Березівський районний суд Одеської області
06.11.2025
Справа № 494/2026/25
Провадження № 2/494/1025/25
06.11 .2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді: Панчишина А.Ю.
при секретарі судового засідання: Станілевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту, -
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом про зняття арешту з нерухомого майна. Свій позов мотивувала тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власницею одноповерхового житлового будинку з господарчими прибудовами, жилою площею - 29,7 кв. м., загальною пл.- 49,0 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці - 565 кв.м.
Маючи намір продати даний житловий будинок, позивачу стало відомо, що на майно накладено арешт. З'ясувалося, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про обтяження житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме міститься наступна інформація: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 8244830, зареєстровано: 01.12.2008 року, 09:15:34 за №8244830 реєстратором: Лиманська районна Державна нотаріальна контора, 67500, Одеська область, Лиманський р-н., смт.Доброслав, вул.Центральна, 75, підстава обтяження: Ухвала б/н від 03.06.1998 року, Комінтернівський районний суд Одеської області, об'єкт обтяження: не визначено, адреса: Одеська обл.., Березівський р-н., м.Березівка, вул.Набережна№18; власник: ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 276265ІODESSA10, архівна дата: 24.11.2001, Дата виникнення: 30.06.1998, № реєстра: 11-98? Внутр.№740116392СF23Е2С7128
Представник позивача стверджує, що з вищенаведеного випливає, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Проте вказана інформація не відповідає дійсним обставинам справи, адже ОСОБА_3 ніколи не був власником вказаного житлового будинку і обтяження у вигляді арешту накладено помилково.
Саме з цих підстав позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів.
Враховуючи наведене, просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . який був накладений на підставі ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області, б/н, від 03.06.1998, реєстраційний номер обтяження: 8244830, зареєстровано 01.12.2008 року, 09:15:34 за №8244830 реєстратором: Лиманська районна державна нотаріальна контора, 67500, Одеська область, Лиманський р-н., смт.Доброслав, вул.Центральна, 75, (04855)9-16-99, власник: ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 276265ІODESSA10, архівна дата: 24.11.2001, Дата виникнення: 30.06.1998, № реестра: 11-98. Внутр..№740116392СБ23Е2С7128 з виключенням відомостей про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Представник позивача надав суду заяву, якою заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач та представник третьої особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання, в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили. Відповідач подав заяву про визнання позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Процесуальні дії суду по справі:
15.10.2025 року ухвалою Березівського районного суду Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Березівського нотаріального округу Одеської області Панчишиним Й.М. Вказаний договір зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 24.07.1999 року за №37 реєстр 85 стр.47.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 21.06.1999 р., попереднім власником був: ОСОБА_4 .
З відповіді №3858/21.1-32 від 16.04.2025 року Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається що на виконанні у відділі відсутні виконавчі провадження на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Згідно за результатом пошуку загальної системи АСВП також не було знайдено виконавчих проваджень.
В Архівній довідці Одеського державного нотаріального архіву №824/0118 від 02.04.2025 року, зазначається, що: в матеріалах архівного фонду Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області міститься ухвала судді Комінтернівського районного суду Одеської області Мидляр Є.Д. від 03.06.1998 щодо накладення арешту на все майно, яке належить гр. ОСОБА_3 , який проживає в АДРЕСА_1 . На підставі вказаної ухвали Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 30.06.1998 за реєстровим № 11-98 накладено заборону відчуження майна, власником якого є гр. ОСОБА_3 . Відомості щодо зняття заборони відчуження в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що обтяження стосується саме відповідача ОСОБА_3 , а не власниці будинку - позивача ОСОБА_2 . Судом не встановлено доказів, які свідчать що спірний будинок перебував у власності відповідача.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих проваджених, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Згідно положень ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Чинний Закон України «Про виконавче провадження» містить статтю 59, якою визначено порядок і підстави зняття арешту, в тому числі викладено вичерпний перелік підстав, який надає державному виконавцеві самостійно знімати арешт; також передбачено можливість особи у всіх інших випадках звертатися до суду за зняття арешту.
Отже, згідно статті 59 чинного Закону України «Про виконавче провадження»: «Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що не зняття державним виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, відсутністю виконавчого провадження та відсутністю відомостей в Автоматизованій системі виконавчого провадження про наявність виконавчих документів про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження майном. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 817/928/17.
Положенням ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю .
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності має фундаментальним характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахування принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).
Вивчивши матеріали справи, зважаючи на те, що арешт майна ОСОБА_2 , який був накладений на підставі ухвали суду, перешкоджає позивачу реалізувати свої права як власника, при цьому, не зняття державним виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні дані про яке відсутні в Автоматизованій системі виконавчого провадження, порушує право позивача на його майно, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 , що дії в інтересах ОСОБА_2 вимоги про зняття арешту з спірного майна підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 76, 263-265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 1218, 1268 ЦК України, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», Постановою Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 817/928/17 суд,
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту - задовольнити повністю.
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який був накладений на підставі ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області, б/н, від 03.06.1998, реєстраційний номер обтяження: 8244830, зареєстровано 01.12.2008 року, 09:15:34 за №8244830 реєстратором: Лиманська районна державна нотаріальна контора, 67500, Одеська область, Лиманський район, смт.Доброслав, вул.Центральна, 75, (04855)9-16-99, власник: ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 276265ІODESSA10, архівна дата: 24.11.2001, Дата виникнення: 30.06.1998, № реестра:11-98. Внутр..№740116392СБ23Е2С7128 з виключенням відомостей про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Одеського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3
Третя особа: Березівський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса знаходження: 67300, Одеська область, місто Березівка, вулиця М. Грушевського, будинок 10, Електронна пошта: info@br.od.dvs.gov.ua.
Суддя Панчишин А.Ю.