Справа № 2-12-1858/10
нп 4-с/490/16/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
29 жовтня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),-
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій просив: визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого провадження від 18.12.2024 року, відповідно до п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити розрахунок (залишок) заборгованості по ВП 29340468 від 19.10.2011 року, згідно Закону України «Про виконавче провадження», а саме в валюті заборгованості; зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії згідно Закону України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду; стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріальну шкоду в розмірі - 1000 грн та моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн; взяти на контроль виконання рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2010 року у справі №2-12-1858/10 р., яке набрало законної сили.
В обгрунтування скарги скаржник вказав наступне.
На виконанні у Центральному відділі ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) знаходилося виконавче провадження ВП 29340648 від 19.10.2011 з примусового виконання виконавчого листа № 2-12-1858/104 від 25.08.10 виданого Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором №27-07 від 28 серпня 2007 року у розмірі 4 537,20 дол. США, що еквівалентно 36 219 грн 56 коп., з яких заборгованість за кредитом 4 387,20 дол. США, що еквівалентно 35 022 грн 14 коп., заборгованість по процентам 150 дол. США, що еквівалентно 1 197 грн 42 коп., а також судовий збір у розмірі 241 грн 10 коп. з кожного.
19.10.2011 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 29340648.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва № 2-12-1858/10 від 26.11.2018 року, замінено стягувача - ПАТ «Брокбізнесбанк», у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.06.2010 р. у справі №2-12-1858/10 на його правонаступника ОСОБА_1
30.03.2018 року державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, копію якої було направлено бухгалтерії для відрахування з заробітної плати боржника та пенсії боржника.
31.01.2025 року скаржник отримав постанову про повернення виконавчого документа без виконання, відповідно до п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, скаржник стверджує, що дана постанова винесена з порушенням діючого законодавства України та підлягає скасуванню.
Так, згідно виконавчого документа до стягнення підлягає іноземна валюта, а не її еквівалент в гривні: 4 537,20 дол. США, що еквівалентно 36 219 грн 56 коп., з яких заборгованість за кредитом 4 387,20 дол. США, що еквівалентно 35 022 грн 14 коп., заборгованість по процентам 150 дол. США, що еквівалентно 1 197 грн 42 коп., а також судовий збір у розмірі 241 грн 10 коп. з кожного, що також узгоджується судовою практикою України. Головним державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Лемещенко А.П. стягнуто еквівалент у гривні, а не іноземна валюта на день платежу, який зазначено в відмітках виконавчого листа (стягнуто 15947,98 грн). Також станом на 18.10.2024 року боржник отримує пенсію, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду № 232787256 від 15.10.2024 року, та згідно відповіді КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 12.05.2012 року № 8241 наданої головному державному виконавцю цього ж відділу за боржником зареєстровано будинок за адресою: м.Миколаїв, вул.Скляра 1-А., звернення на яке державним виконавцем не зроблено.
За такого, скаржник вважає, що такі дії органів державної влади є прямим порушенням його права і спричинили для нього душевні страждання, а тому просить скаргу задовольнити та відшкодувати завдану матеріальну шкоду в розмірі - 1000 грн та моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 року дану скаргу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.02.2025 року дану скаргу прийнято до розгляду, призначено судове засідання, витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №29340468, відкритого 19.10.2011 року на підставі виконавчого листа №2-12-1858/10, виданого 25.08.2010 року Центральним районним судом м.Миколаєва.
11.02.2025 року від державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Лемещенко А.П., на виконання вимог ухвали суду, надано витребувані судом завірені копії матеріалів виконавчого провадження №29340468.
12.02.2025 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Лемещенко А.П. надано відзив на скаргу, в якому просила відмовити в задоволенні скарги, мотивуючи це наступним.
На виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження за АСВП № 29340468 з примусового виконання виконавчого листа № 2-12-1858/10 виданого 25.08.2010 Центральним районним судом м. Миколаєва про: стягнути на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договром № 27-07 від 28.08.2007 року в сумі - 4537,20 доларів США, еквівалентних 36219 грн. 56 коп., з яких заборгованість за кредитом - 4387,20 доларів США, еквівалентних 35022 грн. 14 коп., заборгованість по процентах - 150 доларів США, еквівалентних 1197 грн. 42 коп., а також судові витрати у розмірі 241 (двісти сорок одна) грн. 10 коп. з кожного.
При примусовому виконанні виконавчого провадження головним державним виконавцем Лемещенко А.П. було здійснено перевірка майнового стану боржника, шляхом направлення запитів щодо виявлення рахунків боржника, виявлення нерухомого та рухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника, державним виконавцем
Згідно відповідей на запити до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями - інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями до ДПС України від відповідних фінансових установ не надходила.
Згідно відповідей з МВС на запити щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно відповідей на запити до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи - виявлено, що боржник отримує пенсію.
18.12.2024 головним державним виконавцем відділу Лемещенко А.П. керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, копію якої разом з оригіналом виконавчого документу було направлено на адресу стягувача.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за боржником не зареєстровано об'єктів нерухомого майна.
Державний виконавець звертає стягнення на майно право власності боржника на яке зареєстроване в установленому законом порядку.
При цьому, державний виконавець Лемещенко А.П. вказує, що стягувач не позбавлений права на повторне пред'явлення виокнавчого документу до примусового виконання.
За такого, ОСОБА_5 , враховуючи вищевказане, просила залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а у визнанні протиправною та скасуванні постанови головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П. про повернення виконавчого документу стягувачу від 18.12.2024 відмовити.
Ухвалою суду від 14.07.2025 року відкладено судовий розгляд скарги, визнано явку головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лемещенко Анастасії Павлівни до судового засідання обов'язковою для з'ясування даних обставин та дослідження відповідних доказів; запропоновано Журбасу Денису Вікторовичу уточнити вимоги скарги щодо підстав скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.
Скаржник в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Державний виконавець Лемещенко А.П. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд скарги за її відсутності, проти задоволення вимог скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві.
Інші учасники процесу до судового засідання не з'явились, заперечень, клопотань не надали.
Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, які не з'явились, що відповідає приписам ст. 450 ЦПК України.
Обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.06.2010 року позов АБ «Брокбізнесбанк» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь ПАБ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором №27-07 від 28.02.2007 року у сумі 4537,20 доларів США, еквівалентних 36219 грн. 56 коп., з яких заборгованість за кредитом 4387,20 доларів США, еквівалентних 35022 грн. 14 коп, заборгованість по процентам 150 доларів США, еквівалентних 1197 грн. 42 коп., а також судові витрати у розмірі по 241 грн. 10 коп. з кожного.
25.08.2010 року на підставі вищевказаного рішення суду, Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист №2-12-1858/10.
19.10.2011 року державним виконавцем Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ Гаврилюк В.І., на підставі вищевказаного виконавчого листа, відкрито виконавче провадження №29340468 про стягнення з ОСОБА_2 боргу у сумі 36460,66 грн.
04.08.2017 року державним виконавцем Відділу Добоні К.Ю. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію боржника та направлено до ТОВ "МАРІТЕК" для виконання.
30.03.2018 року державним виконавцем Відділу Добоні К.Ю. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію боржника та направлено до Управління ПФУ в Центральному районі м. Миколаєва для виконання.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.11.2018 року замінено стягувача - ПАТ «Брокбізнесбанк», у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.06.2010 р. у справі №2-12-1858/10 на його правонаступника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).
Постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Кукоарою К.Ю. від 11.06.2019 року замінено у виконавчому провадженні №29340468 стягувача з ПАТ «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_1 .
15.10.2024 року відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Лемещенко А.П. винесено постанову про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів. Вказаною постановою зазначено накласти арешт на грошові кошти/ електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Копію зазначеної постанови направлено банкам - учасникам обміну АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»; АТ «ТАСКОМБАНК»; АТ «ОКСІ БАНК»; АТ «БАНК ВОСТОК»; АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК»; АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК»; АТ АКБ «Львів»; АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»; АТ «ОТП БАНК»; АТ «УКРСИББАНК»; АТ «КРЕДОБАНК»; АТ «ІДЕЯ БАНК»; АТ «АГРОПРОСПЕРІС БАНК»; АТ «БАНК АВАНГАРД»; АТ «БАНК АЛЬЯНС»; АТ «СЕНС БАНК»; Акціонерний банк «Південний»; АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»; АТ «АЛЬТБАНК»; АТ «ІНГ Банк Україна»; АБ «УКРГАЗБАНК»; АТ «БАНК 3/4»; АТ «СКАЙ БАНК»; АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ»; АТ «ПОЛТАВА БАНК» з накладенням кваліфікаційного електронного підпису для виконання. Згідно інформації наданої банківськими установами у відповідь на по станову про арешт коштів боржника, рахунків відкритих боржником не виявлено.
При примусовому виконанні виконавчого провадження головним державним виконавцем Лемещенко А.П. було здійснено перевірка майнового стану боржника, шляхом направлення запитів щодо виявлення рахунків боржника, виявлення нерухомого та рухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника, а також шляхом направлення запитів до органів Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи, до Державної податкової служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця та до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
Згідно відповіді Державної податкової служби України від 18.12.2024 року нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня, інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржником ОСОБА_2 до ДПС України від відповідних фінансових установ не надходила.
Згідно відповідей від з МВС дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні.
Як вбачається з відповіді на запити до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи - виявлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію у розмірі 3240,00 грн.
18.12.2024 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П., в рамках виконавчого провадження №29340468, винесено постанову, згідно якої вжитими державним виконавцем заходами примусового виконання, не виявлено належного боржнику на праві власності майна на яке згідно законодавства можна звернути стягнення в межах суми боргу. Доходів отримуваних боржником на які можливо звернути стягнення не виявлено. Згідно відповідей з банківських установ, боржником не було відкрито рахунків або залишок коштів на рахунках боржника відсутній. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 20513,28 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 3109.81 гривня (UAH).
