04 листопада 2025 року м.Суми
Справа №585/4959/23
Номер провадження 22-ц/816/540/25, 22-ц/816/2078/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
у присутності:
відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Скородєда Сергія Івановича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Цимбалом Володимиром Івановичем,
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 липня 2024 року у складі судді Цвєлодуб Г.О., ухвалене в м. Ромни,
та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2025 року у складі судді Цвєлодуб Г.О., ухвалене в м. Ромни,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
У грудні 2023 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Цимбала В.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - АТ «СГ «ТАС») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2023 року у справі № 585/1206/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило позивачу середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Зазначає, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у АТ «СГ «ТАС», а тому страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування у зв'язку із лікуванням потерпілого, а саме обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів у розмірі 1/30 розміру мінімальної заробітної плати за кожен день лікування, підтверджений закладом охорони здоров'я, за період з 09 листопада 2022 року по даний час за 120 днів, у розмірі 24 120 грн. З дня отримання тілесних ушкоджень він переніс декілька операцій та протягом року проходив стаціонарне та амбулаторне лікування у медичних закладах як в м. Ромни, так і в м. Суми. Відповідач жодної матеріальної допомоги йому не надав.
Крім того, внаслідок спричинених йому тілесних ушкоджень він рік не міг нести службу (працювати) в Добровольчому формуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримувати щомісячно 10 000 грн за виконання службових завдань, а тому за 12 місяців він втратив заробіток (дохід) в сумі 120 000 грн.
Також неправомірними діями ОСОБА_1 йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичних і душевних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків із знайомими та близькими людьми, а також відмовою відповідача компенсувати завдану шкоду.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з АТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної (майнової) шкоди 24 120 грн та заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати та зменшення професійної і загальної працездатності за період з 09 листопада 2022 року по 09 листопада 2023 року в сумі 120 000 грн; стягнути з відповідачів на користь позивача в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди в сумі 300 000 грн, а саме: з АТ «СГ «ТАС» 1206 грн, а з ОСОБА_1 - 298 794 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації понесених судових (процесуальних) витрат по оплаті професійної правничої (правової) допомоги адвоката у кримінальному провадженні № 1202220470000541, внесеного 10 листопада 2022 року до ЄРДР за ч. 1 ст. 286 КК України 14 000 грн.
Роменський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 04 липня 2024 року позов ОСОБА_2 задовольнив частково.
Стягнув з АТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, пов'язану з лікуванням, у розмірі 10 266 грн 52 коп. та моральну шкоду у розмірі 513 грн 33 коп.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн 00 коп.
В решті вимог - відмовив.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2025 року позовну вимогу про стягнення витрат на оплату правової допомоги у кримінальному провадженні та в межах розгляду цивільної справи задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в межах розгляду цивільної справи у сумі 402 грн 00 коп.
В решті заявленої вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду від 04 липня 2024 року, ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Цимбала В.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення ухвалено без повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, без відповідної правової оцінки належності, допустимості та достовірності кожного доказу, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів, наданих сторонами, та визначений розмір компенсації моральної шкоди у розмірі 20 000 грн за завдану життю та здоров'ю позивачу, який переніс дві хірургічні операції та протягом року проходив стаціонарне та амбулаторне лікування внаслідок вчиненого відносно нього злочину ОСОБА_1 , а також про часткове задоволення решти позовних вимог ґрунтуються тільки на припущеннях та міркуваннях, а не на належних письмових доказах, доданих до позову, які фактично місцевим судом не були досліджені в судовому засіданні при розгляді даної цивільної справи.
Вважає необґрунтованим, невмотивованим та несправедливим рішення в частині відмови у стягненні з відповідача ОСОБА_1 понесених позивачем судових витрат за надану професійну правничу (правову) допомогу в сумі 14 000 грн. Надання правової допомоги підтверджується відповідними доказами. Розмір витрат, які поніс позивач, є співмірним зі складністю справи та об'ємом виконаних робіт (наданих послуг), пов'язаних з участю адвоката в якості його представника, як потерпілого, під час досудового розслідування, при розгляді кримінального провадження, а також по підготовці позовної заяви, виготовленні її примірників з додатками до позову, участю адвоката в якості його представника в судових засіданнях по розгляду кримінального провадження, тобто з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для нього, як потерпілого та цивільного позивача.
