Справа № 522/19220/25
Провадження № 3/522/6631/25
04 листопада 2025 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ляшко О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Єрьоміної К.М.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Осьмініна С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
11.08.2025 року о 00:01 годині у м. Одеса, вул. Генуезька, 1, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «Jet» з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушенні не визнав та пояснив. В той вечір він разом з дівчиною їхав на самокаті і позаду них їхали друзі, біля площі 10 Квітня у напрямку Аркадії по вул. Генуезькій і його несподівано зупинив поліцейський, він загальмував і позаду в нього врізалися друзі і вони всі впали. Причину зупинку поліцейські пояснили їзда без шолому. Потім їм здалось, що він не в тверезому стані, попросили документи і запропонували пройти огляд драгер. Водночас ОСОБА_1 повідомив, що не він керував, а саме дівчина. Вона підтвердила, що трималась за кермо. В подальшому ОСОБА_1 зателефонував юристу, яка порадила відмовитись від проходження огляду.
Крім того, ОСОБА_1 було подано письмові заперечення, відповідно до яких він просить закрити провадження відносно нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Осьмінін С.Д. заявив клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Обґрунтовуючи своє клопотання захисник зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування та зупинки ОСОБА_1 , що не дає можливості встановити факт законності зупинки. Також захисник зазначив, що відеозапис є неналежним і недопустимим доказом, оскільки складається з декількох фрагментів, що порушує вимогу про безперервне відео фіксування. Крім того, захисник зауважив, що з відеозапису не вбачаються ознаки, які вказані в протоколі, а тому підстав для проведення огляду не було.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до того, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідженні судом докази, зокрема відомості, що наведені в протоколі серії ЕПР1 №419058 від 11.08.2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.08.2025 року, де зазначено, що огляд не проводився, через відмову, відеозапис, долучений до матеріалів справи, свідчать про те, що в розумінні ст. 251 КУпАП, вони є належними, допустимими та в своїй сукупності і взаємозв'язку достатніми, що дають можливість суду прийняти рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (далі Інструкція).
Наявний у матеріалах справи відеозапис, який описаний вище є повним та вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення і надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VІІІ, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показанням технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зі змісту ч. 1 ст. 266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2 Розділу І «Загальні положення» Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння, серед яких визначено: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, які і були виявлені поліцейськими у притягуваного ОСОБА_1 , а тому були підставою для проведення його огляду.
Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 1.10. ПДР учасник дорожнього руху, це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.
До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).
Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.
Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, який набрав чинності 23.03.2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого, транспортним засобом є:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
Більш того угодою користувача, яка розміщена на сайті компанії Jet.ua, в п. 4.3 встановлено, що користувач протягом оренди має дотримуватися Правил дорожнього руху та інших вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів України. Також, Угода містить заборону використання транспортного засобу у стані алкогольного, наркотичного, токсичного чи будь якого іншого сп'яніння, під впливом лікарських препаратів, що погіршують реакцію та увагу, у хворобливому чи стомленому стані, що ставить під загрозу безпеку руху та оточуючих.
За викладеного, слід зробити висновок, що електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, на підставі чого ОСОБА_1 , як водій керував транспортним засобом і в ситуації, що розглядається був учасником дорожнього руху, який мав дотримуватись вимог ПДР України.
З викладеного слідує, що ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Твердження сторони захисту щодо не керування транспортним засобом ОСОБА_1 суд розцінює, як форму захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності та не беруться до уваги, оскільки спростовуються відеозаписом на якому вбачається, що на самокаті дійсно ОСОБА_1 разом із дівчиною. Водночас на відео чітко видно, що дівчина розташована позаду ОСОБА_1 , обіймає його руками, після чого транспортний засіб зупиняє працівник поліції. («файл ЕПР1 419058 Полюлях В.В, ст. 130.mp4: 00:38:10 - 00:38:20). Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 надаючи пояснення суду зазначив, що коли поліцейський оголосив вимогу зупинитись, у нього був вибір або врізатись в поліцейського або різко зупинитися, він зупиняється і по інерції в нього врізаються його друзі на самокаті, які їхали позаду.
Посилання сторони захисту щодо небезперервного відеозапису, то суд зазначає наступне.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис це процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).
Суд зазначає, що долучений відеозапис поділений на частини в силу надмірної тривалості такого відеозапису. Водночас такі частини відеозапису є логічними та послідовними і дають змогу повністю встановити всі обставини, які мають значення для даної справи.
Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об'єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб'єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.
Водночас, захисником не обґрунтовано, які саме важливі для з'ясування обставин справи факти залишилися поза межами відеофіксації, відтак формальне посилання на небезперервність відеозйомки суд визнає необґрунтованим.
Таким чином, слід визнати безпідставними доводи щодо визнання відеозапису недопустимими як доказу відеозапису з нагрудних камер поліцейських.
Доводи захисника про те, що відеозапис є неналежним доказом по справі не може бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до наданого відеозапису, на ньому відображена подія вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та є об'єктивним доказом, що дозволяє встановити факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Щодо тверджень захисника про відсутність ознак сп'яніння, суд зазначає, що чинним законодавством саме поліцейським надані повноваження із виявлення ознак сп'яніння, а особа, яка керує транспортним засобом, у випадку виявлення у неї відповідних ознак зобов'язана пройти огляд з метою встановлення факту перебування її у стані сп'яніння або його спростування.
Що стосується тверджень захисника Осьмініна С.Д., що співробітники поліції зупинили ОСОБА_1 безпідставно, суд зауважує наступне. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції, які повідомили, що він керував без шолому та світловідбивних елементів. Зазначене також підтвердив сам ОСОБА_1 під час надання пояснень суду у судовому засіданні.
Всі інші зауваження сторони захисту суд враховує і зауважує, що вони не спростовують фактичних обставини цієї справи і не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення.
Таким чином з викладеного слідує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Судом враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд враховує те, що ОСОБА_1 вчинив умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим адміністративним правопорушенням.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до уваги особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч.1 ст.130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв'язку з винесенням постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов'язок сплати судового збору, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 гривень 60 копійок /шістсот п'ять/ гривень 60 копійок на користь держави.
Керуючись ст.ст. 9, 24, 33, 40-1, 130, 221, 251, 266, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 /сімнадцять тисяч/ гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок /шістсот п'ять/ гривень 60 копійок на користь держави.
Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку, має бути наданий (надісланий) правопорушником до суду.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя О.П. Ляшко