Справа № 629/6910/25
Провадження № 2/629/1940/25
03.11.2025 м.Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання-Хворостинка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець Петренко Дмитро Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Представник ОСОБА_1 -Балла В.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Ріальто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець Петренко Дмитро Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис №22468 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованості у розмірі 24138,00 грн. Постановою приватного виконавця від 05.07.2021 року відкрито виконавче провадження №65964563. Зазначив, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису були допущені порушення законодавства, у зв'язку з чим просив позов задовольнити та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №22468 від 16.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованості у розмірі 24138,00 грн. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, просив позовні вимоги задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, відповідач відзив на позов не надав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України). Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис №22468 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованості у розмірі 24138,00 грн. (а.с.18).
Постановою приватного виконавця від 05.07.2021 року відкрито виконавче провадження №65964563(а.с.19).
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.11.2021 року по справі №629/3635/21 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після розірвання шлюбу позивачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.15).
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно пп.1.2. пункту 1, пп.2.2 пункту 2, пп.3.1,пп.3.2, пп.3.4, пп.3.5 пункту 3, пп.5.1 пункту 5 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів,установлюється Кабінетом Міністрів України. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до пункту 19 ч.1 статті 34 Закону України«Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Ця нотаріальна дія полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.
З тексту оспорюваного виконавчого напису від 16.06.2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172.
26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою Перелік був доповнений пунктом 2, який передбачає отримання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 16.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Згідно пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально. Також суду відповідачем, не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що ТОВ «ФК «Ріальто» надавало нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, від 6 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою, представником позивача додано: копії договору про надання (правової) правничої допомоги від 18.08.2025 року, акту прийому-передачі послуг ві 15.09.2025 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.4,12,13,141,258,259,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст.15,16,18,1212 ЦК України, ст. ст.34,50,87,88 Закону України «Про нотаріат», суд -
Позов - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №22468 від 16.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ріальто» (код ЄДРПОУ 43492595, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Б.Вацлава Гавела, буд.4 ) заборгованості у загальному розмірі 24138,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ріальто» (код ЄДРПОУ 43492595, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Б.Вацлава Гавела, буд.4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ріальто» (код ЄДРПОУ 43492595, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Б.Вацлава Гавела, буд.4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисячь) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С. А. Мицик