Справа № 739/2203/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/557/25
Категорія - 11-сс/4823/557/25 Доповідач ОСОБА_2
05 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025270320000449 від 12.10.2025, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шептаки Новгород-Сіверського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , пенсіонера, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 259 КК України,
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. наступного дня, крім часу повітряної тривоги з метою відвідування бомбосховища та випадків невідкладної медичної допомоги.
Зобов'язано ОСОБА_8 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 додаткові обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- здати (за наявності) на зберігання до УДМС у Чернігівській області паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту встановити тривалістю два місяці, до 15 грудня 2025 року.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України та наявний ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, є пенсіонером та особою похилого віку, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вважав за необхідне обрати йому більш м'який запобіжний захід, а саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 8 років, за місцем проживання не має стійких соціальних зв'язків, проживає один, на утриманні осіб, які потребують догляду не має, є особою, яка досягла 63 років та не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, зареєстрований в м. Києві, тому розуміючи тяжкість і невідворотність покарання за злочин в якому він підозрюється, має реальну можливість залишити місце постійного проживання, при цьому запобіжний захід у виді домашнього арешту не може належним чином запобігти даному ризику, оскільки підозрюваний проживає в селі і забезпечити контроль за його поведінкою досить складно з огляду на активні бойові дії на території Новгород-Сіверського району. Крім того, слідчим суддею залишено поза увагою те, що підозрюваний ОСОБА_8 , може продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, оскільки, як встановлено в ході досудового розслідування, має неприязне ставлення до працівників Новгород-Сіверського РВП ГУНП в області, які на думку підозрюваного неналежно реагують на його численні скарги, вказане дає підстави вважати що перебуваючи під домашнім арештом ОСОБА_8 може продовжити незаконні дії, у тому числі за допомогою засобів зв'язку до яких матиме вільний доступ.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, щодо можливості задоволення поданої апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 відносно необхідності залишення апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно вимог ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважать, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У відповідності до положень ч.ч.1-2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 404 КПК України, судове рішення слідчого судді переглядається в межах апеляційної скарги.
Слідчим суддею дотриманий порядок застосування запобіжного заходу, передбачений ст. 194 КПК України, де зазначені підстави та обставини, які повинен враховувати слідчий суддя при вирішенні цього питання.
Так, апеляційним судом встановлено, що у провадженні СВ Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження №12025270320000449 від 12 жовтня 2025 року, за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 259 КК України.
13 жовтня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 259 КК України.
Того ж дня, відповідно до пункту 6 частини першої статті 615 КПК України підозрюваного ОСОБА_8 було затримано.
Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі, наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Доводи прокурора про те, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження не ґрунтуються на змісті судового рішення.
Слідчим суддею наведені достатні мотиви для відмови у задоволенні клопотання слідчого і обранні відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, тому підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою зміни його показань на свою користь.
Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 встановив існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення і слушно зазначив про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, слідчим суддею вірно встановлено, що прокурором не було доведено наявність обставин, які свідчать про недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_8 раніше не судимий, є пенсіонером, ветераном міліції та особою похилого віку, в судовому засіданні зазначив, що наміру переховуватися від слідства та суду, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або продовжити вчиняти кримінальне провадження не має.
Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_8 , який особисто прийняв участь в судовому розгляді апеляційного суду в режимі відеоконференції, порушення умов обраного щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту та виконання покладених обов'язків, у тому числі, щодо ухилення від проведення слідчих, процесуальних дій після застосування такого запобіжного заходу не допускав, що спростовує доводи прокурора про неможливість належної процесуальної поведінки та запобігання ризикам через застосування іншого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.
Приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного, які суд апеляційної інстанції оцінює у сукупності з іншими даними кримінального провадження, та погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_8 не знаходить обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності обрання відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, слід відзначити, що посилання прокурора на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_8 не може слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість злочину не може сама по собі слугувати виключною підставою для тримання особи під вартою.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо безпідставності застосування слідчим суддею до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.
Порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухваленого слідчим суддею рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4