служби.
Відповідно до положень ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Наведена норма передбачає, що за загальним правилом, розгляд заяви про забезпечення позову проводиться судом без повідомлення учасників справи. Заявник викликається тільки у випадку необхідності надати додаткові пояснення та/або докази. Судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову призначається у виняткових випадках, за відсутності пояснень заявника та/або недостатності поданих ним доказів.
Суд не вбачає підстав для виклику заявника та призначення судового засідання, так як всі доводи викладені позивачем в заяві про забезпечення позову, до якої додані необхідні докази.
З урахуванням викладеного, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Згідно з положеннями ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч.3 ст.151 КАС України).
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Суд звертає увагу, що будь-яке забезпечення позову у справі застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державномуреєстрі судових рішень78022699).
Також суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Як на підставу для забезпечення позову у справі, позивач покликається на те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам Державної виконавчої служби здійснювати виконавчі дії згідно оскаржуваної постанови від 17.10.2025 №4194/25 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, в подальшому державним виконавцем можуть бути стягнені кошти з рахунку позивача, що істотно обтяжить поновлення порушених прав позивача.
Як уже зазначалося судом, відповідно до вимог п.5 ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, в тому числі, шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Окремо слід звернути увагу на те, що підстави для зупинення вчинення виконавчих дій передбачені статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження». У вказаній статті не передбачено можливість зупинити вчинення виконавчих дій у разі оскарження в судовому порядку постанов про накладення штрафів.
У Законі України «Про виконавче провадження» взагалі відсутні норми, які б передбачали можливість зупинення вчинення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження у випадку оскарження в судовому порядку, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
У постанові Верховного Суду від 15.09.2021 року в справі № 580/1381/19 колегія суддів Верховного Суду вважала обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність оскаржуваних постанов суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача такими постановами, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Також Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 року у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд зазначає, що з аналізу змісту норм діючого законодавства вбачається, що останні містять вимоги стосовно обов'язку особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.
В той же час, суд вважає, що заявником та його представником не надано суду достатніх та переконливих доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
Заявник посилається виключно на можливі негативні для нього наслідки у випадку примусового виконання постанови про накладення штрафу у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, доказів звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження, вчинення виконавцем дій, спрямованих на виконання оскаржуваної постанови, заявником не надано. Таким чином, заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами.
Більше того, зі змісту поданої до суду заяви про забезпечення позову вбачається наведення заявником обґрунтувань щодо необхідності застосування таких заходів тим, що в разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови та задоволення позовних вимог про її скасування позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, для поновлення порушеного права на розпорядження грошовими активами.
Водночас, суд зазначає, що оцінка правомірності постанови та в цілому відповідність останньої нормам діючого законодавства надається судом під час розгляду справи, а не в рамках розгляду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, при позитивному вирішенні заяви про забезпечення позову судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
З урахуванням вищевикладеного та з огляду на обставини того, що матеріали заяви не містять належних доказів та обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, факт відсутності очевидної протиправності оскаржуваної постанови, а також виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що в задовленні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-154, 229, 294 КАС України, суд,
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Роман ДЖУС