Від АТ «СК «ТАС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає рішення суду обґрунтованим та таким, що ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду від 17 червня 2025 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення від 17 червня 2025 року та рішення від 04 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вважає необґрунтованим та несправедливим додаткове рішення щодо відмови у стягненні з відповідача понесених ним судових витрат за надану професійну правничу (правову) допомогу в сумі 14 000 грн.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що 20 грудня 2022 року він уклав договір про надання правових послуг в кримінальному процесі зі своїм адвокатом Цимбалом В.І. На виконання умов договору віл сплатив адвокату гонорар в кримінальному процесі в розмірі 8000 грн. Ні обвинувачений ОСОБА_1 , ні його страховик протягом року не відшкодували йому ні витрати на лікування, ні на реабілітацію. Тому 11 грудня 2023 року з метою захисту порушених цивільних прав та подання до суду цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, він уклав договір про надання правничих (правових) послуг № 01/12-23 з адвокатом Цимбалом В.І. За умовами вказаного договору він сплатив адвокату гонорар у розмірі 6000 грн.
Вважає, що розмір витрат в розмірі 14 000 грн, які він поніс по оплаті професійної (правничої) допомоги, є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для нього як потерпілого у кримінальному провадженні, так і цивільного позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Цимбалом В.І.,та апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2023 року у справі №585/1206/23, з урахуванням ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 липня 2023 року про виправлення описки у вироці суду, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 3 років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з випробуванням - іспитовим строком, тривалістю 2 роки, якщо протягом указаного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки (а.с. 28-31).
З ЄДРСР вбачається, що вироком Сумського апеляційного суду від 29 липня 2024 року вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2023 року відносно ОСОБА_1 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність скасовано в частині призначення покарання.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 03 роки.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Відповідно до вказаного вироку 09 листопада 2022 року близько 19-25 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN» моделі «Passat 1.8» р.н. НОМЕР_1 , рухався в темну пору доби, в межах населеного пункту в с. Герасимівка Роменського району, Сумської області по автодорозі «Н-07» зі сполученням «Київ-Суми-Юнаківка», зі сторони м. Ромни в напрямку м. Суми. У порушення вимог п.п. 8.1, 11.3, 12.3 ПДР України, ОСОБА_1 , перебуваючи між 204 та 205 кілометрами вказаної автодороги, на виїзді із с. Герасимівка, Роменського району, Сумської області, коли по напрямку руху водія були встановлені дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», які вимагали від водія поступового зменшення швидкості руху та зупинення перед знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» (стоп-лінією), в зв'язку з тим, що по напрямку його руху перебував блок-пост, де здійснюється пропускний режим та особливі умови проїзду. Про це водій ОСОБА_1 був завчасно повідомлений попереджувальними знаками 3.29 ПДР та табличкою з написом «Увага попереду БЛОК-ПОСТ приготуйте ваші документи», при цьому перешкод для своєчасного виявлення вказаних дорожніх знаків та табличок водій не мав та, знехтувавши вимогами вказаних дорожніх знаків, продовжив рух без зменшення швидкості руху. Не зважаючи на те, що попереду нього знаходились зупинені автомобілі, на яких були увімкнені аварійні сигнали, ОСОБА_1 , не переконавшись в безпечності виконання маневру, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху при наявності на ній зустрічного вантажного автомобіля, водій якого мав перевагу в русі, не врахував дорожню обстановку, негайно не вжив заходів для зупинки керованого ним транспортного засобу, після чого, повертаючись на свою полосу руху допустив наїзд на ОСОБА_2 , який підписав контракт добровольця територіальної оборони від 18.04.2022 та, відповідно до наказу командира добровольчого формування № 8 від 16.07.2022, був залучений до виконання бойового чергування на блокпосту, що розташований у вказаному місці, з метою здійснення пропускного режиму та боротьби з диверсійними групами на території Роменського району, який перебував у військовому форменому одязі, обмундировані та зі зброєю в руках. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення № 8031 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Роменська ЦРЛ» РМР з 09 січня 2022 року по 14 січня 2022 року з діагнозом: поєднана краніо-скелетна травма: ЗЧМТ, струс головного мозку, скальпована рана тім'яної ділянки голови (стан після ПХО). Закритий, уламковий перелом обох кісток лівої гомілки на межі с/3-в/3 зі зміщенням. Закритий, перелом внутрішнього надвиростку правої великогомілкової кістки зі зміщенням (а.с. 36).
Відповідно до виписки з історії хвороби № 16278 стаціонарного хворого ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП СОР СОКЛ з 14 листопада 2022 року по 29 листопада 2022 року з діагнозом заключним клінічним/ МКХ-10: поєднана краніо-скелетна травма, ЗЧМТ, струс головного мозку, скальпована рана тім'яної ділянки голови (стан після ПХО). Закритий уламковий перелом обох кісток правої гомілки на рівні с/3 зі зміщенням. Внутрішньосуглобовий уламковий перелом медіального виростку лівої великогомілкової кістки. Больовий синдром. ПФК ІІІ ст. S82. Ускладнення основного/МКХ-10, супутній діагноз/МКХ -10 (а.с. 37).
