154/3396/25
3/154/1771/25
05 листопада 2025 року м. Володимир
Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., розглянувши матеріали, які надійшли від Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 418527 від 10.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 притягається до відповідальності за те, що він 10.08.2025 року о 13:13 год. по вулиці Набережній, 10 у селі Руснів Володимирського району Волинської області керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи під дією лікарських препаратів, а саме долутегравіром, який знижує реакцію та порушує концентрацію уваги. Керування транспортним засобом під дією даного препарату заборонено. Від проходження огляду у встановленому законодавством порядку на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 418467 від 10.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 притягається до відповідальності за те, що він 10.08.2025 року о 13:20 хв. по вулиці Набережній, 10 у селі Руснів Володимирського району Волинської області керував транспортним засобом «ВАЗ2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 не маючи відповідних документів на право керування транспортним засобом певної категорії, чим порушив п.2.1 Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
Постановою судді Володимирського міського суду від 05 листопада 2025 року, справи № 154/3396/25 (номер провадження 3/154/1771/25), № 154/3397/25 (номер провадження 3/154/1772/25), відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП об'єднано в одне провадження.
В суд ОСОБА_1 не з?явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
24.09.2025 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Савюк К.О. до суду надійшли письмові пояснення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, за якими сторона захисту пояснила, що на момент складання протоколу - 10.08.2025 ОСОБА_1 проходив навчання та готувався до складення іспиту у сервісному центрі МВС, який був призначений на конкретну дату. У день події ОСОБА_1 сів за кермо транспортного засобу не з метою участі у дорожньому русі, а виключно для того щоб відпрацювати практичні навички водіння перед майбутнім іспитом. Керування здійснювалось у сільській місцевості на польовій дорозі, де фактично відсутній транспортний рух, тобто без створення загрози для інших учасників дорожнього руху. Відразу після складання протоколу ОСОБА_1 завершив навчання, успішно склав іспит та отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Таким чином правопорушення мало формальний характер і було пов?язане лише з обставинами навчання. На даний час воно повністю усунуте, і ОСОБА_1 має законне право керування транспортним засобом. Просила врахувати всі пом?якшуючі обставини та з підстав, визначених ст.22 КУпАП обмежитись усним зауваженням.
До письмових пояснень захисник долучила копію посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого 06.09.2025 на ім?я ОСОБА_1 .
06.10.2025 від захисника ОСОБА_1 - адвоката Савюк К.О. до суду надійшли письмові пояснення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за якими сторона захисту вину ОСОБА_1 заперечила. Згідно пояснень у день події ОСОБА_1 керував транспортним засобом без будь-яких ознак сп?яніння чи нездужання. Жодних підстав для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння не існувало. Під час зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 не було повідомлено жодних конкретних причин чи ознак, які б свідчили про перебування у стані сп?яніння або під впливом лікарських засобів. Запаху алкоголю, порушення координації чи інших ознак не було. Після розмови із працівниками поліції останнього доставили до територіального центру комплектування (військомату). У військоматі його певний час утримували, після чого повезли до обласного ТЦК. По дорозі транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення до ТЦК, наздоганяла поліція. Працівники поліції повідомили, що їм відомо, що ОСОБА_1 приймає лікарський засіб долутегравір, і на цій підставі заявили, що йому «заборонено керувати транспортним засобом» і необхідно складати протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому поліцейські одразу ж сказали, що їхати на медичний огляд у лікарню немає потреби. ОСОБА_1 приймає долутегравір відповідно до призначення лікаря, але цей препарат не є психоактивним, не знижує концентрацію уваги або швидкість реакції, не викликає сп?яніння та не забороняє керувати транспортними засобами. Жодних побічних ефектів, які могли б впливати на його поведінку чи координацію ОСОБА_1 не відчував.
До цих письмових пояснень захисником долучено інструкцію для медичного застосування лікарського засобу долутегравір.
10.10.2025 року захисником також долучено до справи відповідь КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» № 3811/01.1/01-05 від 10.10.2025 про те, що дослідження, які б вивчали здатність препарату долутегравір впливати на швидкість реакції при керуванні транспортним засобом або роботі з іншими механізмами, не проводились.
В судовому засіданні захисник Савюк К.О. підтримала свої доводи, викладені у письмових поясненнях та документах окремо звернула увагу суду, що долучені до справи матеріали відеозаписів не містять пропозиції поліцейського ОСОБА_1 пройти огляд на предмет сп?яніння або перебування під дією лікарських препаратів, а також відеозапис не містить відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп?яніння чи перебування під дією лікарських препаратів. Навпаки сам поліцейський неодноразово повідомив ОСОБА_1 про те, що йому огляд проходити не потрібно, і ця подія відбулась о 15:30 год 10.08.2025 року, тобто більше аніж 2 години після зупинки транспортного засобу, що вказує на порушення поліцейським вимог Інструкції.
Дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та матеріали, що долучені до нього, суд дійшов висновку про часткову підставність доводів сторони захисту ОСОБА_1 та необхідність закриття провадження у справі в частині його притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, натомість притягнення до відповідальності в частині вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Так, згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР), особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбачене КУпАП (ст.ст. 8, 9 цього Кодексу).
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене певне діяння як адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) насамперед повного дослідження доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251 КУпАП), здійснити всебічну й неупереджену оцінку цих доказів (ст. 252 КУпАП), встановити наявність обставин, що пом'якшують (ст. 34 КУпАП) чи обтяжують (ст. 35 КУпАП) відповідальність, з'ясувати чи здійснюється провадження в межах строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), з'ясувати чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд громадських організацій чи звільнити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП).
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення у трьох формах:
1. керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,
2. передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,
3. відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щодо ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу, а відповідальність за цим законом може наставати лише за умови доведеності вини особи, тобто психічного ставлення особи до вчинюваної дії та її наслідків, тобто доказуванню підлягають наявність свідомих дій водія по вживанню алкоголю, наркотичних засобів чи лікарських препаратів та керування транспортним засобом у такому стані.
Судом встановлено, що таких доказів матеріали справи не містять.
Так, згідно інструкції UA/16556/01/01 для медичного застосування лікарського засобу «Долутегравір», цей препарат показаний у комбінації з іншими антиретровірусними лікарськими засобами для лікування дорослих та дітей віком від 12 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), і не містить будь яких застережень чи протипоказань щодо керування транспортними засобами чи іншими механізмами, не є психоактивним, не знижує концентрацію уваги або швидкість реакції, не викликає сп?яніння.
Згідно Постанови МКУ від 06.05.2000 №770 (зі змінами), якою затверджений Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких заборонено чи обмежено, долутегравір не входить до цього переліку.
Відсутність чіткої регламентації і переліку препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції утворюють правову невизначеність та унеможливлюють, на глибоке переконання суду, притягнення до адміністративної відповідальності за цією кваліфікуючою ознакою.
Разом з тим, поліцейським при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не доведено жодним належним доказом того, що ОСОБА_1 10.08.2025 перебував під дією даного лікарського засобу. Огляд лікарем проведений не був, висновок не отриманий.
Досліджені в судовому засіданні відеозаписи не містять жодної інформації про наявність 10.08.2025 ознак сп?яніння ОСОБА_1 та/або його перебування під дією лікарського препарату.
Більше того, відеозапис події фіксації адміністративного правопорушення та складення протоколу за ст.130 КУпАП розпочато о 15:19 хвилин 10.08.2025, тобто через дві години після зупинки транспортного засобу, не на місці зупинки транспортного засобу, і лише о 15:21:09 (згідно таймкоду) поліцейський самостійно вказав ОСОБА_1 те, що «в лікарню їхати не потрібно» (файл YUN0000000_000000_250810_151948AA).
Матеріали запису не містять факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, звинувачення у керуванні під дією препарату «Долутегравір» ґрунтується на припущеннях, оскільки захистом надано докази, які свідчать про те, що препарат не є психоактивним, а його вплив на швидкість реакції та концентрацію уваги є не підтвердженим і не досліджувався. Отже, факт керування у стані, що заборонений законом, не доведений.
Матеріали відеозапису, надані до суду, не містять зафіксованої пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, а також відмови від такого огляду з боку ОСОБА_1 . Навпаки, поліцейський повідомив про відсутність потреби в огляді. Відсутність належного та допустимого доказу відмови є критичною для кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки провадження ґрунтується на недотриманні встановленої законом процедури.
Відтак, у діях ОСОБА_1 відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, що виключає і наявність складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд вважає, що доводи протоколу не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються наявними у справі доказами, а тому необхідно закрити провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно долученої до матеріалів справи постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2920752 від 27.08.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Згідно диспозиції ч.2 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно п.2.1 «а» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Тобто, як підтверджено долученими до справи доказами ОСОБА_1 , не маючи права керування транспортними засобами 10.08.2025 повторно протягом року керував транспортним засобом, в цьому випадку автомобілем «ВАЗ2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а отже його дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Згідно примітки до ст.126 КУпАП, положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.
Порядок навчання водінню встановлений розділом 24 ПДР.
Так, згідно п.24.5 ПДР, навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається.
Згідно п.24.8 ПДР, транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки "Навчальний транспортний засіб" відповідно до вимог підпункту "к" пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.
Згідно п.24.9 ПДР, забороняється навчання водінню транспортних засобів у житловій зоні, на дорогах для автомобілів та на автомагістралях.
Як встановлено у справі ОСОБА_1 10.08.2025 року керував автомобілем «ВАЗ2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не в присутності спеціаліста з підготовки водіїв, без встановлених розпізнавальних знаків, не обладнаним додатковими педалями та дзеркалом заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, у житловій зоні населеного пункту с. Руснів Володимирського району Волинської області.
За вказаних обставин суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 у встановленому порядку навчався водінню транспортного засобу.
Суд вважає, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, доведений належними доказами, оскільки ОСОБА_1 10.08.2025 року повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи відповідного права керувати транспортними засобами.
Доводи сторони захисту про формальність правопорушення суд приймає до уваги так само, як і те, що 06.09.2025 року ОСОБА_1 отримав посвідчення водія, а отже й право керувати транспортним засобом цієї ж категорії.
Проте його дії 10.08.2025 року не змінюють кваліфікації правопорушення.
Згідно з приміткою до статті 22 КУпАП, положення про можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності та обмеження усним зауваженням не застосовуються до правопорушень, передбачених частинами другою - п'ятою статті 126 КУпАП.
Таким чином, незважаючи на надані захистом пом'якшуючі обставини (навчання, керування на польовій дорозі, усунення порушення шляхом отримання посвідчення 06.10.2025), суд не має законного права звільнити ОСОБА_1 від відповідальності на підставі малозначності.
Інших підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності судом також не встановлено.
Доводи сторони захисту про незастосування до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд також вважає безпідставними, оскільки санкція ч.5 ст.126 КУпАП не визначає альтернативи та судового розсуду у вирішенні цього питання.
Відтак, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, що об'єктивно підтверджено наявними у справі доказами.
Згідно ст. 401 КУпАП, судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, на підставі ст.ст.126, 130 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Провадження у справі щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Роз'яснити, що згідно зі ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст.308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605, 60 грн. судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимир-Волинський міський суд Волинської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена у Волинському апеляційному суді протягом 10 днів з дня винесення постанови.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Копію постанови надіслати особі, щодо якої її винесено.
Суддя Ігор Вітер