Справа № 751/2306/23
Провадження № 1-кп/750/47/25
05 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 26.08.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021270000000461 по обвинуваченню ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.361 КК України,
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
захисник адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання очевидно недопустимим доказу - протоколу проведення обшуку від 25.10.2021, проведеного за адресою м.Чернігів, вул. Гагаріна, буд. 6, оскільки він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме порушення честі та гідності ОСОБА_6 , оскліьки її особистий обшук проведений при присутності осіб чоловічої статі. Крім того, їй не було роз'яснено належним чином її прав, зокрема, право на захисника.
Обвинувачена дане клопотання підтримала.
Прокурор заперечив щодо задоволення даного клопотання захисника, вказав, що клопотання, заявлене захисником є безпідставним, оскільки слідча дія проводилась у відповідності до вимог КПК України. ОСОБА_6 добровліьно видала телефон для огляду.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, приходить до наступного висновку.
За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
При наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
На час розгляду даного клопотання конкретних ознак очевидної недопустимості доказів суду не встановлено.
Положеннями ч.2, 3 ст. 237 КПК України передбачено, що крім того, оцінка судом законності проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих слідчим чи прокурором рішень виключно на підставі доказів, наданих стороною захисту, порушить засаду змагальності, згідно з якою сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, наведені у клопотанні захисника підлягають дослідженню та оцінці судом під час ухвалення остаточного рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження.
Керуючись ст. 89, 331, 350, 358, 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника про визнання очевидно недопустимим доказом протоколу обшуку від 25.10.2021 - відмовити.
Вирішити питання недопустимості вказаного доказу в порядку, визначеному ст. 89 КПК України, з урахуванням всіх досліджених судом доказів в нарадчій кімнаті під час прийняття остаточного рішення у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя ОСОБА_1