Єдиний унікальний номер 725/8015/25
Номер провадження 2/725/2807/25
05.11.2025 року
Чернівецький районний суд міста Чернівців
в складі:
головуючої судді Піхало Н.В.
за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказувало, що 10 січня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №262470905 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Даний кредитний договір ОСОБА_1 підписав електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора BDQE-9838, що є підтвердженням підписання договору.
В подальшому, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6 600 грн. 00 коп. на його банківську карту, що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таілон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01.
В подальшому, 19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №19/1224-01, а 08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за Кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 08.07.2025 року за Договором Факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» перйшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 31 185 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного, посилаючись на умови договору, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №262470905 від 10.01.2024 року у розмірі 31 185 грн. 00 коп., яка складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту - 6 600 грн. 00 коп.; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 24 585 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., а також судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп.
Крім того, у поданому позові позивач також вказав, що у разі неявки представника позивача в судове засідання просив справу слухати без його участі та не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідно до вимог ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Справа слухалась у відсутності відповідача, який не з'явився в судове засідання незважаючи на те, що належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи за адресою його зареєстрованого місця проживання, а також шляхом розміщення оголошення на сайті. Про причини своєї неявки суд не повідомив і не подав відповідної мотивованої заяви про відкладення розгляду справи.
Крім того, у встановлений строк відповідачем не було подано заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом, а також відзиву.
Згідно ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не направив відзиву, а представник позивача не заперечував проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи убачається, що 10 січня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір №262470905 (а.с.70-79), у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов даного договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитного ліміту на суму 6 600 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Відповідно до п. 2.3 Договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 6 600 грн. 00 коп.
При цьому, як убачається із Договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджується розділом 15 Договору «Реквізити сторін».
Отже, Договір був вчинений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору повідомляє, що позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС-повідомленням, на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит.
Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп'ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено абз. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Товариством генерується та відправляється, на номер телефону, вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору.
Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
У разі вчинення дій спрямованих на прийняття оферти, Позичальник повідомляється про те, що Товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного Позичальником в Заявці на кредит.
Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником договору.
Отже, інформаційно - телекомунікаційною системою Товариства роз'яснюється Позичальнику, що у разі його згоди з офертою Товариства, необхідно ввести одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства і відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі та натиснути кнопку «Так», що одночасно є підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, як і було зроблено з відповідачем.
Тобто, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не був би укладений.
Заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Також у Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 10.01.2024 року відповідач вказав номер карти на який має бути надано кредит - 5355-28XX-XXXX-6960.
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за договором кредитної лінії №262470905 від 10.01.2024 року та здійснило переказ грошових коштів у розмірі 6 600 грн. 00 коп. для зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 , що підтверджуються довідкою платіжним дорученням від 10.01.2024 року №db64a1a3-0e2a-47ee-b5b9-af82d0947c47, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію та отримав кредитні кошти від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Разом з тим, відповідач не здійснює свої зобов'язання за договором, що призвело до виникнення зоборгованоісті.
Зокрема, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №262470905 від 10.01.2024 року, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у ОСОБА_1 наявна заборгованість: 31 185 грн. 00 коп., яка складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту - 6 600 грн. 00 коп.; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 24 585 грн. 00 коп. (а.с.87-88).
Також з матеріалів справи убачається, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таілон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01.
Крім того, 19.12.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №19/1224-01, а 08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за Кредитним договором.
При цьому, відповідно до реєстру боржників №б/н від 08.07.2025 року за Договором Факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» перйшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 31 185 грн. 00 коп. Також суду надано копії Додаткових угод до вказаного договору, згідно із якими продовжувався строк дії договору та у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить із того, що згідно із положеннями ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої торонни (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
Так, частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, ст.516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.
Суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Так, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі договори факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не визнавалися недійсними.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).
У справі, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС». Суду надані відповідні документи на підтвердження переходу права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , як боржника, за кредитним договором№ 262470905 від 10.01.2024 року. Таким чином позивач, як новий кредитор, отримав право вимоги до боржника.
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі пункту 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Таким чином суд доходить висновку, що підписавши вищезазначений Кредитний договір № 262470905 від 10.01.2024 року за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та отримав примірник договору та зобов'язався виконувати його умови, що свідчить про волю відповідача на укладення такого договору. Також при укладенні 10.01.2024 року кредитного договору №262470905 сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Також позивачем підтверджено факт перерахування грошових коштів (кредиту) первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу за укладеним договором, а відповідачем не спростовано факт отримання грошових коштів у розмірі 6 600 грн. 00 коп. за кредитним договором №262470905 від 10.01.2024 року.
Крім того, відповідачем не надано доказів повернення отриманих у кредит коштів кредитору.
Оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, відповідачем порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів, у зв'язку із чим у ОСОБА_2 утворилася заборгованість перед позивачем (як новим кредитором) у розмірі 31 185 грн. 00 коп., яка складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту - 6 600 грн. 00 коп.; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом - 24 585 грн. 00 коп., яка підтверджена відповідним розрахунком.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161 гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Відповідач в ході розгляду справи не надав альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, не спростував проведених розрахунків, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов'язання за кредитним договором, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, а із відповідача підлягає стягненню на користь позивача заявлена сума заборгованості у розмірі 31 185 грн. 00 коп.
Також суд вирішує питання судових витрат у справі.
Так, у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Також позивач, у зв'язку із захистом свої прав поніс судові витрати які складають із наступного: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.
Положеннями ст.137 ЦПК України регламентовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, представником позивача до позовної заяви було долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» щодо стягнення кредитної заборгованості. Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої допомоги від 17.07.2025 року, адвокатським об'єднанням було надано правничу допомогу на загальну суму 7 000 гривень.
При цьому, ОСОБА_1 будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходило.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Даючи оцінку зазначеним вище аргументам, суд враховує їх з огляду на складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих представником Тараненко А.І. послуг та виконаних робіт й відповідно приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень 00 копійок підлягають стягненню.
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення понесенні останнім судові витрати, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а матеріали справи не містять доказів наявності підстав для звільнення відповідачки від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 512, 514, 516-518, 526, 527, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1054, 1077-1078, 1082 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд.8, офіс 310 а) заборгованість за кредитним договором №262470905 від 10.01.2024 року у розмірі 31 185 грн., 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд.8, офіс 310 а) витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд.8, офіс 310 а) судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Піхало Н.В.