справа № 619/5720/25
провадження № 2/619/2491/25
з питань забезпечення позову
06 листопада 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі головуючого судді Коваленко Н.В.,
розглядув заяву представника позивача адвоката Ільїна Ярослава Сергійовича про забезпечення позову у справі № 619/5720/25,
найменування (ім'я) сторін:
позивач: Затула О.О. ,
відповідач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: ОСОБА_2 ,
вимоги позивача: про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Суть питання, що вирішується ухвалою.
Представник позивача адвокат Ільїн Ярослав Сергійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 , у системі «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просить cтягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - невідомий) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 252 744 грн. 55 коп. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн. 00 коп.
05.11.2025 представник позивача адвокат Ільїн Я.С., який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності та/або на праві часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і знаходяться у нього на рахунках в банківських установах та/або інших фінансових організаціях.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 29.07.2025 року близько 14:18 години водій ОСОБА_1 (надалі Відповідач), керуючи автомобілем марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_2 , керуючи автомобілем по вул. Сумський шлях, 17, с-ща Пересічне, Харківської області, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньотранспортної обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 (надалі Позивач), який рухався попереду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збиткам, чим порушив п.12.1та п.13.1 Правил дорожнього руху. Власниці транспортного засобу BMW X6 з номерним знаком НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , було завдано матеріальних збитків. Постановою Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/4459/25 від 27.08.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП. Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди завданої наслідок ДТП. Ціна позову становить - 252 744 грн. 55 коп. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди. У випадку задоволення позовних вимог, відповідач може здійснювати дії щодо приховування майна задля уникнення сплати стягнутої суми позову. Відповідно до відкритих даних, то ОСОБА_1 неоднаразово був учасником дорожньотранспортних пригод, притягувався до кримінальної відповідальності, був відповідачем у справах про стягнення аліментів. Вказані наслідки поведінки можуть свідчити про недобросовісні дії з боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як передбачено частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Як роз'яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже , види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення.
Зі змісту заяви вбачається, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 252744,55грн.
Загалом, оскільки предметом позову має стати стягнення значної суми коштів, накладення арешту на належне боржнику майно, як вид забезпечення позову, може бути застосований шляхом накладення такого арешту в межах ціни позову.
Однак, в даному випадку суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, з огляду на наступне.
Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належать відповідачеві і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З наведеного випливає, що відомості про те, на яке саме рухоме та нерухоме майно та грошові кошти позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
Тобто, заявник звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти відповідача, інформацію про конкретні дані рухомого та нерухомого майна, що знаходиться на праві власності у відповідача та грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на банківських рахунках та інших фінансових установах, інформацію про номери рахунків, банківську установу де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення, суду не надав.
Крім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Жодних доказів на підтвердження існування обставин, які б давали підстави для висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має звернувся до суду, позивач суду не подав.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.04.2024 у справі № 916/4659/23 та від 14.05.2024 р. у справі № 924/1351/20 (924/1227/23) саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Також суд зазначає, що у поданій заяві відсутнє обґрунтування співмірності заявленого способу забезпечення позову із заявленими вимогами позовної заяви.
Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Суд роз'яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.
Керуючись ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача адвоката Ільїна Ярослава Сергійовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову, залишити без задоволення .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н. В. Коваленко