Справа № 199/10901/25
(2/199/5242/25)
Іменем України
04.11.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого - судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
До Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернулась позивач із вищевказаним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання спільної дитини сторін - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дати пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що сторони мають спільну дитину, на теперішній час відповідач матеріальної допомоги на її утримання не надає, хоча є працездатною особою, інших дітей не має, а тому позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в зв'язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлено, що сторони в період з 05 липня 2013 року по 09 березня 2022 року перебували у шлюбі, від якого мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні. Дані обставини підтверджуються копіями рішення суду у справі №204/7471/21 (2/204/539/22), свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про зміну імені, відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру та Актом обстеження умов проживання.
Також, як встановлено судом в ході розгляду справи та не спростовується матеріалами справи, на даний час спільна дитина сторін знаходиться на утриманні позивача. Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем регулярної та достатньої матеріальної допомоги на утримання спільної дитини сторін.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини.
Так, відповідно до ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Способом захисту сімейних прав та інтересів зокрема є примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аналогічні положення містить ст.27 Конвенції про права дитини, якою також визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст.ст.141, 180 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, такий обов'язок є рівним для обох батьків, а розірвання шлюбу між ними, проживання батьків окремо від дитини не звільняє від даного обов'язку щодо дитини.
Згідно ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Нормою ст.182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно норми ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Положеннями ст.7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Схожі за змістом положенням містить ст.3 Конвенція про прав дитини.
Оцінюючи дослідженні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті. На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи, що відповідач є батьком спільної з позивачем дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку зобов'язаний утримувати до досягнення повноліття, однак регулярної та достатньої матеріальної допомоги на утримання своєї дитини не надає, хоча об'єктивних перешкод для цього або визначених законом, зокрема нормами ст.ст.188, 190 СК України, підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, припинення права на аліменти тощо судом не встановлено, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись положеннями ст.264 ч.1 п.7, ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення суду про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.ст.133, 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за даною категорією справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7, 18, 141, 180-183, 188, 190, 191 СК України, ст.ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3, 27 Конвенції про прав дитини, ст.ст.5, 12, 13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко