Справа №569/18579/25
31 жовтня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - позивач), діючи через свого представника - Остащенко О.М., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - відповідачі), в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму в розмірі 1 846 швейцарських франків 73 сантимів та 1 469 доларів США 35 центів - 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2010 року у справі №2-449/10 за періоди з 30 березня 2017 року по 06 вересня 2020 року.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11182541000, відповідно до якого банк надав кредит у розмірі 15 500 доларів США, зі ставкою за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних строком до 28 лютого 2017 року. 12 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №126817 в забезпечення вимог виконання кредитного договору.
29 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11135183000, відповідно до якого банк надав кредит у розмірі 19 500 швейцарських франків, зі ставкою за користування кредитом в розмірі 9,99% річних строком до 28 березня 2017 року. В забезпечення виконання вимог за вказаним Кредитним Договором між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір поруки №105319 від 29 березня 2007 року.
27 квітня 2010 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №2-449/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором №11135183000 в розмірі 17 889,12 швейцарських франків та заборгованість за Кредитним договором №11182541000 в розмірі 14 233,38 доларів США.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до відповідачів.
13 вересня 2019 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі №2-449/10 замінено стягувача у виконавчих листах відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Гефест».
В 2023 році позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення фінансових санкцій на підставі ст. 625 ЦК України за періоди з 07 вересня 2020 року по 08 вересня 2023 року.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2023 року у справі №569/17468/23 стягнуто з відповідачів на користь позивача за періоди з 07 вересня 2020 року до 08 вересня 2023 року 3 % річних - 1 218 доларів США, з 07 вересня 2020 року по 08 вересня 2023 року 3% річних - 1 610,02 швейцарських франків. Вказаним рішенням також підтверджено обставини щодо укладення АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 кредитних договорів, укладення АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 договорів поруки, стягнення судовим рішенням заборгованості за вказаними кредитними договорами, переходу до позивача права вимоги до відповідачів.
Однак, так як в справі №569/17468/23 стягнуто фінансові санкції за періоди з 07 вересня 2020 року до 08 вересня 2023 року, а дане порушення є триваючим, то право на позов про стягнення трьох процентів річних у позивача виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Тому в даній справі заявлено стягнення фінансових санкцій за період з 30 березня 2017 року (в межах строку позовної давності) до 06 вересня 2020 року (до дати початку періоду за який стягнуто в справі №569/17468/23). Нарахування фінансових санкцій до початку введення карантину здійснювалось в межах строку позовної давності - 3 роки, тобто з 30 березня 2017 року і тривало до введення воєнного стану, нарахування тривало до 23 лютого 2022 року, що відповідає вимогам закону.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. 31 жовтня 2025 року представник позивача Остащенко О.М. подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час, дату і місце проведення судового засідання.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Рівненській області від 10 вересня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
27 жовтня 2025 року та 29 жовтня 2025 року до суду повернулися не врученими судові повістки для відповідачів на 31 жовтня 2025 року з довідками поштового відділення про причини повернення/досилання, де вказані причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
Згідно частини 4 статті 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки судові повістки, направлені судом відповідачам за адресою, за якою зареєстровано їх місце проживання, повернуті суду з відмітками - адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідачів такими, що були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду.
Враховуючи, що про причини неявки відповідачі суд не повідомили, відзив не подали і представник позивача не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою представника позивача.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2010 року в справі №2-449/10, яке набрало законної сили 07 травня 2010 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору № 11135183000 від 29 березня 2007 року та Договору поруки № 105319 від 29 березня 2007 року в розмірі 17 889 швейцарських франків 12 сантимів, що за курсом НБУ становило 122 878 грн 56 коп., неустойку за порушення зобов'язань - 500 грн, пеню за порушення термінів кредиту - 957 грн 47 коп., всього - 124 336 грн 03 коп., та заборгованість по кредитному договору № 1118251000 від 12 липня 2007 року та договору поруки № 126817 від 12 липня 2007 року в розмірі 14 233,38 доларів США, що за курсом НБУ становило 108 508 грн 17 коп., неустойку за порушення зобов'язань - 500 грн, пеню за порушення термінів кредиту - 674 грн 78 коп., всього - 109 682 грн 95 коп., судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору - 1 700 грн та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 250 грн.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2023 року в справі №569/17468/23, яке набрало законної сили 18 січня 2024 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2010 року у цивільній справі 2-449/10 в розмірі 1 218 доларів США та 1 610 швейцарських франків 02 сантимів.
