Справа № 601/3017/23Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А.
Провадження № 22-ц/817/920/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
28 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
cуддів - Костіва О.З., Хоми М.В.
за участю секретаря - Дідух М.Є.,
заявника ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 601/3017/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 липня 2025 року (ухвалена суддею Коротичем І.А.) в справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову від 03 червня 2025 року державного виконавця Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою.
В обґрунтування скарги зазначав, що 03 червня 2025 року державним виконавцем Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Громадською А.Д. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 77945819 відповідно до виконавчого листа № 601/3017/23 від 29 жовтня 2024 року, який виданий Кременецьким районним судом Тернопільської області у даній справі.
Вказував, що рішення суду на його думку є частково виконаним, а тому постанова є неправомірною у зв'язку з тим, що на момент її винесення боржник ОСОБА_2 залишився перебувати у належному скаржнику будинку, що на думку ОСОБА_1 є перешкодою у користуванні належним йому нерухомим майном.
На підставі наведеного просив скасувати постанову державного виконавця Громадської А.Д. про закінчення виконавчого провадження від 03 червня 2025 року № 77945819 та зобов'язати компетентну особу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити його порушене право).
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 липня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скаргу задовольнити в повному обсязі, визнати протиправним дії державного виконавця Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Громадської А.Д. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 77945819, скасувати вищевказану постанову та зобов'язавши компетентну особу усунути порушення (поновити його порушене право).
Вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Вказує, що рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2024 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди та усунути перешкоди в користуванні ним - ОСОБА_1 , належним йому на праві власності житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення демонтажу замків на вхідних дверях об'єкту нерухомого майна та забезпечення йому доступу на територію вказаного об'єкту.
Однак, на переконання скаржника ОСОБА_2 у момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та оскаржуваної ухвали залишився проживати у належному ОСОБА_1 житловому будинку, чим продовжує чинити перешкоди у користуванні належним йому майном.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу в її межах підтримав, посилаючись на доводи викладені у ній.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що на виконанні у Кременецькому відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 77945819, розпочате на підставі виконавчого листа № 601/3017/23, який виданий 29 жовтня 2024 року Кременецьким районним судом Тернопільської області про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди та усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним йому на праві власності житловим будинком та земельною ділянкою (кадастровий номер 6123410500:02:001:3407), на якій знаходиться житловий будинок з приналежними до нього надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення демонтажу замків на вхідних дверях об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечення доступу ОСОБА_1 на територію вказаних об'єктів.
Актом державного виконавця від 02 червня 2025 року, який складено в присутності стягувача та боржника та ними підписано встановлено, що здійснено демонтаж замків на вхідних дверях об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечено доступ ОСОБА_1 на територію вказаних об'єктів. Дані обставини підтвердив ОСОБА_1 під час судового засідання, як в суді першої так і апеляційної інстанцій зазначивши, що ключі від вхідних дверей у нього є, доспуп до приміщення він має. Однак вказував, що для повного виконання рішення необхідно на його думку виселити боржника та його родину з даного будинковолодіння.
Постановою старшого державного виконавця від 03 червня 2025 року закінчено виконавче провадження № 77945819 із примусового виконання виконавчого листа № 601/3017/23, який виданий 29 жовтня 2024 року Кременецьким районним судом Тернопільської області, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає.
Відмовляючи у задоволені скарги ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Громадської А.Д. від 03 червня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 77945819 суд виходив з того, що державним виконавцем фактично виконано в повному обсязі судове рішення згідно з виконавчим докусментом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч. 3 ст. 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3 ст. 451 ЦПК України).
Статтею 5 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій (ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1 ст. 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Забезпечення виконання судового рішення є обов'язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов'язкове судове рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).
У ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З матеріалів справи вбачається і судом апеляційної інстанції встановлено, що у резолютивній частині рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2024 року чітко вказувалося, що зі сторони ОСОБА_2 не мали вчинятися перешкоди та необхідно було усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним йому на праві власності житловим будинком та земельною ділянкою (кадастровий номер 6123410500:02:001:3407), на якій знаходиться житловий будинок з приналежними до нього надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення демонтажу замків на вхідних дверях об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечення доступу ОСОБА_1 на територію вказаних об'єктів.
30 квітня 2025 року державним виконавцем Громадською А.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77945819 відповідно до виконавчого листа № 601/3017/23 від 29 жовтня 2024 року.
З акту державного виконавця від 15 травня 2025 року вбачається, що при виїзді за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що рішення суду не виконав ОСОБА_2 , демонтаж замків не здійснив, перешкоди в користуванні вищезгаданого майна не усунув.
У зв'язку з цим державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 від 16 травня 2025 року.
02 червня 2025 року державним виконавцем здійснено повторний виїзд за адресою: АДРЕСА_1 для перевірки виконання рішення суду, про що складено відповідний акт та було встановлено, що “На вхідних дверях здійснено демонтаж замків. ОСОБА_2 повідомив, що не чинить перешкоди та надає доступ до будинку. ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у доступі до приміщення, оскільки в даному будинку перебуває ОСОБА_2 та знаходиться його майно.»
На підставі вищенаведеного державним виконавцем Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Громадською А.Д. винесено постанову від 03 червня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 77945819, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження».
Підставою стало те, що станом на 02 червня 2025 року демонтаж замків на вхідних дверях об?єкту нерухомого майна здійснений, доступ ОСОБА_1 на територію вказаних об?єктів забезпечений, у зв?язку з чим усунуті перешкоди в користуванні стягувачем, належним йому на праві власності житловим будинком та земельною ділянкою.
Зазначені вище обставини підтвердив заявник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.
Окрім цього, колегія суддів зауважує, що у постанові від 03 червня 2025 року зазначено про те, що “примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
Вищезазначеним виконавчим документом не встановлено виселення ОСОБА_2 з житлового будинку з приналежними до нього надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим державний виконавець не вправі примусово виселяти боржника з житлового будинку».
На переконання апеляційного суду дані твердження державного виконавця є вірними оскільки, вимоги про виселення ОСОБА_2 не були предметом судового розгляду і відповідно скаржник не може вимагати від виконавця вчинення таких дій.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо можливих порушень при виконанні рішення суду, які засновані виключно на суб'єктивній думці скаржника та власного тлумачення норм чинного ЦПК України і Закону, якими врегульовано питання виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Хома М.В.