05 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/8043/25
Провадження № 11-сс/820/565/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 332 ч.3 КК України у кримінальному провадженні № 42025242230000042, внесеному до ЄРДР 09.10.2025 року,-
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини.
В провадженні СВ Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження за №42025242230000042, внесеному до ЄРДР 09.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332, ч.3 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч.3 КК України, зокрема, в тому, що ОСОБА_7 спільно з невстановленими особами, достовірно знаючи про обмеження щодо виїзду громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років за кордон на період дії воєнного стану, вирішили організувати та сприяти громадянам України чоловічої статі у незаконному переправленню через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, у тому числі з корисливих мотивів.
Зокрема, ОСОБА_7 спільно із невстановленими досудовим розслідуванням особами, будучи громадянином України, добре розуміючи порядок перетину державного кордону України громадянами України та іноземними громадянами, у порушення встановленого Законами України «Про державний кордон України» та «Прикордонний контроль» та правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україну», порядок виїзду за межі території України громадян України чоловічої статі призивного віку, та порядку перетину державного кордону України, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час вчиняли дії по організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з іншими невстановлений на даний час особами, діючи в умовах воєнного стану, створили та забезпечили функціонування протиправної схеми з організації незаконного переправлення громадян України на територію Республіки Молдова, яка полягала у наданні засобів, а також здійсненні супроводу порадами та вказівками вказаних осіб до державного кордону України та подальшого перетину останніми кордону з Республікою Молдова поза пунктами пропуску.
Так, ОСОБА_7 у жовтні 2025 року, реалізовуючи свій протиправний умисел з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи умисно, за попередньою змовою із іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з корисливих мотивів, перебуваючи за місцем свого проживання, домовився із ОСОБА_8 та повідомив останньому, що може організувати його незаконне переправлення через державний кордон України шляхом керівництва такими діями, а саме безперешкодного перевезення його з місця проживання до Республіки Молдова, а також наданням порад та вказівок щодо подальшого переходу державного кордону України поза пунктом пропуску. При цьому, під час телефонного спілкування ОСОБА_7 , за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами повідомили, що вартість вказаних послуг становитиме 7000 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи за попередньою змовою, попередньо домовившись, що останній в якості водія транспортного засобу марки «Фольксваген» моделі «Транспортер», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 переправить особу по території України до р. Дністер Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та в подальшому у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб домовився з ОСОБА_8 про зустріч поблизу магазину «BULKA», що по вул. Шевченка, 4 в м. Кам'янець-Подільський, звідки було обумовлено безперешкодно переправити його дорогою через річку Дністер, що межує з Хмельницькою та Чернівецькою областями поблизу кордону із Республікою Молдова, для подальшої реалізації злочинного умислу на незаконне переправлення через державний кордон України.
Надалі, 26 жовтня 2025 року близько 22 год. 29 хв. ОСОБА_7 , за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел щодо керівництва діями, а також надання порад і вказівок для переправлення через державний кордон України, попередньо з'ясувавши у ОСОБА_8 місце зустрічі, за допомогою автомобіля марки «Фольксваген» моделі «Транспортер», д.н.з. НОМЕР_1 , vin- НОМЕР_2 , приїхав у місто Кам'янець-Подільський, Хмельницької області, де, перебуваючи поблизу магазину «BULKA», що по вул. Шевченка, 4 в м. Кам'янець-Подільському, зустрівся із останнім, який сів у використаний ним автомобіль, та у подальшому попрямували автодорогами Кам'янець-Подільського району в сторону річки Дністер, що межує з Хмельницькою та Чернівецькою областями, в ході чого повідомив схему руху транспортним засобом до річки Дністер, що межує з Хмельницькою та Чернівецькою областями, місце та спосіб незаконного перетину державного кордону України до Республіки Молдова.
Надалі, ОСОБА_7 після проведення детального інструктажу для ОСОБА_8 , щодо порядку об'їзду стаціонарних блокпостів та незаконного перетину кордону, перевірив наявність коштів у останнього і погодивши їх передачу, був зупинений 27 жовтня 2025 року о 01:16 годині мобільним нарядом Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області в с.Любомирівка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, в зв'язку із чим фактична передача грошових коштів в сумі 7000 доларів США не відбулась.
За вказаних обставин, ОСОБА_7 підозрюється у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, вчинених за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 3 КК України.
27.10.2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.332 ч.3 КК України та цього ж дня оголошено про підозру.
Слідчий ВРЗЗС СВ Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області із клопотанням, погодженим з прокурором Кам'янець-Подiльської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2025 рокуклопотання задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні у період часу з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. наступного дня залишати місце постійного проживання, що у АДРЕСА_1 . Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою; не відлучатися із м.Новодністровськ Дністровського району Чернівецької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження); повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та (чи) роботи; утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_8 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.Ухвала діє до 27 грудня 2025 року включно.
Мотивуючи вказане рішення, слідчий суддя посилається на те, що слідчим та прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 п. 3,4 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів на підтвердження існування зазначених обставин. Крім того, на думку слідчого судді, сторона обвинувачення в суді не довела, що застосування більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, встановленого слідчим суддею.Слідчий суддя виходив з того, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, офіційно працевлаштований, має на утриманні малолітню дитину, відомостей про те, що ОСОБА_7 характеризується негативно за місцем проживання та має погану репутацію слідство не має.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказане рішення прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 . Постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, прокурор вказує що в поведінці підозрюваного існують ризики , передбачені ст. 177 п. 3, 4 ч. 1 КПК України, а саме ризик вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, оскільки йому відомі контактні дані особи, яку мали незаконно переправити через Державний кордон. Покази цього свідка мають вирішальне значення для доведеності вини підозрюваного. Вважає, що підозрюваний може незаконно вплинути на свідка ОСОБА_8 з метою подальшої зміни ним показань, а також на інших осіб причетних до вчинення злочину інкримінованого ОСОБА_7 , коло яких тільки встановлюється слідством на початковому етапі досудового розслідування.
Зауважує, що слідчий суддя не заважив на те, що ОСОБА_7 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнає, має соціальні зв'язки з особами, які можливо причетні до скоєння кримінального правопорушення, які на даний час перебувають на волі
Вважає, що існує реальний ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та в подальшому суду, оскільки у разі доведеності його вини санкція ст. 332 ч.3 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі від 7 до 9 років з конфіскацією майна, інкримінований йому злочин є умисним, тяжким злочином. Розслідування цього злочину в умовах воєнного часу має високий суспільний резонанс та актуальність.
Прокурор вважає, що існує високий ризик продовження чи повторення протиправної поведінки підозрюваного, який неможливо зменшити чи нівелювати за допомогою більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою. Перебуваючи під нічним домашнім арештом, що по суті дублюється із забороною пересування в комендантську годину, ОСОБА_7 , може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідка, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
На думку прокурора, висновки слідчого судді, викладені в ухвалі слідчого судді в частині застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу в виді домашнього арешту є необґрунтованими, застосування такого запобіжного заходу не відповідає завданням кримінального провадження.
Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді скасувати, застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисникзаперечили проти задоволення апеляційної скарги, відстоювали законність та обґрунтованість прийнятого рішення суду.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників апеляційного перегляду провадження, вивчивши матеріали провадження та апеляційні доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду з посиланням на норми матеріального та процесуального закону.
Згідно ст. 177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.194 ч.1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При обранні виду запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд виходить також і з положень ст. 178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Відповідно до ст.194 ч.1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Поряд з наведеними національними нормами кримінально-процесуального закону, регламентуючими обрання та визначення судом виду запобіжного заходу особі, колегія суддів керується і Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року, ст.2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи право на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Зокрема, за усталеною практикою ЕСПЛ суди мають визнавати основним джерелом права при вирішення питання про запобіжний захід ст. 5 Конвенції, за якою кожному гарантується право на особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків та у межах процедури передбаченої законом. Такі випадки охоплюються законним арештом за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після її вчинення. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
Пріоритетність та загальна значущість норм Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та практики ЄСПЛ закріплена і в принципі законності, визначеному в ст. 9 КПК України в редакції 2012 року, за якою в пріоритеті застосовуються положення відповідного міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, кримінально - процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Питання законності обрання, особам, що знаходяться під контролем правоохоронців запобіжного заходу в виді тримання під вартою, його тривалості та правових аспектів утримання особи під вартою в Україні неодноразово порушувалось в рішеннях ЄСПЛ, зокрема «Харченко проти України» 10.02.11 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.11 року та ін.
Вирішуючи питання за апеляційними доводами сторони обвинувачення про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими та виходить з наступного.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину за ст. 332 ч.3 КК України, що не оскаржується сторонами кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя встановив, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, передбаченого ст.332 ч.3 КК України, з чим також погоджується колегія апеляційного суду.
Колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора та вважає, що підозрюваний ОСОБА_7 на даному початковому етапі слідства може незаконно у поза процесуальний спосіб впливати на свідка ОСОБА_8 , інших осіб, причетних до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним перетином кордону України громадянами України чоловічої статі у воєнний час, з метою приховати відомості, які ще не встановлені слідством, знищити чи спотворити докази, перешкоджати слідству у інший спосіб.
Перебування підозрюваного ОСОБА_7 під домашнім арештом у нічний час за місцем його мешкання, на думку колегії суддів, не зменшує ризики таких дій з боку підозрюваного, не позбавляє його об'єктивної можливості їх реалізувати, тому апеляційний суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту у даному випадку є недостатнім. Колегія суддів також виходить з того, що припинення кримінально-спрямованої діяльності, передбаченої ст. 332 ч. 3 КК України, яка інкримінована підозрюваному ОСОБА_7 під час воєнного стану в країні має високу актуальність та значущість для суспільства.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими ризики передбачені ст. 177 ч.1 п.3,4 КПК України в поведінці підозрюваного ОСОБА_7 , які мають враховуватися судом при обранні йому запобіжного заходу, тому обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим, тимчасове обмеження волі підозрюваного у даному випадку є виправданим, таким, що відповідає завданням кримінального провадження, передбаченим ст. 2 КПК України на початковому етапі досудового розслідування.
Колегія суддів вважає, що позитивні соціальні чинники, характеризуючи особу підозрюваного ОСОБА_7 , наведені в ухвалі слідчого судді, такі як наявність на утриманні малолітньої дитини, відсутність судимостей, офіційне працевлаштування, висновків апеляційного суду не спростовують, і не можуть вплинути на ухвалення іншого процесуального рішення про обрання запобіжного заходу на даному етапі слідства.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, колегія суду вважає, що йому в порядку передбаченому ст.183 ч.3 КПК України слід визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у межах, передбачених ст. 182 ч.5 КПК України, для тяжкого злочину, у виді вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). У разі внесення застави, ОСОБА_11 слід визначити обов'язки передбачені ст. 194 ч.5 КПК України.
Колегія суддів також виходить з того, що згідно ст.182 ч.4 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2025 року про застосування до ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 27 грудня 2025 року включно - скасувати.
Клопотання слідчого ВРЗЗС СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні №42025242230000042 внесеному до ЄРДР 09.10.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ст.332 ч.3 КК України підозрюваному ОСОБА_7 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 27 грудня 2025 року включно.
Визначити заставу у розмірі вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача UA558201720355279001000086521 ; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО банку 820172. Отримувач: Хмельницький апеляційний суд, код ЄДРПОУ 42255375 .
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою, а також покласти обов'язки, передбачені ст.194 ч.5 КПК України: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з населеного пункту, у якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання відповідному органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України, в разі їх наявності.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошений о 11 годині 06 листопада 2025 року.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3