Унікальний номер справи 333/5251/25
Номер провадження 2/333/3542/25
31 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Дондик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізького обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої державної допомоги по безробіттю,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
17.06.2025 року директор Запорізького обласного центру зайнятості звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої державної допомоги по безробіттю в розмірі 47254,00 грн. Свої вимоги мотивує наступним. За сприянням у працевлаштуванні до Мелітопольського міськрайонного центру зайнятості 05.10.2021 року звернулась громадянка ОСОБА_1 . Наказом від 06.10.2021 № НТ211006 Відповідачу було надано статус безробітної з 05.10.2021. Наказом від 07.10.2021 №НТ211007 ОСОБА_1 було призначено, розпочато виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на 360 календарних днів з 05.10.2021 року по 29.09.2022 року. Під час щомісячного спілкування з ОСОБА_1 , в телефонному режимі кар'єрний радник проводила безробітній консультацію з працевлаштування, з'ясовувала підтвердження наміру шукати роботу та перебувати на обліку в службі зайнятості (телефонним зв'язком - 03.03.2022, 24.03.2022, 21.04.2022, 18.05.2022, 16.06.2022, 14.07.2022, 09.08.2022, 06.09.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 26.12.2022), що підтверджується Додатком 1 до персональної картки № 080321100500026 «Відвідування особою центру зайнятості, надані послуги та прийняті рішення».
Наказом від 28.07.2023 року № НТ230728 Відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 30.09.2022, у зв'язку з закінченням строку її виплати, згідно з п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За результатами верифікації отримання від МФУ рекомендації щодо перетину (виїзд-в'їзд) кордону було встановлено факт перетину кордону України ОСОБА_1 11.04.2022 року під час перебування на обліку в службі зайнятості.
Оскільки Відповідач своєчасно не повідомила Філію про виїзд за кордон України, заява про припинення реєстрації як безробітної у встановлений законодавством строк нею також не надана, виплачена допомоги по безробіттю за період з 11.05.2022 по 29.09.2022 у сумі 47254,00 грн. підлягає поверненню. Посилаючись на те, що відповідачка умисно приховала дані, безпідставно отримувала нараховану допомогу по безробіттю, позивач просить стягнути з відповідачки вказані кошти та суму сплаченого судового збору.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2025 року відкрито провадження по справі, ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, учасникам справи встановлено строк для подачі заяв по суті справи.
ІІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
У судове засідання від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягає.
Оскільки останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача є адреса: АДРЕСА_1 , що знаходиться на тимчасово окупованій території, суд не мав можливості перевірити його зареєстроване місце проживання у встановленому порядку. ОСОБА_1 викликалась до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час, місце розгляду справи, із заявами до суду не звертався,у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, в зв'язку з чим суд відповідно до положень ст. 178 ч.8 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами та вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням клопотання представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
05.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.
Наказом від 06.10.2021 № НТ211006 Відповідачу було надано статус безробітної з 05.10.2021. Наказом від 07.10.2021 №НТ211007 ОСОБА_1 було призначено, розпочато виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на 360 календарних днів з 05.10.2021 року по 29.09.2022 року.
З Додатку 1 до персональної картки № 080321100500026 «Відвідування особою центру зайнятості, надані послуги та прийняті рішення» вбачається, що з ОСОБА_1 в телефонному режимі кар'єрний радник проводила консультацію з працевлаштування, з 'ясовувала підтвердження наміру шукати роботу та перебувати на обліку в службі зайнятості (телефонним зв'язком - 03.03.2022, 24.03.2022, 21.04.2022, 18.05.2022, 16.06.2022, 14.07.2022, 09.08.2022, 06.09.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 26.12.2022).
Наказом від 28.07.2023 року № НТ230728 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 30.09.2022, у зв'язку з закінченням строку її виплати, згідно з п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
За результатами верифікації отримання від МФУ рекомендації щодо перетину (виїзд-в'їзд) кордону було встановлено факт перетину кордону України ОСОБА_1 11.04.2022 року під час перебування на обліку в службі зайнятості.
Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 24.07.2023 року № 4, підтверджено факт перетину кордону України ОСОБА_1 з 11.04.2022 по дату складання Акту та перебування за межами України понад 30 календарних днів.
Наказом від 28.07.2023 року № НТ230728 ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітної з 24.07.2023, у зв'язку з безперервним перебуванням за кордоном понад 30 календарних днів, відповідно до абз. 28 п. 52 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про зайнятість населення».
Наказом директора Філії від 25.07.2023 № б/н «Про повернення коштів» прийнято рішення про вжиття заходів щодо повернення ОСОБА_1 виплаченої допомоги по безробіттю за період з 11.05.2022 по 29.09.2022 у сумі 47254,00 грн.
Листом від 02.05.2025 за № 231/04/01-13 про повернення неправомірно отриманих коштів ОСОБА_1 запропоновано повернути кошти шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок Запорізького обласного центру зайнятості протягом п'ятнадцяти календарних днів від дня отримання повідомлення про повернення коштів. Крім того, 05.05.2025 Філією через застосунок Viber на тел. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , було повторно направлено вказаний лист.
V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Згідно частини 2 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус зареєстрованого безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам у день подання ними особистої заяви про надання статусу зареєстрованого безробітного до будь-якого обраного ними територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування).
Відповідно до пункту 4 частини 2, частини 3 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зареєстровані безробітні зобов'язані: протягом трьох робочих днів інформувати кар'єрного радника про: виїзд за межі України; обставини, які є підставою для припинення реєстрації, визначені частиною 1 статті 45 цього Закону. Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється за умов, що перелічені в частині 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення».
Пунктами 7, 7-1 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дня, наступного за днем прийняття ним рішення про таке відвідування; не підтвердження без поважних причин будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, наміру перебування у статусі зареєстрованого безробітного протягом 30 робочих днів з дня, наступного за днем останнього підтвердження (відвідування) (під час дії надзвичайного або воєнного стану, карантину, у разі виникнення надзвичайної ситуації).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон №1533- ІІІ).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №1533-ІІІ загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) працевлаштування безробітного; 2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; 3) вступу до закладу освіти на навчання з відривом від виробництва; 4) відрахування із закладу освіти; 5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; 6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; 7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; 8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості; 9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості; 11) зміни місця проживання; 12) закінчення строку їх виплати; 13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб); 14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності); 15) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; 16) смерті безробітного.
Установлено, що 05 жовтня 2021 року відповідачка звернулась до позивача із заявою про надання статусу безробітного.
21 квітня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану", який набув чинності 07 травня 2022 року.
Зазначеним законом доповнено розділ VIII "Прикінцеві положення" пунктом 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зокрема абзацом 15 такого змісту "виплата допомоги по безробіттю припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону, а також у разі перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів".
З матеріалів справи установлено та не заперечується сторонами, що відповідачка перетнула кордон 11.04.2022 року та станом на 24.07.2023 перебуває за кордоном, тобто понад 30 календарних днів.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону №1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Аналіз зазначеної норми дозволяє зробити висновок, що для стягнення виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі тільки за таких умов: невиконання нею своїх обов'язки та зловживання ними.
Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб'єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність, а оскільки обов'язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними.
З обставин цієї справи убачається, що відповідачка дійсно перебувала за кордоном більше 30 днів, тобто в період з 11.04.2022 року по 24.07.2023 року.
При цьому, слід ураховувати, що розділ VIII "Прикінцеві положення" пунктом 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зокрема абзацом 15 такого змісту "виплата допомоги по безробіттю припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону, а також у разі перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів" доповнено згідно прийнятого 21 квітня 2022 року Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану", який набув чинності 07 травня 2022 року.
Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачку було проінформовано про вказані зміни у законодавстві, що виключає недобросовісність дій останньої.
Окрім того, суд зауважує, що абзац двадцять восьмий пункту 5-2 розділу XI Закону України «Про зайнятість населення», яким внесено зміни у Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а саме вказано, що реєстрація безробітного у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з підстав, визначених частиною першою статті 45 цього Закону, а також з 31 календарного дня від дня перетину зареєстрованим безробітним державного кордону України у разі безперервного перебування ним за кордоном понад 30 календарних днів, викладено в редакції Закону № 2622-IX від 21.09.2022.
Відповідно до статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності: а) рахункової помилки зі сторони платника; б) недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Згідно з частиною першою зазначеної статті, не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту умисного не надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.
Доказів розрахункової помилки з боку позивача при нарахуванні допомоги позивачем не надавалось. Більше того, у позовній заяві позивачем зазначено, що допомога відповідачу нарахована відповідно до законодавства з урахуванням наданої відповідачем при зверненні інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту умисного надання недостовірної інформації, невиконання обов'язків та зловживання ними, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ст. 82, 89, 141, 229, 263, 264, 267, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Запорізького обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої державної допомоги по безробіттю - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Запорізький обласний центр зайнятості, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 56-а; ЄДРПОУ 03491412.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 05.11.2025.
Суддя Ю.В. Ковальова