Справа №569/13705/25
05 листопада 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить змінити розмір та спосіб присудження аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2011 року по цивільній справі №2-3095/11 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у фіксованому розмірі з 300 грн щомісячно на 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Позовну заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у них з відповідачем народилася спільна дочка ОСОБА_3 . Спільне життя з відповідачем не склалося, відповідач припинив їхні фактичні шлюбні відносини та надання матеріальної допомоги на сім'ю, участі у вихованні дочки не приймав, її розвитком не цікавився, свої обов'язки з утримання дитини не виконував. З огляду на вказане, у 2011 році вона була вимушена звернутися до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом про стягнення аліментів з відповідача.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №2-3095/11, яке набрало законної сили 11 квітня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 03 березня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття. З вказаного часу розмір аліментів судом не переглядався.
Визначений судом розмір аліментів відповідач сплачує, заборгованості за аліментами не має. Разом з тим, розмір аліментів, який був визначений рішенням суду, з урахуванням законодавчих гарантій щодо мінімального розміру аліментів, що становить 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та віку дитини, на сьогодні становить 1598 грн. Вказаний мінімальний розмір аліментів, в умовах воєнного стану, сильних інфляційних процесів в державі, збільшення рівня споживчих цін та прожиткового мінімуму на дитину, на сьогодні є очевидно недостатнім для матеріального утримання дитини та забезпечення її потреб, що ставить її у скрутне матеріальне становище.
Станом на день звернення до суду відповідач мобілізований до лав ЗСУ та систематично отримує належне матеріальне забезпечення військовослужбовця, його майновий стан істотно покращився з часу присудження аліментів. Відтак він має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини в більшому розмірі.
В свою чергу, вона працює штукатуром в КЕВ міста Рівне з мінімальною щомісячною заробітною платою, вимушена додатково підробляти у вільний від основної роботи час, щоб забезпечити належний догляд та виховання їхньої спільної дочки.
Тому у зв'язку із значним покращенням матеріального становища відповідача, зміну розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з огляду на дохід відповідача, вона має право подати до суду заяву про зміну розміру та способу аліментів.
В судове засідання позивач не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 16 жовтня 2025 року позивач подала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судових засідань.
Згідно Відповіді №1548938 від 08 липня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 листопада 2003 року.
04 серпня 2025 року та 28 жовтня 2025 року до суду повернулися не врученими судові повістки для відповідача на 25 вересня 2025 року та 05 листопада 2025 року з довідками поштового відділення про причини повернення/досилання, де вказані причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
Згідно частини 4 статті 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки судові повістки, направлені судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано його місце проживання, повернуті суду з відмітками - адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, у сторін є спільна дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 02 грудня 2009 року.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2011 року в справі №2-3095/11, яке набрало законної сили 11 квітня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 03 березня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання рішення суду 22 грудня 2011 року видано виконавчий лист.
Як слідує з Довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 15 липня 2025 року №15479 та копії паспорта позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_2 . Згідно Відповіді №1548938 від 08 липня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 листопада 2003 року.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, Сімейний кодекс України встановлює підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що стягувач бажає змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши його у частці від доходу відповідача, відповідно суд доходить висновку про необхідність зміни аліментів, що стягуються з відповідача у твердій грошовій сумі та враховуючи положення законодавства щодо права того з батьків, з яким проживає дитина, вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, а також виходячи з рівності прав та обов'язків батьків, суд вважає за необхідне стягувати в подальшому з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їхньої спільної дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. 180-184, 192 СК України, ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 березня 2011 року в справі №2-3095/11 в твердій грошовій сумі в розмірі 300 (триста) гривень 00 копійок щомісячно та стягувати починаючи з дня набрання рішенням законної сили з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Першко