справа № 619/4047/25
провадження № 2/619/1811/25
Рішення
Іменем України
04 листопада 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/4047/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивачка: ОСОБА_1 ,
відповідач: Золочівська селищна рада,
вимоги позивачки: про визнання права власності на житловий будинок, на всі права та обов'язки забудовника в порядку спадкування за законом,
представник позивачки: Шкляр М.В.,
представник відповідача: Коваленко В.М.
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 , у інтересах якої діє представник - адвокат Шкляр М.В., звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та на всі права та обов'язки забудовника на житловий будинок, у т.ч. права здачі та введення об'єкту нерухомого майна в експлуатацію та права на державну реєстрацію права власності, у прядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . У обґрунтування позову зазначено, що її мати була власницею житлового будинку за зазначеною адресою, який через зношеність було знесено та побудовано новий, право власності на який оформлено не було, у зв'язку з чим, після смерті матері їй було відмовлено у оформленні спадкових прав. Спадщину після смерті матері вона прийняла.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 01.08.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.10.2025.
Згідно ухвали суду від 06.10.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 04.11.2025.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, надавши до суду заяву, у якій просять здійснити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача у системі «Електронний суд» надав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без присутності представника.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 26.12.2006, р. №1713, посвідченого приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Івановим М.І. (а.с. 8-9).
За відомостями КП «Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівської селищної ради», при повторному проведенні інвентаризації 23.12.2013 зафіксовано демонтаж житлового будинку літ. «А-1» та здійснено обстеження житлового будинку «Б-1» (2009 року будівництва) з мансардою «Б1-1», навісом «б» та ганком «б1», які побудовано без дозвільних документів (а.с. 7).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с. 6).
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 1223 ЦК України).
Ураховуючи, що заповіт від імені ОСОБА_2 відсутній, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 07.08.2025 за №82133758, то має місце спадкування за законом.
У відповідності до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є її донька - ОСОБА_1 , їх родинний зв'язок підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 39).
Частиною 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За відомостями Золочівської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини на користь дочки спадкодавця - ОСОБА_1 була заведена спадкова справа №9/2025. 12.02.2025 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з заявами про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с. 68).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 червня 2025 року, виданого державним нотаріусом П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Крєтовою О.В., спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її донька - ОСОБА_1 . До складу спадкового майна входить земельна ділянка площею 0,25 га, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6322683004:00:000:0003 (а.с. 12).
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як роз'яснено в п. 22 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Постановою нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори від 02.07.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на спадковий житловий будинок відсутній належним чином оформлений у відповідності до законодавства правовстановлюючий документ (а.с. 10-11).
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
Однак, до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.11.2015 №6-388цс15, від 27.05.2015 №6-159цс15.
Враховуючи, що за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на житловий будинок «Б-1» (2009 року будівництва) з мансардою «Б1-1», навісом «б», ганком «б1» за указаною вище адресою не було зареєстровано, позовні вимоги в частині визнання права власності задоволенню не підлягають.
Як роз'яснено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини. Визнання цих прав та обов'язків за позивачами буде підставою для продовження та завершення розпочатого спадкодавцем будівництва, яке проводилось згідно із законом, і дасть можливість належним чином зареєструвати це нерухоме майно.
Відповідно до постанови Верховного Суд від 28.04.2022 у справі №359/9695/17 (провадження №61-18743св20), системний аналіз норм статті 376, 1218 ЦК України дає підстави дійти висновку, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Отже, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини. Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду 04.05.2022 у справі №372/4235/19 та у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17).
Подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28 травня 2020 року в справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18).
Якщо закон був порушений і дозвільних та технічних документів на будівництво не було, то таке нерухоме майно слід вважати самочинно збудованим, а легалізувати його через правову процедуру успадкування неможливо. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №347/2273/17.
Оскільки позивачкою не доведено, що будівництво будинку «Б-1» (2009 року будівництва) з мансардою «Б1-1», навісом «б» та ганком «б1», спадкодавцем здійснювалося згідно із законом, отже відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання прав забудовника в порядку спадкування за законом.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року по справі № 359/9695/17, Верховний Суд виходить з того, що якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки, як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України. Самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не є об'єктом права власності, тому таке майно не входить до складу спадщини.
Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно зі частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
За змістом вказаних норм матеріального права, право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.
Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статей 376, 1218 ЦК України, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується з частинами третьою і п'ятою статті 376 ЦК України і нормами про спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК України ).
Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини третьої і п'ятої статті 376 ЦК України ) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.
Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин третьої і п'ятої статті 376 ЦК України є суб'єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України.
Судом установлено, що будинок, який є спадковим майном, є самочинним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19, від 25 червня 2019 у справі № 924/1473/15, провадження № 12-15гс19.
Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмету позову та/або обраного позивачем способу.
Так, суд, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, вважає, що права позивачки підлягають захисту шляхом визнання в порядку спадкування за законом права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, з яких складається спадковий самочинно збудований будинок з погосподарськими будівлями, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає з підстав, зазначених вище.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, з яких складається самочинно збудований будинок з погосподарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позову відмовити.
Учасникам справи надіслати копію судового в електронній формі у порядку, визначеному законом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач: Золочівська селищна рада, код ЄДРПОУ 25175462, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, с-ще Золочів, вул. Центральна, буд. 13А.
Суддя І. М. Нечипоренко