Справа № 490/8277/25
н/п2-з/490/125/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
05 листопада 2025 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Людмила Сергіївна про визнання договору дарування недійсним,-
Позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідача про визнання договору дарування недійсним а саме: - Визнати недійсним договір дарування, серія та номер : 2786, виданий 12.11.2024 року видавник: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Людмила Сергіївна, рішення про державну реєстрацію прав та її обтяжень, індексний номер : 76046689 від 12.11.2024 року. 18:10:09, приватний нотаріус Чорна Людмила Сергіївна, Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська обл. Предметом договору дарування від 12.11.2024 року. було нерухоме майно - Житловий будинок . Загальна площа (кв.м): 42,5, житлова площа (кв.м): 21,6, опис: Т-1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який було укладено між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності правочину, а саме: - припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на нерухоме майно - Житловий будинок . Загальна площа (кв.м): 42,5, житлова площа (кв.м): 21,6, опис: Т-1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зі скасуванням рішення державного реєстратора Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Чорна Людмила Сергіївна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.11.2024 року.
- Визнати право власності на нерухоме майно Житловий будинок . Загальна площа (кв.м): 42,5, житлова площа (кв.м): 21,6, опис: Т-1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.10.2025 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 24.11.2025 року.
Відповідчаем надано відзив на позов,в якому остання категорично заперечує проти заявлених позовних вимог.
04.11.2025 року позивач надав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно - об'єкт житлової нерухомості будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до моменту ухвалення остаточного судового рішення у справі, яке набере законної сили..
Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Миколаївським РВ УМВС України в Миколаївській області, РНОКПП НОМЕР_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна вчиняти буд-які дії щодо спірного майна - об'єкту житлової нерухомості будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до моменту ухвалення остаточного судового рішення у справі, яке набере законної сили.;
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що на теперішній час виникла необхідність у застосуванні заборони на розпорядження об'єктом житлової нерухомості - будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки її незастосування може призвести до подальшого відчуження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити поновленню його прав на зазначене майно.
Заявник вважає, що такий вид забезпечення позову є співмірним і адекватним заявленим позовним вимогам, а також унеможливить відчуження об'єкта житлової нерухомості до моменту ухвалення остаточного судового рішення у справі, яке набере законної сили.
На підставі викладеного, заявник просив дану заяву задовольнити.
Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.5, 6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Необхідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв'язку Суд наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Також під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
З урахуванням підстав та змісту позову, та наявності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та накладення арешту на спірне майно - об'єкт житлової нерухомості будинок який знаходиться за адресою: вул. Марка Кропивницького, буд. 90-А, м. Миколаїв, 54000 до моменту ухвалення остаточного судового рішення у справі, яке набере законної сили.; Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Миколаївським РВ УМВС України в Миколаївській області, РНОКПП НОМЕР_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна вчиняти буд-які дії щодо спірного майна - об'єкту житлової нерухомості будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до моменту ухвалення остаточного судового рішення у справі, яке набере законної сили.;
Відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру ОСОБА_2 здійснити відчуження житлового будинку не є правовою підставою для відмови у задоволенні даної заяви, оскільки забезпечення позову у цьому спорі, спрямоване на виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 18 вересня 2020 року у цивільній справі № 759/11123/18.
З урахуванням встановлених та зазначених вище обставин, доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, судом встановлено, що між сторонами по справі дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. З урахуванням встановленого обсягу позовних вимог, суд дійшов висновку щодо співмірності даного виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до частини третьої статті 150ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року по цивільній справі № 381/4019/18 визначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по цивільній справі № 381/4019/18.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову і не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, враховуючи, що вказаний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, не порушує права інших осіб, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви.
Згідно ч.1 ст.157ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 149-153, 157, 258, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Миколаївським РВ УМВС України в Миколаївській області, РНОКПП НОМЕР_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо зміни власника об'єкту нерухомого майна та вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного майна - об'єкту житлової нерухомості будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до моментунабрання законної сили рішенням у справі.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали надати заявнику для пред'явлення до виконання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.А. Гуденко