У вказаному рішенні також вказано, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно до якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2
07 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Гефест» укладено Договір № 1365/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до п.п. 1.1 якого продавець - ПАТ «Дельта Банк» передає у власність покупцеві - ТОВ «ФК «Гефест» майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у Додатку № 1 до цього Договору.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області 13 вересня 2019 року по справі №2-449/10 замінено стягувача у виконавчих листах відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Гефест».
Станом на дату подачі позову вищезазначене рішення суду не виконано.
Згідно розрахунку вимог позивача у зв'язку з неповерненням відповідачами заборгованості за період з 30 березня 2017 року по 06 вересня 2020 року 3% річних на суму заборгованості згідно рішення суду в сумі 14 233,38 дол. США становлять 1 469,35 дол. США, в сумі 17 889,12 швейцарських франків - 1 846,73 швейцарських франків.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Судом встановлено, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2010 року в справі №2-449/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору № 11135183000 від 29 березня 2007 року та Договору поруки № 105319 від 29 березня 2007 року в розмірі 17 889 швейцарських франків 12 сантимів, що за курсом НБУ становило 122 878 грн 56 коп., неустойку за порушення зобов'язань - 500 грн, пеню за порушення термінів кредиту - 957 грн 47 коп., всього - 124 336 грн 03 коп., та заборгованість по кредитному договору № 1118251000 від 12 липня 2007 року та договору поруки № 126817 від 12 липня 2007 року в розмірі 14 233,38 доларів США, що за курсом НБУ становило 108 508 грн 17 коп., неустойку за порушення зобов'язань - 500 грн, пеню за порушення термінів кредиту - 674 грн 78 коп., всього - 109 682 грн 95 коп., судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору - 1 700 грн та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 250 грн.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно до якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2
07 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Гефест» укладено Договір № 1365/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до п.п. 1.1 якого продавець - ПАТ «Дельта Банк» передає у власність покупцеві - ТОВ «ФК «Гефест» майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у Додатку № 1 до цього Договору.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області 13 вересня 2019 року по справі №2-449/10 замінено стягувача у виконавчих листах відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Гефест».
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2010 році зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором № 11135183000 від 29 березня 2007 року та кредитним договором № 1118251000 від 12 липня 2007 року не припинилося та триває по час розгляду даної справи. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
У цій справі позивач, до якого перейшло право вимоги до відповідачів по вказаним договорам, пред'явив позов і в межах строку позовної давності, перебіг якого був продовжений на строк дії карантину та зупинений в період дії воєнного стану в Україні, просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 846 швейцарських франків 73 сантимів та 1 469 доларів США 35 центів.
Позивачем проведено та надано розрахунок 3 % річних за період з 30 березня 2017 року по 06 вересня 2020 року у розмірі 1 846 швейцарських франків 73 сантимів та 1 469 доларів США 35 центів, який відповідачами не спростований, перевірений судом, а тому приймається судом як належний.
За таких обставин, з відповідачів на користь позивача слід солідарно стягнути за період з 30 березня 2017 року по 06 вересня 2020 року 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 846 швейцарських франків 73 сантимів та 1 469 доларів США 35 центів.
Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову повністю.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі по 1 211 грн 20 коп. з кожного.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв'язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 12 000 грн 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надання правничої допомоги підтверджені позивачем належними доказами, а саме Договором №16 про надання правової допомоги від 15 червня 2020 року, Додатковою угодою №47 від 01 серпня 2025 року до даного Договору, Актом виконаних робіт від 25 серпня 2025 року, з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Разом з тим, враховуючи, що в Акті виконаних робіт від 25 серпня 2025 року вказано, що надана правова допомога, яка полягала у написанні позовної заяви - 4 години - 6 000 грн 00 коп., і сторони погодили участь адвоката в 2 судових засіданнях, гонорар за що склав 6 000 грн 00 коп., натомість в даній справі адвокат не брав участь у судовому засіданні, а представник позивача Остащенко О.М. подала заяву про розгляд справи без участі представника позивача, відповідно з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу, лише за написання позовної заяви, у розмірі по 3 000 грн 00 коп. з кожного.
Керуючись статтями 526, 530, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 846 (одна тисяча вісімсот сорок шість) швейцарських франків 73 сантимів та 1 469 (одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) доларів США 35 центів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» судові витрати у розмірі 4 211 (чотири тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» судові витрати у розмірі 4 211 (чотири тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», місцезнаходження: вул. Брановицького Ігоря, буд. 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 42350033.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Першко