Справа № 462/5362/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/195/25 Доповідач: ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 17 січня 2025 року про обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та обрано йому покарання у виді 2 /двох/ років обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України, пункту 4 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Галицького районного суду міста Львова від 01 грудня 2021 року, призначивши остаточне покарання у виді 2 /двох/ років 5 /п'ять/ днів обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
Згідно з вироком, вироком Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року, обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 1360 гривень. 26 серпня 2022 року, ухвалою Галицького районного суду м. Львова, обвинуваченому ОСОБА_7 замінено несплачену суму штрафу в розмірі 1360 гривень на покарання у виді 80 годин громадських робіт.
21 грудня 2022 року та 27 грудня 2022 року, обвинувачений ОСОБА_7 належним чином викликався до Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, з метою постановки на облік та роз'яснення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, однак за вказаними викликами не з'явився, та не повідомив про причини неявки.
02 січня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_7 з'явився до Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, де належним чином був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, та цього ж дня він отримав направлення щодо необхідності прибути 03 січня 2023 року, для відбування покарання в ЛКП «Левандівка».
Однак, маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді 80 годин громадських робіт, обвинувачений ОСОБА_7 без поважних причин не з'являвся з 03 січня 2023 року, по 16 січня 2023 року, в ЛКП «Левандівка» для відбування вказаного покарання.
16 січня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_7 з'явився за викликом до Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, де в нього було відібране письмове пояснення та винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності, однак вказане застереження у виді письмового попередження ОСОБА_4 , підписувати відмовився, про що складено відповідний акт працівниками уповноваженого органу з питань пробації.
Проте, маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт обвинувачений ОСОБА_7 без поважних причин не з'явився з 17 січня 2023 року по 03 лютого 2023 року, в ЛКП «Левандівка».
Так, обвинувачений ОСОБА_7 06 лютого 2023 року звернувся до ЛКП «Левандівка» з направленням органу пробації, проте документи на відпрацювання не оформив, та до роботи не приступив.
Відповідно до наказу ЛКП «Левандівка» № 9-к від 06 лютого 2023 року, обвинувачений ОСОБА_7 був прийнятий на роботу двірником для відбування призначеного покарання у виді 80 годин громадських робіт.
Згідно з табелем виходу на роботу в ЛКП «Левандівка» та кількості відпрацьованих годин громадських робіт засудженим ОСОБА_4 , за лютий 2023 року: кількість годин за графіком становить 64 години, кількість з них відбутих 0 годин.
Так, маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, обвинувачений ОСОБА_7 без поважних причин не з'являвся з 07 лютого 2023 року, по 10 лютого 2023 року, з 13 лютого 2023 року по 17 лютого 2023 року, з 20 лютого 2023 року по 24 лютого 2023 року та з 27 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року в ЛКП «Левандівка» для відбування вказаного покарання, чим умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.
20 лютого 2023 року, ОСОБА_7 з'явився за викликом до Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, де в нього було відібране письмове пояснення.
Згідно з табелем виходу на роботу в ЛКП «Левандівка» та кількості відпрацьованих годин громадських робіт обвинуваченим ОСОБА_7 за березень 2023 року, вбачається, що кількість годин за графіком становить 80 години, кількість відбутих годин 4,5 годин.
Так, маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, обвинувачений ОСОБА_7 без поважних причин не з'являвся в період часу з 01 березня 2023 року по 09 березня 2023 року, а 13 березня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_7 з'явився для відбування громадських робіт в ЛКП «Левандівка», проте під час перевірки комісією виконання судового рішення був відсутній за місцем роботи і покладену на нього роботу не виконав. 14 березня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_7 без поважних причин не з'являвся в ЛКП «Левандівка». 15 березня 2023 року та 16 березня 2023 року, ОСОБА_7 з'явився для відбування громадських робіт в ЛКП «Левандівка», проте до виконання робіт не приступив та на робочому місці був відсутній. 17 березня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_7 з'явився для відбування громадських робіт в ЛКП «Левандівка», проте на робочому місці виконував роботу лише 30 хвилин, 20 березня 2023 з'явився для відбування громадських робіт в ЛКП «Левандівка», проте роботу не виконував, 21 березня 2023 року, без поважних причин не з'явився в ЛКП «Левандівка» для відбування вказаного покарання. 22 березня 2023 року 24 березня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_7 з'являвся в ЛКП «Левандівка», проте до роботи не приступав та на робочому місці був відсутній, 27 березня 2023 року та 28 березня 2023 року, без поважних причин не з'являвся в ЛКП «Левандівка», чим умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.
Згідно з табелем виходу на роботу в ЛКП «Левандівка» за квітень 2023 та кількості відпрацьованих годин громадських робіт засудженим ОСОБА_7 вбачається, що кількість годин за графіком становить 75,5 годин, кількість відбутих годин 0 годин.
Так, маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, обвинувачений ОСОБА_7 03 квітня 2023 року, з'явився в ЛКП «Левандівка», проте до роботи не приступав та на робочому місці був відсутній, а з 04 квітня 2023 року по 07 квітня 2023 року, з 10 квітня 2023 року по 14 квітень 2023 року, з 17 квітня 2023 року, по 21 квітня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_7 без поважних причин не з'являвся в ЛКП «Левандівка» для відбування вказаного покарання, чим умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.
Окрім цього, маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, обвинувачений ОСОБА_7 04 квітня 2023 року, у магазині «Король напоїв» по вул. Городоцькій, 210 у м. Львові вчинив дрібну крадіжку товару, а саме викрав енергетичний напій «Burn» загальною вартістю 23,85 грн. без ПДВ та не оплативши вартості товару покинув магазин, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 51 КУпАП, про що 09 червня 2023 року, складено протокол про адміністративне правопорушення.
Також, маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт обвинувачений ОСОБА_7 04 квітня 2023 року, у магазині «Король напоїв» по вул. Городоцькій, 210 у м. Львові вчинив дрібне хуліганство, а саме: виражався нецензурною лайкою у сторону адміністратора магазину, погрожував їй фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.173 КУпАП, про що 09 червня 2023 року, на ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 22 червня 2023 року, обвинуваченого ОСОБА_7 за вказаними фактами визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 51, ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
Не погоджуючись із цим вироком, адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить вирок Залізничного районного суду м. Львова від 17 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити, пом'якшити покарання за ч. 2 ст. 389 КК України, застосувавши до ОСОБА_7 ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін строком 2 роки.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що призначене ОСОБА_7 покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що обвинувачений визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення та щиро покаявся, вказав, що жаліє про вчинене та зробив відповідні висновки, що, у свою чергу, вказує на наявність обставин, що пом'якшують покарання. Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 має на утриманні матір з другою групою інвалідності. У листопаді 2023 року загинув рідний брат обвинуваченого - ОСОБА_9 , який брав участь у бойових діях, а в січні 2024 року втратив батька - ОСОБА_10 , який мав першу групу інвалідності. Вказані факти свідчать про складне матеріальне та сімейне становище обвинуваченого. У випадку призначення обвинуваченому реального строку покарання, мати обвинуваченого, яка має другу групу інвалідності, залишиться одна без жодної підтримки, що може мати значні негативні наслідки для її життя та здоров'я.
Як зазначає апелянт, обвинувачений має постійне місце проживання та реєстрації, у нього відсутні інші повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення та обвинувальні акти. Це кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків та, відповідно, не становить значної суспільної небезпеки.
Також захисник зазначає, що 1 грудня 2021 року вироком Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_7 було призначене покарання у вигляді штрафу в розмірі 1360 гривень за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України. Надалі ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2022 року несплачену суму штрафу було замінено на покарання у виді 80 годин громадських робіт. При цьому обвинувачений частково відбув покарання, а саме 4,5 годин., також ОСОБА_7 не враховувались години відбуття покарання, які, на суб'єктивну думку працівників ЛКП «Левандівка» були виконані обвинуваченим неякісно.
За цих обставин, захисник вважає, що обрання ОСОБА_7 реального терміну покарання у вигляді 2 років обмеження волі без застосування ст. 75 КК України, є надто суворим, з огляду на особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин. Сторона захисту переконана, що виправлення ОСОБА_7 є можливим без реального терміну відбування покарання. Крім цього, реальне відбування покарання ОСОБА_7 матиме негативні наслідки не лише для нього, а й для його матері, яка є інвалідом ІІ групи та залишиться без будь-якої соціальної підтримки.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного перегляду.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_7 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім наведених у цій статті випадків, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, з огляду на дискреційні повноваження, суд вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд діяв з дотриманням вимог статей 50 та 65 КК України, оскільки врахував ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, конкретні обставини справи, його ставлення до вчиненого, а також відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, згідно з листом КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», має розлади психіки та поведінки; відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд першої інстанції, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч. 2 ст. 50 КК України, обираючи міру покарання, вважав за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі у межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України.
Перевіркою застосування щодо ОСОБА_7 вимог ч. 1 ст. 71, п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України встановлено, що така правомірно здійснена судом першої інстанції, оскільки ОСОБА_7 засуджений вироком Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року до покарання у виді 80 годин громадських робіт, однак покарання повністю не відбув, тому місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність часткового приєднання невідбутого покарання за сукупністю цього вироку та вироку Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, справедливим і таким, що не суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що обвинувачений неодноразово судимий, однак ОСОБА_7 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, від відбуття покарання у виді громадських робіт, призначеного йому за попереднім вироком, ухилився, чим вчинив нове кримінальне правопорушення.
Наведене свідчить як про системний характер вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, так і про відсутність у нього усвідомлення необхідності понести покарання за свої дії.
При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, застосування щодо ОСОБА_7 вимог ст. 75 КК України фактично знівелює необхідність відбуття ним покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року та свідчитиме про його ігнорування, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу справедливості та мети кримінального провадження.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 частково відбув покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2025 року, а саме 4,5 години громадських робіт, колегія суддів до уваги не бере, оскільки ОСОБА_7 до відбуття було призначено 80 годин громадських робіт, тобто фактично він відбув лише вісімнадцяту частину з необхідного. До того ж, при застосуванні ч. 1 ст. 71 КК України суд застосував принцип часткового складання покарань за сукупністю вироків.
Доводи про те, що ОСОБА_7 не враховувались години відбуття покарання, які, на думку працівників ЛКП «Левандівка», були виконані обвинуваченим неякісно, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки оцінку якості громадських робіт здійснює не суд, а, у цьому випадку, комунальне підприємство, де ОСОБА_7 ці роботи виконував.
Твердження захисника про складні сімейні обставини ОСОБА_7 , а саме те, що він має на утриманні матір з другою групою інвалідності, у листопаді 2023 року загинув рідний брат обвинуваченого - ОСОБА_9 , який брав участь у бойових діях, а в січні 2024 року він втратив батька - ОСОБА_10 , не можуть бути самостійною підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки суд, призначаючи покарання, керується, зокрема, принципом індивідуалізації покарання та призначає особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, справедливу міру покарання, спрямовану на досягнення цілей виправлення такої особи і приватної превенції, а також сприяє досягненню інших цілей, поставлених перед покаранням, зокрема, визначених ст. 50 КК України.
За наведеного, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що суд призначив ОСОБА_7 надмірно суворе покарання, не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскарженого вироку в апеляційному порядку.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суд в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні покарання, як вбачається з мотивувальної частини вироку, фактично взяв до уваги всі дані, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі і в соціально-побутовому сенсі, а також врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності, які визначають тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, мотивацію кримінального правопорушення.
Захисником не наведено в апеляційній скарзі нових обставин, які не враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та могли свідчити б про явну суворість призначеного покарання у межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України.
Крім того, стороною захисту не надані відомості та докази, які б підтверджували вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. Тим більше, що покарання у виді штрафу за вироком Галицького районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року замінено ОСОБА_7 на 80 годин громадських робіт ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2022 року, тобто у нього був достатній період часу, щоб таке покарання відбути.
Отже, стороною захисту не зазначено обґрунтованих підстав для застосування до ОСОБА_7 вимог ст. 75 КК України, таких обставин не встановлено і колегією суддів під час апеляційного перегляду оскарженого вироку.
Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України відповідає вимогам статей 50 та 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для зміни оскарженого вироку, з урахуванням доводів, зазначених в апеляційній скарзі сторони захисту.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування вироку, судом апеляційної інстанції також не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Залізничного районного суду м. Львова від 17 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в його інтересах - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4