За такого, на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Лемещенко А.П. постановлено повернути стягувачу ОСОБА_1 виконавчий лист № 2-12-1858/10 виданий 25.08.2010. При цьому зазначено, право на повторне пред'явлення даного виконавчого листа для виконання в строк до 18.12.2027 р.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання (частина п'ята статті 124 у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; стаття 129-1 у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року). Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (частини друга та третя стаття 129-1 Основного Закону у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року).
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 18 ЦПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Аналогічні положення були у частинах першій і другій статті 14 ЦПК України у редакції, що діяла до 14 грудня 2017 року включно.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII)). Близьке за змістом визначення виконавчого провадження було і у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, що був чинним до 05 січня 2017 року (далі - Закон № 606-XIV).
Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом.
За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.
При цьому, за змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 4 ст. 10 ЦПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободі протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначає, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції», від 19 березня 1997 року, п. 40, ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені такі заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
Суд звертає увагу на те, що рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від від 07.06.2010 року позов АБ «Брокбізнесбанк» ухвалено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь ПАБ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором №27-07 від 28.02.2007 року у сумі 4537,20 доларів США, еквівалентних 36219 грн. 56 коп., з яких заборгованість за кредитом 4387,20 доларів США, еквівалентних 35022 грн. 14 коп, заборгованість по процентам 150 доларів США, еквівалентних 1197 грн. 42 коп.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, суд вирішив стягнути з боржників грошові кошти саме в іноземній валюті.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті
Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до частин першої-третьої цієї статті у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу.
У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті.
У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу.
У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно пункту 4 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа) у виконавчому документі обов'язково зазначається резолютивна частина рішення.
Отже у виконавчому листі міститься вищевказана резолютивна частина рішення дослівно.
На виконання судового рішення видано виконавчий лист, за яким державним виконавцем Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ відкрито виконавче провадження №29340468 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АБ «Брокбізнесбанк» заборгованість у розмірі 36460,66 грн
В ході виконавчого провадження боржником ОСОБА_2 погашено частину боргу у сумі 15947,98 грн.
При цьому, при поверненні виконавчого листа стягувачу ОСОБА_1 , на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Лемещенко А.П. визначено залишок нестягненої суми за виконавчим документом у розмірі 20513,28 грн.
Втім суд наголошує на тому, що заборгованість з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» по Кредитному договору 2№27-07 від 28.08.2007 р. стягнута саме у валюті зобов'язання тобто у доларах США, а не у гривні.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.
Таке твердження узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 23.10.2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19, від 11.09.2024 року у справі №500/5194/16, а також у аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 03.10.2024 року по справі №199/8985/14-ц (провадження №61-12778ск24).
Тобто стягнення заборгованості у гривні є неналежним виконанням судового рішення.
Оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов'язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - долар США, то державний виконавець зобов'язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виявивши у боржника кошти у гривнях, виконавець за правилами, встановленими ч.ч. 1 та 2 цієї статті, мав дати доручення про купівлю валюти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а в подальшому - спрямувати ці кошти на рахунок стягувача. Невиконання вимог положень цієї статті свідчить про порушення прав стягувача як сторони виконавчого провадження.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 26 травня 2022 року у справі № 686/5863/13-ц, від 22 вересня 2023 року у справі № 2-1540/12, від 12 листопада 2020 року у справі № 127/17686/13-ц, від 09 жовтня 2020 року у справі № 799/2340/18, від 27 липня 2020 року у справі № 607/16146/17, від 15 липня 2020 року у справі № 711/12474/14-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 308/1811/18.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, у боржника ОСОБА_2 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію.
Разом з тим, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Суд вважає, що навіть при наявності підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», для повернення виконавчого листа, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №29340468 проводилося стягнення з боржника коштів з порушенням ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а тому винесена 18.12.2024 року у виконавчому провадженні №29340468 постанова про повернення виконавчого документу стягувачу є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Щодо вимог скарги про зобов'язання Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити розрахунок (залишок) заборгованості по ВП 29340468 від 19.10.2011 року, згідно Закону України «Про виконавче провадження», а саме в валюті заборгованості, суд зазначає наступне.
У разі скасування постанови про повернення виконавчого провадження, таке виконавче провадження підлягає поновленню державним виконавцем для проведення подальших виконавчих дій, з врахуванням висновків, викладених в рішені суду.
Тому підстав для задоволення скарги в цій частині суд не вбачається.
Щодо вимоги боржника про стягнення з органу ДВС на його користь матеріальної та моральної шкоди, то суд зазначає, що такі вимоги не можуть бути предметом розгляду скарги, що розглядається відповідно до розділу VII ЦПК України.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.4, 18, 28, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 4, 12, 13, 26, 76, 81, 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)- задовольнити частково.
Постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)Лемещенко Анастасії Павлівни, винесену 18.12.2024 року в рамках виконавчого провадження № 29340468 про повернення стягувачу виконавчого листа №2-12-1858/10 від 25.08.2010 року, на підставі до п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - скасувати.
Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії згідно Закону України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складений 29 жовтня 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова