21.10.2025 Справа №607/4160/25 Провадження №2/607/2137/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором №7120827 від 31.12.2023 у розмірі 26548,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 31.12.2023 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №7120827, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 8000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій. 26.04.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №105-МЛ. Відповідно до умов даного договору ТОВ ФК «Кредит-Капітал» стало новим кредитором та отримало право грошової вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №7120827. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого сума заборгованості відповідача становить 26548 грн., з яких: 8000 грн прострочена заборгованість за кредитом; 17988 грн прострочена заборгованість за відсотками; 560 грн прострочена заборгованість за комісією. Оскільки кошти не були повернуті у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 11.03.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У відзиві на позов представник відповідача адвокат Брадарська Н.В., щодо задоволення позову заперечила. Вказала на те, що позивач не довів факт укладення договору саме ОСОБА_1 , зокрема: відсутні лог-файли доступу до кабінету, відсутні підтвердження про використання одноразового ідентифікатора з конкретного номера телефону відповідача; відсутні розшифровки «електронного підпису» (SMS-коду), не доведено належного ознайомлення з умовами договору, графіком платежів, правилами. В порушення вимог Закону України «Про споживче кредитування» нарахована позивачем заборгованість перевищує подвійну суму кредиту і таким чином є надмірною. Також позивачем не доведено факту надання послуги, за яку останній просить стягнути комісію. Крім того, відповідач не була повідомлена про заміну кредитора у зобов'язані.
У судові засідання, в тому числі 16.10.2025, представник позивача не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, в тому числі 25.10.2025, не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнає частково, готова сплачувати основну суму боргу в межах її фінансових можливостей. Однак, просить врахувати її скрутне матеріальне становище та зменшити суму стягнення за відсотками, оскільки такі є надмірними.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10.00 год. 21.10.2025, в яке учасники справи не з'явились.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.12.2023 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №7120827 (індивідуальна частина), який зі сторони відповідача підписаний одноразовим ідентифікатором 769556.
Відповідно до умов договору, ТОВ «Мілоан» зобов'язується надати відповідачу кредит в розмірі 8000 грн. (п.п. 1.1., 1.2). Строк кредиту - 105 днів з 31.12.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (п.1.3). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 15.01.2024 (рекомендована дата платежу) (п.1.3.1). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 14.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.2). Комісія за надання кредиту становить 560 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1428,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,19 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом пільгового періоду (п.1.5.2). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 16560,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,30 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3). Процентна ставка фіксована (п.1.6). Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414960*25 (п.2.1). В п.2.3 договору сторони визначили порядок пролонгації пільгового періоду.
Відповідно до пп. 6.1, 6.2 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей договір надсилається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті.
Згідно з пп. 6.3 Договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) та підтверджує, зокрема, що: вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил.
Також встановлено, що відповідач підписала, заяву на отримання кредиту №7120827 від 31.12.2023; анкету-заяву на кредит №7120827 від 31.12.2023.
Згідно із довідкою про ідентифікацію №б/н від 14.10.2024 ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №7120827 від 31.12.2023, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 769556, час відправлення ідентифікатора 2023-12-31 11:25:48, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор +380988096060.
Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит №7120827 від 31.12.2023, який є графіком платежів, зазначено дату платежу 14.04.2024 та суму до сплати: кредит 8000,00 грн.; комісія за надання кредиту 560,00 грн.; проценти 17988,00 грн.
Згідно із платіжним дорученням №119106079 від 31.12.2023 ТОВ «Мілоан» доручило АТ КБ «ПриватБанк» перерахувати ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 грошові кошти, згідно із договором №7120827, у сумі 8000 грн.
Згідно із випискою з особового рахунку за Кредитним договором №7120827 від 31.12.2023, яка складена представником позивача, заборгованість ОСОБА_1 становить: прострочене тіло 8000,00 грн.; прострочені відсотки 17988,00 грн.; заборгованість за комісіями 560,00 грн., всього 26548,00 грн. Станом на 11.02.2025 заборгованість не погашена.
26.04.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній у п.7.1 Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (пп. 6.2.3 Договору).
Відповідно до п.7.1 Договору в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дати підписання цього договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 2221461,83 грн.
