Справа № 442/1514/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/739/25 Доповідач: ОСОБА_2
28 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
вищенаведеним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, поглинуто невідбуте покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.12.2024 року, зміненим ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.02.2025 року, та остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді 1 (одного) року 3 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Вирішено питання за арештом майна, речовими доказами та процесуальними витратами.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 21 січня 2025 року близько 11 години 30 хвилин, перебуваючи у Дрогобицькому міському парку культури та відпочинку, що розташований по вул. Трускавецькій у м. Дрогобич, Львівської області, на землі поблизу лавки знайшов чотири блістери з 14 таблетками із написом «Subutex», у яких міститься бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, тому відразу ж привласнив їх помістивши у праву кишеню своєї куртки для подальшого особистого вживання, без мети збуту.
При цьому, ОСОБА_7 , всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 з наступними змінами і доповненнями, усвідомлюючи, що вказані блістери з 14 таблетками із написом «Subutex» містять бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено та діючи умисно, вирішив його незаконно придбати, шляхом привласнення знахідки і в подальшому, зберігати для власного вживання без мети збуту. Для цього, ОСОБА_7 помістив вказані чотири блістери з 14 таблетками із написом «Subutex» у праву кишеню своєї куртки для подальшого особистого вживання, без мети збуту, де зберігав до 14 год. 00 хв. 21 січня 2025 року, тобто до моменту коли його виявили та зупинили працівники Дрогобицького РВП ТУ НП у Львівській області.
В подальшому, 21 січня 2025 року ОСОБА_7 поблизу будинку № 78 по вул. Лісовій у м. Стебник, Львівської області був зупинений працівниками Національної поліції, під час спілкування із якими повідомив, що зберігає при собі вказаний вище наркотичний засіб, обіг якого обмежено та в подальшому слідчо-оперативною групою Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, під час огляду місця події за вказаною адресою в період з 15 год. 48 хв. по 16 год. 16 хв. у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено 4 блістери з 14 таблетками із написом «Subutex», які містять бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, загальною масою 0,1028 грам, яку останній, діючи умисно, незаконно придбав шляхом привласнення знайденого та зберігав у правій кишені своєї куртки для власного вживання без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб без мети збуту, протягом року після засудження за ст. 309 КК України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.
Не погоджуючись із цим вироком, прокурор Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за ч. 2 ст. 309 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року, який змінений ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, та призначити ОСОБА_7 за сукупністю вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує на те, що оскаржений вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання за сукупністю злочинів. На думку апелянта, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому, не дотримався вимог статей 70, 71 КК України та не врахував правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17. Зокрема, як слідує з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше засуджений вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року за ч. 2 ст. 309 КК України, який змінений ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 2 місяці. Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 липня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке він вчинив 21 січня 2025 року, тобто після постановлення вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року, що є підставою для застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України.
Водночас, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України, застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року, більш суворим, призначене вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 липня 2025 року, та остаточно визначив покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі. При призначенні обвинуваченому остаточного покарання суд не врахував, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, вчинене ним після постановлення вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року, внаслідок чого безпідставно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України.
При цьому ОСОБА_7 слід було призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у порядку, визначеному ст. 71 КК України, з урахуванням покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року, який змінений ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційних вимог.
Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.
За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичних обставин кримінального правопорушення, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, а саме як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ст. 309 КК України.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання, то такі, на переконання колегії суддів, є слушними.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частинами 1, 4 ст. 70 КК України визначено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17, при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили. Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупністю вироків).
Втім, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 остаточне покарання, цих вимог не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше засуджений вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року за ч. 2 ст. 309 КК України, який змінений ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 2 місяці. Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 липня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке він вчинив 21 січня 2025 року, тобто після ухвалення вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року, що є підставою для застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України.
Втім, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України, застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначене вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 липня 2025 року, та остаточно визначив покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі.
При призначенні цього покарання суд не врахував, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, вчинене ОСОБА_7 після ухвалення вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року, внаслідок чого безпідставно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України.
Натомість ОСОБА_7 слід було призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 71 КК України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а вирок суду скасувати в частині призначення ОСОБА_7 покарання, з ухваленням нового вироку.
Призначаючи покарання обвинуваченому, колегія суддів, враховуючи положення ст. ст. 50, 65 КК України, вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за ч. 2 ст. 309 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року, який змінений ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, та призначити ОСОБА_7 за сукупністю вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими та доходить висновку про необхідність їх задоволення й скасування вироку щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку в цій частині, згідно з вимогами ст. 420 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 420, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за ч. 2 ст. 309 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року, який змінений ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, та призначити ОСОБА_7 за сукупністю вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці.
У решті вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4