Також позивач з 26 травня 2023 року по 02 червня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» з діагнозом заключним клінічним: в'ялозростаючий перелом правої великогомілкової кістки в верхній третині, фіксований металевою пластиною (від 22 листопада 2022 року), консолідований перелом правої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням. Стан після оперативного втручання: часткова резекція правої малогомілкової кістки (26 травня 2023 року). Порушення функції, статики та ходи значне. ПФС, ПФК ІІІ ст. (а.с. 38).
Крім того, ОСОБА_2 перебував в стаціонарному відділенні післягострої та довготривалої реабілітації Роменської ЦРЛ з 20 вересня 2023 року по 04 жовтня 2023 року (а.с. 39).
Згідно з довідкою ВЛК № 833 від 28 листопада 2022 року ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує відпустки терміном 30 діб для відповідного лікування (а.с. 40).
Відповідно до довідки Добровольчого формування Хмелівської територіальної громади № 1 від 14 квітня 2023 року за № 146 доброволець ДФТГ ОСОБА_2 з липня 2022 року до 09 листопада 2022 року залучався до виконання службових завдань, визначених бойовим розпорядженням командування. Рішеннями Роменської міської ради від 27 липня 2022 року та виконавчого комітету Роменської міської ради від 03 серпня 2022 року № 77, передбачено виплати матеріальної допомоги мешканцям Роменської міської територіальної громади, членам ДФТГ, за виконання службових завдань у 2022 році. ОСОБА_2 протягом серпня-жовтня отримував щомісячну матеріальну допомогу за виконання службових завдань ДФТГ у розмірі 10 000 грн. З 10 листопада 2022 року і по цей час ОСОБА_2 не залучався до виконання завдань добровольця територіальної оборони та не отримував відповідних коштів (а.с. 41).
Відповідно до полісу АТ/2354061 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на дату ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС». Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю - 320 000 грн; за шкоду, заподіяну майну 160 000 гривень, розмір франшизи - 3200 грн (а.с. 43).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач внаслідок ДТП отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження та знаходився на стаціонарному лікуванні 44 дні, зі страховика ОСОБА_1 - АТ «СГ ТАС» підлягає стягненню шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого, в сумі 10 266,52 грн. Враховуючи, що позивач в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, проходив тривале лікування, зазнав душевних хвилювань, що порушило його нормальний життєвий ритм, суд з урахуванням принципів співмірності, справедливості та виваженості, визначив у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , та відповідно до ст. 26-1 Закону № 1961-ІV - з АТ «СГ ТАС» у розмірі 513 грн 33 коп. Крім того, суд дійшов висновку, що не може бути стягнуто з АТ «СГ «ТАС» заявлена сума втраченого заробітку, оскільки на дату ДТП позивач був залучений до виконання службових завдань ДФТГ Хмелівської територіальної громади, за що отримував щомісячну матеріальну допомогу, розмір якої є мінливим і залежить від частоти залучення особи до несення служби, добових чергувань тощо та не може бути прирівняним до суми втраченого заробітку у розумінні ст. 1197 ЦК України, зокрема і за відсутності відповідного висновку щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого; такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження,у ході якого вони виникли. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача витрат по оплаті професійної правничої допомоги адвоката у кримінальному провадженні в сумі 8000 грн. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, понесених в цій справі в розмірі 6000 грн, суд, врахувавши, що позов в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди задоволено частково, тому пропорційно до задоволеної частини позовних вимог стягнув з нього на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 402 грн.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками місцевого суду.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон N 1961-IV).
У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
За вимогами статті 3 Закону N 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону N 1961-ІV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 22 Закону N 1961-ІV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стосовно вимоги позивача про відшкодування витрат на лікування, суд першої інстанції, встановивши, що позивачем документально підтверджено перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я 44 дні, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на дату настання страхового випадку (09 листопада 2022 року) 6700 грн, дійшов правильного висновку про наявність підстав з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та положень Закону N 1961-ІV для стягнення з АТ «СГ «ТАС» на користь позивачау відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, в розмірі 10 266,52 грн. Інших документально підтверджених витрат на лікування стороною позивача не надано.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Статтями 23, 24 Закону N 1961-ІV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода,пов'язана із смертю потерпілого. У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Згідно зі ст. 26-1 Закону N 1961-ІV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г'і«ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частинами 3 та 5 ст. 23 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 3, 9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд першої інстанції, виходячи з приписів ст. 26-1 Закону N 1961-ІV, правильно визначив, що зі страховика АТ «СГ «ТАС» підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди сума в розмірі 513,33 грн, що становить 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю. Водночас колегія суддів не може погодитися з визначеним місцевим судом у відшкодування моральної шкоди розміром - 20 000 грн, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що в результаті ДТП позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, проходив тривале лікування, зазнав фізичних і душевних страждань, спричинених ушкодженням здоров'я, порушенням нормальних життєвих зв'язків. Наслідки отриманих тілесних ушкоджень продовжують впливати на життя позивача. Після ДТП у нього з'явилося почуття страху, що впливає на його звичайний життєвий ритм. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він тривалий час не міг працювати, тобто був позбавлений можливості отримувати дохід, що також спричиняє йому душевні страждання.
