Справа № 593/559/25
Провадження №2-а/593/27/2025
Бережанський районний суд Тернопільської області
"20" жовтня 2025 р.
у складі:
головуючого судді Німко Н.П.
за участю секретаря судового засідання Олексів О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани Тернопільської області справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління національної поліції у Львівській області, відповідача інспектора Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області капітана поліції Белінського Івана Ярославовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області із позовом до відповідачів Головного управління національної поліції у Львівській області та інспектора Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області капітана поліції Белінського Івана Ярославовича й просив скасувати постанову серії ЕНА №4445960 від 07.04.2025 року, винесену інспектором Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області капітаном поліції Белінським Іваном Ярославовичем, провадження по справі закрити; стягнути з ГУНП у Львівській області в його користь витрати у сумі 3000,00 грн, пов'язані з наданням юридичної допомоги при оформленні позову.
В обґрунтування позову зазначено, що 07 квітня 2025 року на дорозі Бібірка-Львів його було зупинено інспектором Стрийського районного управління поліції капітаном поліції Белінським І.Я. і у подальшому піддано покаранню у виді штрафу за ніби-то вчинення правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП. Таку постанову позивач вважає протиправною і такою, що винесена з порушенням норм процесуального та адміністративного права. Як зазначає позивач поліцейський порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, не розглянув та не вирішив його клопотання про залучення адвоката, не роз'яснив права. Безпідставне винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності спричинило для позивача додаткові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката з надання професійної допомоги при оформленні позовної заяви у розмірі 3000, 00 грн.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Подав заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача - ГУНП у Львівській області у судове засідання не з'явився, був належним чином сповіщеним про час та місце слухання справи, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Також надіслав до суду заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтував таким. Вимоги нормативно-правових актів дотримані інспектором поліції при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення. Відеофайлами із портативного відеореєстратора №129, яким користувався капітан поліції ОСОБА_2 та відеозаписами з автомобільного реєстратора службового авто спростовано факти та обставини, що зазначені позивачем у позові. ОСОБА_1 було права за ст.268 КУпАП та строк оскарження за ст.289 КУпАП роз'яснено. Оскаржувану постанову вважає законною і такою, що не підлягає скасуванню, оскільки гр. ОСОБА_1 порушив ПДР і у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Вказує, що позивач заперечуючи законність винесеної постанови, не звільнений від обов'язку доказування своїх вимог. З огляду на наведене просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідач - інспектор Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області капітан поліції Белінський І.Я. у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, відзив на позов не подав, як не подав і інших заяв по суті спору.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, взявши до уваги подані заяви по суті справи, дослідивши надані сторонами по справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.
Згідно із ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захистшляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлені такі факти й відповідні їм правовідносини.
Постановою інспектора Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області капітана поліції Белінського І.Я., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень за те, що він 07 квітня 2025 року о 14:09 год у с.Давидів (дорога Бібірка-Львів 437 км, керуючи т/з при з'їзді з кільця не подав сигнал правим світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив п.9.2.б ПДР України.
Спірні правовідносини регулюються таким нормативним законодавством,-
Відповідно до п.1.3 та п.1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
За змістом п.9.2 «б» ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, у вину позивачу інкримінується те, що він за обставин, зазначених у згаданій постанові, керував транспортним засобом і при з'їзді з кільця не увімкнув сигнал правим світловим покажчиком повороту і такі його дії є порушенням п.9.2 б ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.122 КУпАП. Наслідком чого й стало його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто, зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості особи (правова позиція Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а).
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що стороною відповідача не надано суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки на відеозаписах, наданих представником відповідача не відображено не виконання позивачем п.9.2 б Правил дорожнього руху - при з'їзді з кільця не подав сигнал правим світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, а тому позовні вимоги позивача слід задовольнити, а оскаржувану постанову серії ЕНА №4445960 від 07 квітня 2025 року - скасувати.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку недоведеність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме: користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, а тому постанова ЕНА №4445960 від 07 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Згідно положення ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до' її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з, умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до вимог ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Позивач на підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. не надав суду жожного доказу, а відтак така вимога задоволенню не підлягає.
На підставі вищенаведеного та керуючись 5, 20, 246, 262,286 КАС України, ч.1 ст.122, 286 КУпАП,-
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .
Скасувати постанову серії ЕНА №4445960 від 07 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень 00 коп.; провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП за фактом подій, які мали місце за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії ЕНА №4445960 від 07 квітня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Н.П.Німко