Провадження № 3/742/1717/25
Єдиний унікальний № 742/5327/25
Постанова
іменем України
31 жовтня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
установив:
17 вересня 2025 року о 21 год. 45 хв. в АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, згідно письмової заяви просить провести розгляд адміністративної справи без його участі за ч.1 ст. 173-2 КУпАП протоколу ВАД №233265.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Згідно ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ зі змінами та доповненнями сім'я - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
В контексті цієї норми Закону членами сім'ї є особи, які проживають разом і (або) об'єднані законними правами чи обов'язками щодо утримання.
Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №233265 від 17 вересня 2025 року вбачається, що 17 вересня 2025 року о 21 год. 45 хв. в АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру, а саме завдав декілька ударів долонею в область голови, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.2).
Відповідно до рапорту поліцейського РВПП Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області від 13 жовтня 2025 року встановлено, що прибувши за адресою: АДРЕСА_3 , проведено перевірку інформації щодо можливого вчинення домашнього насильства, факт підтвердився. На місці події було встановлено заявницю громадянку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра повідомила, що її співмешканець громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив домашнє насильство фізичного характеру, а саме вдарив долонею по обличчю. Від заявниці ОСОБА_2 було відібрано письмове пояснення відносно даного звернення. Під час перевірки з'ясовано, що остання від доставлення до лікарні для належного огляду відмовилася, також до медичного закладу не зверталася. Окрім того, тілесних ушкоджень чи слідів побоїв на видимих ділянках тіла виявлено не було. З письмовою заявою з даного факту громадянка ОСОБА_2 звертатися не забажала. В подальшому відносно громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП серія ВАД №233265 та винесено терміновий заборонений припис серія АА №498311 строком на три доби заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, також складено форму оцінку ризиків (рівень низький) (а.с.7).
За встановлених обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що передбачене диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Зокрема, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, вбачаючи в діях ОСОБА_1 ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, що відноситься до адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, враховуючи особу правопорушника, його ставлення до скоєного та керуючись ч.1 ст.173-2,221,283-285,294 КУпАП, суд
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605 грн. 60 коп.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно ч.1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя Наталія ФЕТІСОВА