Згідно з копією платіжної інструкції №1401 від 26.04.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 2221461,83 грн. за відступлення права вимоги згідно з договором №105-МЛ від 26.04.2024.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог №105-МЛ від 24.04.2024 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», зокрема, перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит №7120827 від 31.12.2023, позичальником за яким є ОСОБА_1 , сума виданого кредиту 8000,00 грн., залишок по тілу кредиту 8000 грн., залишок по відсотках 17988 грн., залишок по комісії 560,00 грн. Загальна сума заборгованості 26548 грн.
Претензією №23576254/1606 від 04.02.2025 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та висловив вимогу про сплату боргу в сумі 26548 грн. впродовж 3 днів.
Відповідно до вимог ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію»).
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом ст.ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вимогами ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявність електронних підписів сторін у Договорі про споживчий кредит №7120827 від 31.12.2023 підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
У заяві від 16.10.2025 відповідач визнала наявність у неї зобов'язань перед позивачем, а відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до п.п. 6.1 Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.
Відповідно до п. 6.5 Договору цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Підписання договору про споживчий кредит №7120827 від 31.12.2023, свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови договору зрозуміла та електронним підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Отже, встановлено, що договір про споживчий кредит №7120827 від 31.12.2023, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 31.12.2023 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Також, встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором про споживчий кредит №7120827 від 31.12.2023 виконало в повному обсязі та перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн на його картковий рахунок НОМЕР_1 зазначений у кредитному договорі, що підтверджується копією платіжного доручення №119106079 від 31.12.2023.
Відповідач прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором №414960*25 належним чином не виконала, внаслідок чого за період з 31.12.2023 по 14.04.2024 ТОВ «Мілоан» нарахувало відповідачу заборгованість на загальну суму 26548 грн, що складається із: 8000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 17988 грн заборгованості за відсотками, 560,00 грн заборгованості за комісією.
Таку ж суму заборгованості ТОВ «Мілоан» за договором про відступлення права вимоги №105-МЛ від 26.04.2024 передало позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в результаті чого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення нею зобов'язання щодо їх повернення, а тому, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту згідно з договором про споживчий кредит №7120827 від 31.12.2023 у розмірі 8000,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення відсотків в розмірі 17988 грн.
Так, відповідно до положень п. 1.3, 1.4 Договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 31.12.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, з дати видачі кредиту і завершується 15.01.2024 (рекомендована дата платежу), поточний період складає 90 днів, що настає з наступного дня за днем завершення пільгового періоду і закінчується 14.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості). Повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом позичальник має здійснити до 15.01.2024 (рекомендовану дату платежу), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 14.04.2024 (останнього дня строку кредитування).
Як зазначено вище ОСОБА_1 підписала договір про споживчий кредит №7120827, яким передбачено сплату відсотків у пільговому періоді у розмірі 1,19% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (перші 15 днів) та у поточному періоді (наступні 90 днів) у розмірі 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Суд встановив, що відсотки за пільговий період з 31.12.2023 по 15.01.2024 (15 днів) нараховані за ставкою 1,19% в день (95,20 грн.) в розмірі 1428 грн.
В подальшому відсотки нараховані за період з 16.01.2024 по 14.04.2024 за ставкою 2,3% в день (184 грн.) в розмірі 16560 грн.
Проценти 17988,00 грн (1428 + 16560) нараховані відповідно до умов кредитного договору, тому їх належить стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги про стягнення комісії, то суд вважає її такою, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, у кредитному договорі № 7120827 від 31.12.2023 містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 560 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту.
Проте, суд звертає увагу, що в кредитному договорі немає переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов'язана з наданням кредиту.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало доказів, що комісія пов'язана із наданням послуги. В зв'язку з чим положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію, пов'язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7120827 від 31.12.2023 в розмірі 25988,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8000,00 грн, заборгованість за відсотками 17988,00 грн за період з 31.12.2023 по 14.04.2024.
У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з наведених вище підстав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов задоволений на 97,89% (25988 / 26548 х 100%), з відповідача на користь позивача слід стягнути 2371,29 грн судового збору (97,89% від 2422,40 грн, сплачених позивачем при зверненні до суду).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7120827 від 31.12.2023 в розмірі 25988,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8000,00 грн, заборгованість за відсотками 17988,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2371,29 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження - 79018, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ - 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Рішення складено та підписано 21.10.2025.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук