Справа № 638/20732/24 Головуючий суддя І інстанції Заварза Т. В.
Провадження № 22-ц/818/3082/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія:
05 листопада 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Гофельд Ганни Сергіївни на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 березня 2025 року провадження у справі №638/20732/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зупинено на час перебування ОСОБА_2 у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Гофельд Г.С. подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обидва учасники справи є військовослужбовцями. Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Висновки суду першої інстанції про те, що відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2025 № 40/17/12-2340 на адвокатський запит представника Позивача від 17.02.2025: “ ОСОБА_3 залучається до виконання бойових (спеціальних) завдань або інших заходів у військовій частині (відповідно до п. 5 відповіді на адвокатський запит від 19.02.2025 № 40/17/12-2340)», не ґрунтуються на відповідному письмовому доказі (відповіді військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2025 № 40/17/12-2340 на адвокатський запит представника Позивача від 17.02.2025), прямо суперечать йому та фактично є спотвореними.
Як вбачається з пункту 5 відповіді військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2025 № 40/17/12-2340 на адвокатський запит представника Позивача від 17.02.2025 (надалі дослівна цитата): “Станом на дату надання відповіді розпоряджень щодо залучення чи не залучення 19.02.2025 підполковника ОСОБА_4 до виконання бойових (спеціальних) завдань або інших заходів у військовій частині не обліковується, що не виключає можливість надходження таких розпоряджень в оперативному порядку протягом дня 19.12.2025 року).»
З вказаного фрагменту тексту вбачається, що у військовій частині НОМЕР_1 відсутні будь-які відомості про бойові розпорядження щодо залучення Відповідача ОСОБА_2 до виконання бойових (спеціальних) завдань або інших заходів. 4.5. В той же час як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції обґрунтовуючи своє рішення виснував, що “Підполковник ОСОБА_2 залучається до виконання бойових (спеціальних) завдань або інших заходів у військовій частині (відповідно до п. 5 відповіді на адвокатський запит від 19.02.2025 № 40/17/12-2340)», що прямо суперечить змісту відповідного письмового доказу, спотворює його та свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Звертає увагу Суду апеляційної інстанції, що надане Відповідачем клопотання про зупинення провадження не містить жодних доказів про залучення Відповідача до виконання бойових (спеціальних) завдань або інших заходів у військовій частині НОМЕР_1 , а тому жодної фактологічної основи для вказаних вище висновків суду немає.
З наведених висновків Верховного Суду вбачається, що підставою для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України здійснюється не просто у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а перебування у таких формуваннях саме на підставі наказів та бойових розпоряджень командира військової частини.
Відповідачем всупереч вищенаведеним висновкам Верховного Суду не додано наказів та бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 про залучення ОСОБА_2 до виконання бойових (спеціальних) завдань або інших заходів у військовій частині НОМЕР_1 , а тому матеріали справи не містили належних доказів на підтвердження підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що згідно довідки від 03.02.2025 №559 виданої начальником відділення кадрової роботи В/Ч №3017 ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 , та витягу з наказу № 137 командира військової частини № НОМЕР_2 від 12.07.2019 року , з 2019 року і по теперішній час він перебуває на військовій службі у В/Ч № НОМЕР_2 , що прямо унеможливлює його участь у розгляді справи, адже в силу виконання службових обов'язків він має певні обмеження щодо можливості повної реалізації своїх прав, як учасника процесу та сторони по справі, зокрема, але не обмежуючись: брати участь у судових засіданнях, готувати та подавати заяви по суті та з процесуальних питань, ознайомлюватись з матеріалами справи та подавати щодо цього свої доводи та заперечення, збирати та подавати докази та користуватись іншими правами, гарантованими йому ст.43, 49 ЦПК України.
Вказує, що на підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях та заходах щодо відсічі збройної агресії з боку РФ, заходах АТО свідчить факт видачу йому посвідчення учасника бойових дій.
На підставі частини 13 статті 7 та частини 2 статті 369 ЦПК України, розгляд апеляційний скарги здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що з довідки № з 24.02.2022 по теперішній час В/Ч НОМЕР_2 у повному складі залучена до заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (відповідно до відповіді на адвокатський запит від 19.02.2025 №40/17/12-2340).
Вказує, що підполковник ОСОБА_2 залучається до виконання бойових (спеціальних) завдань або інших заходів у військовій часини відповідно до п.5 відповіді на адвокатський запит від 19.02.2025 року №40/17/12-2340).
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
З матеріалів справи вбачається, що підполковник ОСОБА_2 з 09 липня 2019 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Військова частина приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 9 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 дійшов висновків, що для зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
Для зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі ЗСУ, оскільки не кожен структурний елемент у складі ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
Надані відповідачем довідки вказують, що підполковник ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , зарахований до списків військової частини та не містять інформації про залучення останнього до виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказував, що, вирішуючи питання про зупинення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України провадження у справі через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог. Не враховуючи ці обставини, обов'язкове зупинення провадження у справі може призвести до затягування, тривалого розгляду справи та не відповідатиме інтересам сторін.
Враховуючи, що відповідач самостійно підписує заяви з процесуальних питань, подані до судів першої й апеляційної інстанцій, продовжує знаходитись за місцем свого проживання, а його військова служба на день ухвалення судом першої інстанції оскарженої ухвали не була пов'язана з безпосереднім виконанням бойових завдань у зоні бойових дій, підстав для зупинення провадження у справі в розумінні положень п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України - не має.
Колегія суддів при цьому звертає увагу, що за такої процесуальної ситуації відповідач не позбавлений права мати свого представника, що передбачено ч. 2 ст. 58 ЦПК України, та направити його для участі у судовому засіданні по цій справі. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат.
Згідно ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Важливо, що у даному випадку обидві сторони є військовослужбовцями, кожен з яких має вищевказані процесуальні права та можливості бути представленим в суді адвокатами. Ніяких рішень суду про визнання обов'язковою явку позивача чи відповідача особисто в матеріалах справи немає.
За таких обставин не можна вважати порушеним право позивача чи відповідача рівного доступу до суду, щодо гарантовано у ст. 4 та ч. 2 ст. 12 ЦПК України, які передбачають, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, доводи скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а наведені у відзиві на скаргу аргументи відповідача є необґрунтованими. У даному випадку ухвала суду про зупинення провадження у справі гне відповідає принципу пропорційності, який є елементом комплексного принципу верховенства права, ст. 10 ЦПК України.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновків, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; зупинив провадження при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого суд порушив норми процесуального права, внаслідок чого помилково зупинив провадження у справі, а тому відповідно до ст. 379 ЦПК України ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Гофельд Ганни Сергіївни задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 березня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 05 листопада 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Ю.М.Мальований.
Н.П.Пилипчук.