З огляду на зазначене та з врахуванням поведінки відповідача ОСОБА_1 , який вимоги позивача не визнає, жодної матеріальної допомоги йому не надав, колегія суддів, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 150 000 грн.
Враховуючи наведене, рішення суду необхідно змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , та слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 150 000 грн.
Щодо вимоги про відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати та зменшення професійної і загальної працездатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на час ДТП був добровольцем ДФТГ Хмелівської територіальної громади № 1 та протягом серпня-жовтня 2022 року отримував щомісячну матеріальну допомогу за виконання службових завдань ДФТГ у розмірі 10 000 грн. З 10 листопада 2022 року він не залучався до виконання завдань добровольця територіальної оборони та не отримував відповідних коштів.
Як вже було раніше встановлено судом, позивач 44 дні перебував на стаціонарному лікуванні, тобто був тимчасово непрацездатним. З врахуванням зазначеного, слід стягнути з відповідача на користь позивача за вказаний період дохід, втрачений ним внаслідок тимчасової втрати працездатності, в розмірі 15 000 грн.
Отже, рішення суду в частині вирішення вимоги про відшкодування доходу втраченого внаслідок втрати працездатності на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цієї вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн у відшкодування доходу, втраченого внаслідок тимчасової втрати працездатності.
Оскільки апеляційним судом рішення суду від 04 липня 2024 року скасовано в частині вирішення вимоги про відшкодування заробітку (доходу), втраченого внаслідок втрати та зменшення професійної і загальної працездатності, та змінено в частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди, тому додаткове рішення суду 17 червня 2025 року втрачає силу і підлягає скасуванню.
Щодо відшкодування витрат по оплаті професійної правничої (правової) допомоги адвоката в розмірі 8000 грн у кримінальному провадженні № 12022200470000541.
Позивачем було заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь процесуальних витрат, понесених ним під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Велика Палата Верховного Суду раніше неодноразово висловлювала правову позицію щодо відшкодування процесуальних витрат під час здійснення кримінального провадження, що враховується у цих правовідносинах відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Так, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (частина перша статті 126 КПК). Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК).
Питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18)).
Велика Палата Верховного Суду також наголошувала, що процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.
Враховуючи викладене, процесуальні питання, пов'язані з відшкодуванням процесуальних витрат у кримінальному провадженні, вирішуються у тій справі (провадженні), в якій вони були понесені, в порядку, передбаченому КПК, що виключає можливість їх розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, провадження в даній справі в частині вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час досудового розслідування та розгляду кримінальної справи слід закрити.
На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат.
Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог на користь держави слід стягнути судовий збір: з АТ «СГ «ТАС» - 107,80 грн, а з ОСОБА_1 - 1650 грн.
Крім того, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за апеляційний перегляд справи в розмірі 2475 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді вказаної цивільної справи.
В суді першої інстанції інтереси позивача представляв адвокат Цимбал В.І. (а.с. 46).
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано копії договору про надання правничих (правових) послуг № 01/12-23 від 11 грудня 2023 року (а.с. 47), копію квитанції до платіжної інструкції від 29 січня 2023 року про сплату позивачем адвокату Цимбалу В.І. 6000 грн (а.с. 49).
З врахуванням часткового задоволення позовних вимог необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції: з АТ «СГ «ТАС» - в розмірі 145,63 грн; з ОСОБА_1 - 2229,13 грн.
Керуючись ст. ст. 367; 374; 376, 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Цимбалом Володимиром Івановичем, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 липня 2024 року скасувати в частині вирішення вимоги про відшкодування доходу, втраченого внаслідок втрати працездатності, та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цієї вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування доходу, втраченого внаслідок тимчасової втрати працездатності, 15 000 гривень 00 копійок.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 липня 2024 року змінити в частині розміру моральної шкоди, присудженої до стягнення з ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 150 000 гривень 00 копійок.
Рішення суду в частині вирішення вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - залишити без змін.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 липня 2024 року змінити в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь держави судовий збір в розмірі 107 гривень 80 копійок за розгляд в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1650 гривень 00 копійок за розгляд справи в суді першої інстанції.
Додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2025 року скасувати.
Закрити провадження у справі в частині вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час досудового розслідування та розгляду кримінальної справи.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 145 гривень 63 копійки витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2229 гривень 13 копійок витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за апеляційний перегляд справи в розмірі 2475 гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 5 листопада 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов