04 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/3806/25
Провадження № 11-сс/820/558/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року, у кримінальному провадженні № 12025244000001527, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 серпня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шепетівка Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Слідчим суддею встановлено, що старшим слідчим відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025244000001527 від 15 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15 серпня 2025 року о 04 год. 30 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спільно із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на привокзальній площі залізничного вокзалу «Станція Шепетівка», який розташований по вул. Залізничній, 33 в м. Шепетівка Хмельницької області, тобто в громадському місці, зупинили потерпілого ОСОБА_11 , який проходив повз них разом із ОСОБА_12 , з яким, під приводом відмови останнім надати цигарки, безпричинно, під малозначним приводом, затіяли суперечку, після чого, діючи умисно, з хуліганських мотивів та спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, що супроводжувалося особливою зухвалістю у вигляді демонстрації зневажливого ставлення до суспільних інтересів, виражаючи елементи вседозволеності та зверхності, усвідомлюючи, що за їхніми незаконними діями спостерігає ОСОБА_12 , нехтуючи її присутністю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи об'єднаними єдиним злочинним умислом, умисно, безпричинно, кулаками рук нанесли потерпілому ОСОБА_11 декілька ударів в ділянку обличчя, спричинивши тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, з метою уникнути побиття, потерпілий намагався від них втекти, але останні наздогнали його та повалили на землю.
Не припиняючи свої протиправні хуліганську дії, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ігноруючи прохання потерпілого ОСОБА_11 та ОСОБА_12 припинити побиття, почергово підходили до потерпілого, який прикриваючись руками від ударів лежав на землі і опору не чинив, та умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, приниження його честі і гідності, ногами, почергово, нанесли останньому численні, не менше 15 ударів в голову та тулуб з обох боків, при цьому, припинили свої хуліганську дії та побиття тільки внаслідок появи групи реагування Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Внаслідок указаних умисних, протиправних, хуліганських, спільних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , потерпілому ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми грудної клітки з переломами шостого, сьомого, десятого, одинадцятого ребер зліва та десятого, одинадцятого дванадцятого ребер справа з двобічним пневмотораксом (накопиченням повітря в плевральних порожнинах) та синцем на бічній поверхні грудної клітки зліва, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що були небезпечними для життя в момент їх спричинення, а також тілесні ушкодження у вигляді: синця в правій підочній ділянці, синця в ділянці крила правої здухвинної кістки таза, які кожне окремо та в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив злочини, передбачені: ч.2 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненим групою осіб; та ч.2 ст.121 КК України - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, вчиненими групою осіб.
22 жовтня 2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України.
За вказаним кримінальним провадженням старший слідчий відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особиСВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з клопотанням, погодженим з прокурором Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України, посилаючись на те, що, існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 рокуклопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 20 грудня 2025 рокувключно без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Зазначає, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчим суддею не було враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема справа «Бойченко проти Молдови» №41088/05 від 11.07.2006 року, відповідно до якої одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без зазначення підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню у справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про тримання під вартою та справа «Мамедов проти Росії» №7064/05 від 01.06.2006 року, посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Посилається на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, де скарги щодо його поведінки відсутні, вину визнає, щиро кається, відшкодував потерпілому повністю моральну і матеріальну шкоду, про що потерпілий написав розписку, раніше не судимий.
Зауважує, що слідчим та прокурором не було обґрунтовано такого ризику, як можливого впливу на свідків, відсутні такі дані і у протоколах допиту вказаних осіб, належних доказів такого обґрунтування не містять матеріали кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний ОСОБА_7 був повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду через адміністрацію ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», з клопотанням про участь в апеляційному розгляді не звертався, в апеляційній скарзі захисника не порушується питання про погіршення його становища, його участь у апеляційному розгляді не є обов'язковою, у зв'язку з чим колегія суддів, з'ясувавши думку присутніх учасників провадження, прийняла рішення про проведення апеляційного розгляду у відсутність підозрюваного, відповідно до вимог ч.4 ст.401, ч.4 ст.405, 422 КПК України, з урахуванням також позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.10.2023, у справі №211/111/22, провадження №51-3720км23.
Захисник підтримала доводи апеляційної скарги, із зазначених в своїй скарзі підстав, просила застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Прокурор не визнав апеляційних вимог, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, зазначивши, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які вказує слідчий в клопотанні.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, ознайомившись з судовим матеріалом та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог частини 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 оскаржує наявність ризиків для застосування щодо ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити вище перелічені дії.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
У колегії суддів не виникає сумнівів у висновках слідчого судді щодо обґрунтованості на поточній стадії досудового розслідування підозри, пред'явленої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень з боку органу досудового розслідування, оскільки існують об'єктивні відомості, що він міг вчинити вказані правопорушення, про що свідчать матеріали кримінального провадження і доведено прокурором.
Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Колегія суддів, враховуючи практику Європейського суду з прав людини з питання визначення поняття «обґрунтованої підозри» (справи «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Гусинський проти Росії», «Нечипорук і Йонкало проти України» тощо), вважає, що в матеріалах справи існує інформації, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити правопорушення, що доведено прокурором, тож обґрунтованість підозри для поточної стадії досудового розслідування є достатньою для можливості застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Стосовно існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то приймаючи рішення за клопотанням слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя з урахуванням ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 (за ч.2 ст. 121 КК України - тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років), обставин, передбачених ст.178 КК України, даних про особу підозрюваного, який не має міцних соціальних зв'язків, дійшов висновку, що існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Отже, у разі застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, так як перебуваючи на свободі, та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Доводи апеляції про необґрунтованість ризику можливого впливу на свідків, матеріали кримінального провадження належних доказів такого обґрунтування не містять, не заслуговують на увагу, оскільки слідчим суддею при обранні запобіжного заходу цей ризик не враховувався.
Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення клопотання слідчого щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив, що досудовим розслідуванням доведена наявність як обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України, так і ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до практики ЄСПЛ, у рішеннях по справах «Каучор проти Польщі» від 03.02.2009 року та «Александр Макаров проти Росії» від 12.03.2009 року, Суд вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою, а врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З урахуванням наведених обставин, вимог статті 178 КПК України, колегія суддів вважає, що через суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання винним, є обґрунтовані підстави вважати, що існує не абстрактний, а конкретний ризик, передбачений ст.177 КПК України, підозрюваний має реальну можливість здійснити ці дії у даному кримінальному провадженні в майбутньому, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а тому неможливо застосувати менш суворий запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання цьому ризику.
Посилання сторони захисту на те, що слідчим суддею не було взято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання, де скарги щодо його поведінки відсутні, вину визнав, щиро кається, відшкодував потерпілому повністю моральну і матеріальну шкоду, про що потерпілий написав розписку, раніше не судимий, у даному випадку не спростовують та не зменшують наявних ризиків, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його молодий вік та відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, постійного джерела доходу, тому наведені обставини не є безумовними підставами для зміни запобіжного заходу та обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в такому випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
З огляду на наведене, у колегії суддів є достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які визнані слідчим суддею доведеними.
За таких обставин, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які знайшли підтвердження як під час розгляду клопотання слідчого в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість застосування слідчим суддею до ОСОБА_7 найбільш обтяжливого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Викладене в свою чергу, унеможливлює задоволення апеляційних вимог захисника ОСОБА_6 про обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у скоєні інкримінованих кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, даних про його особу, наявних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам, не встановлені стримуючі чинники, які б дійсно могли у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від можливого покарання при визнанні його винуватим у скоєнні злочинів, у яких він підозрюється.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 і виключити ризики, пов'язані зі звільненням його з-під варти.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а висновок про неможливість застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, правильним, обмеження його права на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб запобігти втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні вимоги сторони захисту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року про застосування стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 грудня 2025 року, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3