справа № 492/116/25
провадження № 2/492/486/25
Іменем України
18 вересня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором на загальну суму 7830,50 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» (далі за текстом - ТОВ «ФК «АБЕКОР») і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг № 842160 від 28 серпня 2024 року за допомогою інформаційно - телекомунікаційної системи послуг у ТОВ «ФК «АБЕКОР», відповідно до умов якого позивач надав, а відповідачка отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. на платіжну карту відповідачки зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 70% річних на строк 79 днів, що складає суму 2830,50 грн., однак відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала, внаслідок чого у відповідачки перед позивачем виникла заборгованість за тілом кредиту, простроченими відсотками, яка склала загальну суму 7830,50 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки, оскільки остання ухилилась від добровільного погашення заборгованості по вказаному договору, що є порушенням прав позивача, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, але просив суд про розгляд справи за його відсутності, про що зазначив у позовній заяві, поданій до суду, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачка про дату, час та місце судового засідання була двічі поспіль повідомлена належним чином, однак у судове засідання повторно не з'явилась, що підтверджується довідкою про причини невручення судової повістки, в якій є позначка «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу частини 8 статті 128 ЦПК України в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачці належним чином. Клопотання про розгляд справи за її відсутності, відзив на позовну заяву до суду не подала, про причини неявки в суд не повідомила.
У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд бере до уваги, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Отже, відповідачка зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року в справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надала суду доказів неможливості прибути у судове засідання.
Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки поспіль відповідачки у судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для її неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві неявки поспіль відповідачки у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачки, яка з 27 січня 2025 року, тобто з моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу до суду не прибула, станом розгляду справи не цікавилась, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитись в судове засідання за викликом, знехтувала.
Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у позовній заяві, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити заочне рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає позовну заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Між ТОВ «ФК «АБЕКОР» (а. с. 9), позивачем у справі, та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, укладено кредитний договір № 842160 від 28 серпня 2024 року (далі за текстом - договір), який підписано сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кредитний договір та додаток № 1 до договору підписано відповідачкою з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «f90622» (а. с. 10-19, 20, 24-25).
Згідно з пунктом 1.2, 1.3. договору загальний розмір наданого кредиту складає 5000,00 грн. строком на 79 днів з кінцевим терміном повернення до 14 листопада 2024 року (включно). Відповідно до пункту 1.3.2. договору періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 29 днів (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом). Базова процентна ставка 0.99% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом, основна процентна ставка 0.99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом (пункти 1.4.1, 1.4.2 договору).
Також, 28 серпня 2024 року сторонами вказаного кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором було підписано паспорт споживчого кредиту до договору, в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а. с. 21-22).
TOB «ФК «АБЕКОР», позивач у справі, свої зобов'язання перед ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, виконало належним чином, надавши позичальниці кредит у сумі 5000,00 грн., про що свідчить квитанція до платіжної інструкції № 19963-1363-136393083 від 28 серпня 2024 року (а. с. 31).
В порушення умов зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 , відповідачка у справі, взяті на себе зобов'язання не виконала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно з розрахунком, наданим позивачем з урахуванням заборгованості за тілом кредиту, простроченими відсотками склала загальну суму 7830,50 грн. (а. с. 29-30).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом положень частини 1, частини 2 статті 207, пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв'язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, шляхом власноручних введень одноразових ідентифікаторів підписала кредитний договір № 842160 від 28 серпня 2024 року, тобто здійснила акцепти пропозицій ТОВ «ФК «АБЕКОР», позивача у справі.
ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, не спростовано презумпцію правомірності правочину та не надано будь-яких доказів того, що ТОВ «ФК «АБЕКОР», позивач у справі, отримало її персональні дані та використало їх у власних цілях.
Судом встановлено, що сторони вказаного договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 вказаного закону, а тому кредитний договір № 842160 від 28 серпня 2024 року вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Вказаним договором передбачено порядок та умови отримання позики, погашення заборгованості за нею, сплату відсотків, нарахованих за користування грошовими коштами.
ОСОБА_1 , відповідачка у справі, підписавши вказаний договір надала згоду на отримання та повернення грошових коштів і сплати відсотків за користування кредитними коштами у строки та порядку, встановленими вказаним договором.
Судом встановлено, що за змістом позовних вимог та документів, наявних у справі, доказом укладення між ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, та ТОВ «ФК «АБЕКОР», позивачем у справі, договору слугують: кредитний договір № 842160 від 28 серпня 2024 року та додатки до нього, що підписані з використанням електронних підписів одноразовими ідентифікаторами відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві кредиту (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому кредитодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір кредити є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 580 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, кредитні кошти отримала, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд, однак свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором № 842160 від 28 серпня 2024 року на загальну суму 7830,50 грн., яка складається з: 5000,00 грн. - тіло кредиту; 2830,50 грн. - нарахованих процентів, що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 29-30).
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності розрахунків заборгованості за кредитним договором № 842160 від 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, суду не надано, інші розрахунки заборгованостей на іншу дату за вказаним договором суду також не надано, чим не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказаний розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «ФК «АБЕКОР» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 7830,50 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.
Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на оплату судового збору у сумі 2422,40 грн., витрат на відправку позивачці документів у сумі 55,00 грн.
Згідно із положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача (частина 1, частина 2 статті 141 ЦПК України).
Позивачем надано суду на підтвердження понесених судових витрат зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. платіжне доручення № 183 від 23 січня 2025 року (а. с. 1), на поштові відправлення процесуальних документів відповідачці опису вкладення до цінного листа, поштової накладної, фіскального чеку оплати поштового відправлення на суму 55,00 грн. (а. с. 26, 27, 28).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн., зі сплати витрат, пов'язаних з розглядом справи, у сумі 55,00 грн.
Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 15, 19, 44, 48, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» (місцезнаходження: вулиця Костянтинівська, будинок 75, приміщення 601А, місто Київ, 04080; код ЄДРПОУ: 39287145) заборгованість за кредитним договором № 842160 від 28 серпня 2024 року у сумі 7830 (сім тисяч вісімсот тридцять) гривень 50 копійок, яка складається з:
- тіла кредиту - 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок;
- нарахованих процентів - 2830 (дві тисячі вісімсот тридцять) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» (місцезнаходження: вулиця Костянтинівська, будинок 75, приміщення 601А, місто Київ, 04080; код ЄДРПОУ: 39287145) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 55 (п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідачка, якій повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.