06 листопада 2025 року м.Суми
Справа №585/3588/24
Номер провадження 22-ц/816/1120/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2024 рокуу складі судді Євлах О.О., ухваленого в м. Ромни Сумської області,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 грудня 2015 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , 2016 року народження.
Вказувала, що протягом останніх декількох років стосунки з чоловіком розладилися, відсутнє взаємопорозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім'я припинила своє існування. Вона з дитиною проживає за кордоном. Шлюбні стосунки між ними припинені. Примирення та збереження шлюбу між ними неможливе.
Посилаючись на вищевказані обставини, просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_1 , який зареєстрований 15 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 2072.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2024 рокупозовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 15 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 2072.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище « ОСОБА_4 ».
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що він звернувся до суду з клопотанням про надання йому строку на примирення 6 місяців, оскільки не погоджувався з позовними вимогами, посилаючись на те, що рішення дружини подати позов про розлучення не виважене, емоційне та обумовлене її виїздом за кордон у Федеративну Республіку Німеччину на час військових дій на території України. Вказує, що суд першої інстанції надав сторонам строк для примирення лише 2 місяці, який за умов перебування позивачки за кордоном, є невиправдано малим.
Зазначає, що ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2024 року йому та позивачці надано строк для примирення до 09 грудня 2024 року, до 08 год. 50 хв., провадження у справі зупинено. Проте, 09 грудня 2024 року судом відновлено провадження у справі й ухвалено судове рішення, не призначаючи справу до розгляду. Хоча у тексті ухвали зазначено «Про час і місце розгляду справи повідомити сторони».
Позивачкою відзиву на апеляційну скаргу, в установлений апеляційним судом строк, подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду повністю не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.5).
Сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
При зверненні до суду з вказаним позовом позивачка зазначала, що сімейне життя з відповідачем не склалося відсутнє взаєморозуміння та взаємоповага. Кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Шлюбні стосунки між ними припинені. Вважала, що примирення та збереження шлюбу між ними неможливе.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для розірвання шлюбу між сторонами, оскільки подальше збереження шлюбу без взаємної згоди є неможливим, а примушування до перебування у шлюбі без згоди одного з подружжя є неправомірним.
Проте, повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.ст. 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2024 року сторонам надавався строк для примирення строком на 2 місяці до 09 грудня 2024 року, проте примирення між подружжям не відбулося.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість збереження шлюбу між сторонами та наявності підстав для його розірвання, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б правам та інтересам позивача.
Крім того, принцип сімейного права, що охоплює наявність вільної та цілковитої згоди не лише при реєстрації шлюбу, а й під час перебування у шлюбі і подальшого його розірвання. Тобто ніхто не може бути примушений до перебування у шлюбних відносинах.
Разом з тим, заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та розглянув справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача, огляду на наступне.
Так, ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2024 року призначено сторонам термін на примирення до 09 грудня 2024 року, до 08 год. 50 хв. Провадження у справі зупинено (а.с.27).
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2024 року відновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засідання на 08 год. 50 хв. 09 грудня 2024 року. Про час і місце розгляду справи повідомити сторони (а.с. 43).
Встановлено, що судові повістки про виклик в судове засідання про розгляд справи 09 грудня 2024 року сторонам не надсилалися, що свідчить про неповідомлення відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення без належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом, що є порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За вищевикладених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 15 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 2072.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов