06 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1772/25
Провадження № 11-сс/820/517/25
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 листопада 2025 року задоволено апеляційну скаргу прокурора; ухвалу слідчого судді Волочиського районного суду від 24 вересня 2025 року скасовано; постановлено нову ухвалу, якою задоволено клопотання начальника СД ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_1 , яке погоджене з начальником Теофіпольського відділу Волочиської окружної прокуратури ОСОБА_2 та накладено арешт на:
- сільськогосподарську культуру сою, площею засіву 36,5429 га, яка росте на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності Теофіпольської селищної ради (ЄДРПОУ 04405774), з кадастровим номером 6824755300:02:002:0227 площею 36,5429 га, що розташована на території Теофіпольської територіальної громади, за межами населеного пункту селища Базалія Хмельницького району Хмельницької області, із забороною збору даного урожаю іншим юридичним чи фізичним особам, крім власника земельної ділянки - Теофіпольської селищної ради (ЄДРПОУ 04405774), а також із забороною власнику земельної ділянки, на якій росте соя - Теофіпольській селищній раді відчужувати, користуватися та розпоряджатися цим майном;
- земельну ділянку з кадастровим номером 6824755300:02:002:0227 площею 36,5429, що знаходиться на території Теофіпольської територіальної громади, за межами населеного пункту селища Базалія Хмельницького району Хмельницької області та перебуває у комунальній власності Теофіпольської селищної ради (ЄДРПОУ 04405774), із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об'єднання, користування та розпоряджання цим майном, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ - 39767479) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які дії з поділу, об'єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаної земельної ділянки.
З висновком суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду щодо задоволення апеляційної скарги прокурора на ухвалу слідчого судді Волочиського районного суду від 24 вересня 2025 року, частково не згодна, та вважаю за необхідне скористатись правом, передбаченим ч. 3 ст. 375 КПК України, та висловити окрему думку з огляду на наступне.
Вважаю, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягали задоволенню (в частині арешту урожаю).
Ухвалою слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області суду від 24 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання начальника СД ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_1 , яке погоджене з начальником Теофіпольського відділу Волочиської окружної прокуратури ОСОБА_2 , про арешт майна, а саме на:
- сільськогосподарську культуру сою, площею засіву 36,5429 га, яка росте на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності Теофіпольської селищної ради (ЄДРПОУ 04405774), з кадастровим номером 6824755300:02:002:0227 площею 36,5429 га , що розташована на території Теофіпольської територіальної громади, за межами населеного пункту селища Базалія Хмельницького району Хмельницької області, із забороною збору даного урожаю іншим юридичним чи фізичним особам, крім власника земельної ділянки - Теофіпольської селищної ради (ЄДРПОУ 04405774), а також із забороною власнику земельної ділянки, на якій росте соя - Теофіпольській селищній раді відчужувати, користуватися та розпоряджатися цим майном;
- земельну ділянку з кадастровим номером 6824755300:02:002:0227 площею 36,5429, що знаходиться на території Теофіпольської територіальної громади, за межами населеного пункту селища Базалія Хмельницького району Хмельницької області та перебуває у комунальній власності Теофіпольської селищної ради (ЄДРПОУ 04405774), із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об'єднання, користування та розпоряджання цим майном, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ - 39767479) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які дії з поділу, об'єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вказаної земельної ділянки.
За змістом положень пункту 18 частини першої статті 3 КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно із частиною п'ятою статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
ЄСПЛ неодноразово у рішеннях зазначав, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
Зазначену позицію містить також рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша статті 41 Конституції України).
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлено загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які здійснюються лише на підставі ухвали слідчого судді або суду (за винятком випадків, передбачених цим Кодексом). Зокрема, частиною третьою статті 132 КПК України встановлено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина п'ята статті 132 КПК України).
Частиною другою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
В провадженні СВ ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025242220000020 від 18 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки, який завдано значної шкоди її законному володільцю).
В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, шляхом посіву сільськогосподарської культури сої, самовільно заволоділи земельною ділянкою з кадастровим номером 6824755300:02:002:0227 площею 36,5429 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, знаходиться за межами с-ща Базалія Теофіпольської ТГ та належить на праві комунальної власності Теофіпольській селищній раді.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, 19.09.2025 за участі спеціаліста - агронома проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6824755300:02:002:0227 площею 36,5429 га, що розташована за межами населеного пункту селища Базалія Теофіпольської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, яка перебуває у комунальній власності Теофіпольської селищної ради, в ході якого зафіксовано посів рослинності сої на даній земельній ділянці.
Інформація стосовно сорту та вартості зазначеного майна встановлюється в межах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Постановою дізнавача вказану земельну ділянку з кадастровим номером 6824755300:02:002:0227 площею 36,5429 га, яка перебуває у комунальній власності Теофіпольської селищної ради та урожай у вигляді рослин сої, загальною площею засіву 36,5429 га, яка росте на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
За приписами частин другої, третьої статті 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, і у цьому випадку накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (містить ознаки речового доказу).
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (частина десята статті 170 КПК України).
Частиною одинадцятою статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною другою статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Визнання майна речовим доказом відповідно до норм КПК України не є тією підставою, за якої слідчий суддя зобов'язаний накласти арешт на таке майно.
Начальник СД ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області просить накласти арешт на урожай сої, яка ще не зібрана, та не зазначає відповідальних осіб такого збору. При цьому, у клопотанні конкретно не зазначено, яке саме доказове значення має вищевказане майно та не зазначені конкретні родові та індивідуальні показники такої культури, зокрема сорт, клас, рік урожаю тощо, а тому неможливо накласти арешт на абстрактну кількість урожаю, який ще не зібраний та підлягає зберіганню або передачі для реалізації лише після такого зібрання.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.6 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З огляду на вищевикладене, у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, на стадії досудового розслідування арешт може бути накладено на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а також на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у разі встановлення обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка нею отримана.
Проте, з матеріалів клопотання, будь-якій особі про підозру не повідомлено, щодо будь-якої юридичної особи кримінальне провадження не здійснюється, цивільний позов у провадженні не заявлено, обґрунтований розмір завданої шкоди не встановлено.
А тому, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження в їх сукупності, приходжу до висновку, що урожай, на який просить накласти арешт начальник СД ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, не може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України в кримінальному провадженні за № 42025242220000020 від 18 вересня 2025 року, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та не доведено підстави та мету накладення арешту на майно співмірно до вимог п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України на нього не може бути накладено арешт.
Таким чином, вважаю, що висновок слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області про відсутність законних підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для накладення арешту на сільськогосподарську культуру сою, площею засіву 36,5429 га, яка росте на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності Теофіпольської селищної ради (ЄДРПОУ 04405774), з кадастровим номером 6824755300:02:002:0227 площею 36,5429 га, що розташована на території Теофіпольської територіальної громади, за межами населеного пункту селища Базалія Хмельницького району Хмельницької області, із забороною збору даного урожаю іншим юридичним чи фізичним особам, крім власника земельної ділянки - Теофіпольської селищної ради (ЄДРПОУ 04405774), а також із забороною власнику земельної ділянки, на якій росте соя - Теофіпольській селищній раді відчужувати, користуватися та розпоряджатися цим майном, є правильним.
При цьому, доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі, а також наведені в ході апеляційного розгляду, не заслуговують на увагу суду, так як фактично були предметом розгляду слідчим суддею і їм була дана правильна юридична оцінка. На мою думку доводи прокурора жодним чином не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.
Вважаю, що оскаржувана ухвала слідчого судді суду першої інстанції в цій частині є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду ОСОБА_3