Іменем України
22 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 638/16771/24
провадження № 22-ц/818/3508/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Львової С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з внуком, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Скляр Марини Ігорівни на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2025 року, постановлене під головуванням судді Рибальченко Л.М., -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому просять: зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у спілкуванні з їх внуком- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити спосіб участі позивачів у вихованні їх внука, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення: періодичних побачень позивачів з онуком кожної першої та третьої суботи щомісяця з 10 години до 17 години, за місцем проживання дитини та у загальних місцях проведення дозвілля та відпочинку дітей; періодичних побачень позивачів з онуком кожної другої та четвертої суботи щомісяця з 10 години суботи до 10 години неділі, за місцем проживання позивачів та у загальних місцях проведення дозвілля та відпочинку дітей; можливості бути особисто присутніми на святкуваннях днів народження внука; можливості особистої присутності внука на днях народження бабусі та дідуся; відвідання бабусі та дідуся протягом 2 тижнів на літніх канікулах; необмеженого спілкування з онуком особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між позивачами та онуком.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначають, що між їх сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було укладено шлюб, який було зареєстровано 11 липня 2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області. У зв'язку з реєстрацією шлюбу відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». Від шлюбу у них народилась малолітня дитина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 загинув. Таким чином, після смерті сина у позивачів залишився малолітній онук, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. З 2021 року відповідач обмежує позивачів у спілкуванні з онуком, не дає жодної можливості спілкуватись та бачитись у зв'язку з чим, позивачі повністю позбавлені спілкування з внуком, що порушує їх права. Оскільки вирішення спору у досудовому порядку шляхом переговорів з відповідачем виявилось безрезультатним, позивачі змушені звернутись до суду з цим позовом про усунення перешкод у спілкуванні з внуком та в його вихованні, визначення порядку участі у вихованні внука і спілкуванні з ним.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з внуком задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у спілкуванні з внуком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено порядок участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у спілкуванні з внуком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:
кожну першу та третю суботу місяця з 10 години до 17 години за місцем проживання дитини та у загальних місцях проведення дозвілля та відпочинку дітей;
спілкування з внуком особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у спілкуванні з внуком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням режиму навчання та відпочинку дитини.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Скляр М.І. просить змінити рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2025 року та викласти його резолютивну частину в такій редакції: "Визначити порядок участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у спілкуванні з внуком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: спілкування з онуком особисто засобами телефонного зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спілкуванні з внуком ОСОБА_4 , щосуботи з 15-00 до 16-00 години. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.»
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що суд при визначенні порядку спілкування телефонним зв'язком не уточнив жодного дня та часу такого спілкування, крім єдиного обмеження "режимом навчання та відпочинку дитини". Є таким, який порушує права та інтереси дитини та її матері, оскільки малолітня дитина у віці 4-х років не має власного мобільного телефону, що покладає на відповідача надмірний обов'язок бути безперервно на зв'язку з позивачами, незалежно від режиму її роботи. Призначаючи 7-годинні побачення для 4-річної дитини без присутності матері суд не зазначив про те, що такі побачення мають відбуватись за бажанням дитини, з урахуванням її стану здоров'я та погодних умов. Також встановлений порядок спілкування не обмежений досягненням дитиною певного віку. В разі призначення побачень баби та діда з внуком вважає необхідним обумовлювати їх присутністю матері, а також у рішенні суду потрібно уточнити, що такі зустрічі відбуваються "з обов'язковим поверненням дитини матері до узгодженого сторонами місця". Звертає увагу на долучення до матеріалів справи та недослідження судом оригіналів електронних доказів, поданих позивачами без поважних причин через 5-6 місяців після подання позовної заяви. Крім того, стверджує про складення Висновку Департаменту служб у справах дітей ХМР без безпосереднього спілкування з відповідачем. Не було з'ясовано місце проживання дитини, стан її здоров'я та розпорядок дня. На адресу ОСОБА_3 вказаний висновок не надходив і до неї ніхто не звертався за його виконанням. Визнає позов в частині спілкування телефоном з 15 до 16 години щосуботи, саме такий час у зв'язку з уроками плавання сина в басейні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачі вважають її безпідставною, незаконною та надуманною. Апелянт вказує, що суд при визначенні порядку спілкування не уточнив жодного дня та часу, крім єдиного обмеження "режимом навчання та відпочинку дитини", але такі твердження апелянта є надуманими, адже формулювання резолютивної частини рішення суду в аспекті «спілкування з онуком особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування» стосуються не тільки телефонного зв'язку, не передбачають постійного спілкування, а лише надають можливість вибору певного способу спілкування та узгодження конкретних випадків спілкування, їх тривалості та форми, в залежності від можливостей апелянта та дитини. З приводу скарги апелянта на те, що суд першої інстанції не вказав в рішенні про бажання дитини, звертають увагу, що позивачі занадто люблять свого онука, щоб відноситись до нього не те щоб погано, а, навіть, неуважно. Тому, позивачі не можуть не зважати на бажання дитини, погодні умови, здоров'я дитини, стан повітряної тривоги та інші чинники. І, звісно ж, жодних доказів таких дій з боку позивачів немає. Щодо відсутності регламентації в рішенні суду механізму узгодження зустрічей з дитиною та повернення дитини матері, вважають таку регламентацію зайвою, адже зрозуміло, що завчасне узгодження місць зустрічей для проведення дозвілля та відпочинку дитини необхідно всім учасникам не тільки для вдалого планування своїх дій, але і для того, щоб сама дитини налаштовувалася на це. Це також необхідно задля безпеки в умовах війни і саме тому такі плани можуть оперативно змінюватися в умовах військового стану та повітряної тривоги, яка може статися коли завгодно. Щодо побоювання апелянта, що позивачі можуть «викрасти свого онука», то жодних доказів таких дій з боку позивачів не було, немає і не може бути. Стверджують, що ОСОБА_3 не дає спілкуватися з дитиною, навіть в тих межах, на які погодилася у суді першої інстанції. Суд першої інстанції правомірно поновив строки на подання доказів- переписки з відповідачем в месенджері згідно клопотання позивачів, адже позивачі не мали можливості долучити ці фото разом з позовом через технічні проблеми зі смартфоном. Твердження апелянта, що доданий до матеріалів справи Висновок Департаменту служб у справах дітей ХМР складений без безпосереднього спілкування з учасниками справи не відповідає дійсності, адже спілкування з позивачами мало місце, в тому числі подання відповідних документів і це було предметом вивчення суду. Висновок поданий до суду в електронному вигляді, то ж він оформлений не так як паперовий варіант, який зараз не подається третьою особою до судів. Звертають увагу на те, що жодних доказів неправомірної поведінки позивачів матеріали справи не містять.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ст.257 СК України баба та дід мають право приймати участь у вихованні свого внука та спілкуватися з ним. Вважає визначений органом опіки та піклування порядок спілкування діда та баби з онуком таким, що не в повній мірі відповідає інтересам дитини. Враховуючи віддаленість місць проживання сторін, наявність між ними конфліктних відносин, 4-річний вік дитини, тісний зв'язок матері та дитини в цьому віці вважав за необхідне встановити такий порядок спілкування позивачів з внуком: кожну першу та третю суботу місяця з 10 години до 17 години за місцем проживання дитини та у загальних місцях проведення дозвілля та відпочинку дітей; спілкування з внуком особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у спілкуванні з внуком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням режиму навчання та відпочинку дитини.
Судова колегія не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 .
Від шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_3 мають дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 14 травня 2020 року.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як зазначають позивачі, відповідач чинить перешкоди у їх спілкуванні та побачені з внуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стало підставою для їх звернення до суду з вказаним позовом. Від народження внука вони проводили багато часу з ним. Брали його на відпочинок, гуляли та виховували. Після розлучення сина та відповідачки у 2021 році відповідачка почала чинити перешкоди у спілкуванні з внуком. Після загибелі сина у липні 2023 року спілкування з внуком припинилось зовсім, оскілки віповідач чинить перешкоди позивачам у цьому. До матеріалів справи позивачами були долучені скріншоти переписки, з яких убачаєься, що відповідач не бажає щоб позивачі спілкувалися з ОСОБА_4 . Просять суд задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, оскільки хочуть заради пам'яті сина, а також для збереження родинного зв'язу, приймати участь у вихованні внука.
Відповідач зазначила, що позивачі зневажливо ставляться до неї, допускають образливі висловлювання в її бік, у тому числі у соціальних мережах. Вказала, що ОСОБА_10 давно не бачив діда та бабу та не пам'ятає їх, тому просила встановити порядок спілкування позивачів з внуком, який не передбачає особистого спілкування, а саме: спілкування по відеозв'язку з 15 до 16 години кожної суботи місяця.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про існування перешкод для позивачів у спілкуванні з малолітнім внуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до копії висновку щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні малолітнього внука, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Департамент служб, який діє від імені органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановити порядок участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні малолітнього внука, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час: перша, третя субота кожного місяця з 10.00 до 17.00 за місцем проживання дитини та у загальних місцях відпочинку; друга, четверта субота місяця з 10.00 до 10.00 неділі за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та у загальних місцях відпочинку; 27 квітня кожного року з 14.00 до 16.00; в літній період протягом двох тижнів за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; необмежене спілкування з онуком засобами телефонного або іншого засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів.
За правилами статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Частини п'ята та шоста статті 19 СК України передбачають, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
За вимогами ч. 1 ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
За приписами ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв'язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх внуків в першу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та внуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ бабусі, дідуся до внука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України).
У постанові Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц зазначено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, спір стосується прав баби та діда на спілкування зі своїм внуком та встановлення графіку спілкування з ним.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, зобов'язав ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 у спілкуванні з внуком, і визначив порядок участі ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 у спілкуванні з внуком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: кожну першу та третю суботу місяця з 10 години до 17 години за місцем проживання дитини та у загальних місцях проведення дозвілля та відпочинку дітей; спілкування з внуком особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у спілкуванні з внуком, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням режиму навчання та відпочинку дитини.
Судове рішення мотивоване необхідністю забезпечення якнайкращих інтересів дитини, при цьому враховано висновок Департаменту служб у справах дітей від 28.10.2024 № 412 щодо вирішення порядку участі баби та діда у вихованні дитини, вік дитини, режим дня та навчання.
Повага до приватного життя і повага до сімейного життя - важливі права, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» в розумінні ст. 8 Конвенції має досить широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв'язки», зокрема відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда стосовно своїх внуків передусім розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та внуками шляхом контактів з ними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що баба та дід мають право спілкуватися зі своїм внуком у силу положень статті 257 СК України.
При цьому доводи представника відповідача про обмеження спілкування дитини з бабою та дідом лише телефонним зв'язком не є обгрунтованими. У даному випадку необхідно керуватися виключно якнайкращими інтересами дитини, яка має право на побачення та спілкування з бабою та дідом, що відповідає вимогам чинного законодавства, та узгоджується з інтересами малолітньої дитини.
Стосовно доводів апелянта про те, що такі зустрічі потрібно проводити у присутності матері, колегія суддів зазначає наступне. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. Стан здоров'я та вік позивачів загрози для малолітньої дитини не несе. Доказів негативного впливу баби та діда на внука матеріали справи не містять, а присутність обох сторін під час зустрічей позивачів з дитиною в подальшому не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №638/19703/17 (провадження № 61-22073св19).
Посилання представника відповідача на відсутність доказів, які б підтверджували наявність перешкод з боку відповідача щодо участі баби та діда у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суд до уваги не бере, оскільки наявність спору із цього приводу свідчить про зворотне.
Щодо незгоди ОСОБА_3 з висновком Департаменту служб у справах дітей, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Судом визначено графік побачень, який в подальшому може бути змінений як за згодою сторін, так і за рішенням суду при зміні обставин.
З приводу сумнівів ОСОБА_3 щодо відповідності наданих позивачами паперових копій електронних доказів (переписки в месенджері) необхідно зазначити, що автори цього листування та його зміст є зрозумілими і не потребують додаткового дослідження.
Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи. Постанова ВП ВС від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21
Щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина «листа у відповідь». Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей. (Постанова КГС ВС від 03.08.2022 у справі №910/5408/21)
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлений графік побачень і спілування є найбільш комфортним, відповідає інтересам дитини та не обмежує її у можливості навчання і відвідуванні гуртків чи додаткових занять, не впливає на права батьків.
Суд вважає слушними доводи апелянта про недоречність призначення 7-годинних побачень для малолітньої дитини та необхідність встановлення конкретного часу телефонних дзвінків, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні.
Враховуючи 4-річний вік дитини, режим її дня, а також потребу в спілкуванні з іншими родичами, тісний зв'язок матері та дитини, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного порядку спілкування позивачів з внуком, визначивши час особистих побачень кожну першу та третю суботу місяця з 10.00 до 13.00 години у населеному пункті проживання дитини за місцем її проживання або у загальних місцях проведення дозвілля та відпочинку дітей.
Крім того, у рішенні суду першої інстанції невизначений час дзвінків для спілкування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з внуком засобами телефонного зв'язку, що є незручним та обтяжливим для приватного життя відповідача. Отже, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне визначити час спілкування засобами телефонного, електронного зв'язку кожної середи з 16.00 до 17.00 години.
Такий графік спілкування із малолітнім внуком допоможе уникати створення конфліктних ситуацій та дотримуватися режиму дня дитини.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Скляр Марини Ігорівни - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2025 року змінити в частині визначеного порядку участі позивачів у вихованні внука.
Визначити наступний порядок участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні внука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкування з ним:
особисті побачення кожну першу та третю суботу місяця з 10.00 до 13.00 години у населеному пункті проживання дитини за місцем її проживання або у загальних місцях проведення дозвілля та відпочинку дітей;
спілкування засобами телефонного, електронного зв'язку кожної середи з 16.00 до 17.00 години.
В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова