справа №757/46133/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/7835/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
23 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України, у кримінальному провадженні №12025100060001396 від 30 липня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене виконуючим обов'язків керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 29 жовтня 2025 року.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або домашнього арешту у визначений період доби, а саме із забороною останньому залишати місце проживання у нічний період доби без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, у межах строку досудового розслідування, а саме до 29 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що подане органом досудового розслідування клопотання не містить відомостей про обставини, які свідчать про те, що заявлені під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання сторони захисту слідчим суддею не встановлено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наголошує, що повідомлення про підозру є необґрунтованим для застосування відносно ОСОБА_7 будь-якого запобіжного заходу, оскільки існування його нібито злочинної поведінки не підтверджується документально, обвинувачення описано абстрактно, без посилання на докази та загалом не може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 причетний до можливого вчинення злочину.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, не змінював його, не переховувався, користувався і продовжує користуватись номером телефону, який тривалий час перебуває у його користуванні, а також який наявний у працівників правоохоронних органів, а отже ризик втечі чи переховування необґрунтований.
Зазначає, що сторона обвинувачення не надала жодного доказу, який би свідчив про приховування або спотворення речей і документів чи про існування мети та мотивів вчинення таких неправомірних дій; не зазначає про будь-які обставини, які б теоретично підтвердили, що ОСОБА_7 впливав на свідків, змушував чи переконував будь-кого надати неправдиві свідчення або ж спотворити певні обставини; будь-яких відомостей про наявність будь-яких конкретних доказів чи вчинення наступних епізодів злочинної діяльності до клопотання не долучено, а тому існування цього ризику не підтверджено.
Посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки належного рівня, позитивно характеризується за місцем навчання.
Вказує, що стороною обвинувачення не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам, які б виправдовували обмеження права ОСОБА_7 на свободу.
Уважає, що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України, здатен більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту або домашнього арешту у визначений період доби, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових за №12025100060001396 від 30 липня 2025 року за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України.
31 липня 2025 року ОСОБА_7 затриманий у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України.
31 липня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України.
01 серпня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 вересня 2025 року включно.
11 вересня 2025 року постановою в. о. керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100060001396 від 30 липня 2025 року продовжено до трьох місяців, а саме до 29 жовтня 2025 року.
22 вересня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене виконуючим обов'язків керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України, у кримінальному провадженні №12025100060001396 від 30 липня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене виконуючим обов'язків керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 29 жовтня 2025 року.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя у відповідності до положень статей 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України, яке згідно статті 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, та наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання, усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинений злочин, окрім того обмеження щодо перетину державного кордону не поширюється на громадян України чоловічої статі віком від 18 до 22 років; незаконного впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з огляду на обставини та тривалість вчинення ОСОБА_7 злочину, а також на те, що усі свідки на даний час у судовому засіданні не допитані.
При цьому, слідчим суддею зауважено, що прокурором у судовому засіданні наведені обставини, які вказують на те, що зазначені ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, а також наведені обставини, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про тримання під вартою, а саме необхідно виконати ряд слідчих дій, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема отримати ряд висновків призначених експертиз.
Також слідчим суддею встановлено, що доказів, які б вказували на те, що більш м'який запобіжний захід може забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного, стороною захисту суду не надано.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом затримання особи у порядку статті 208 КПК України; протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_12 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання із ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання із ОСОБА_13 , а також іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, підвищену суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 .
Зокрема, слідчим суддею обґрунтовано зауважено, що даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попереднім слідчим суддею щодо визначення ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником та самим підозрюваним не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Також місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, зважаючи на положення пункту 5 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також враховуючи те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України, а саме у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, з урахуванням наведеного, а також у зв'язку з тим, що під час розгляду вказаного клопотання стороною обвинувачення було доведено існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та неможливість завершити досудове розслідування до вказаного строку, оскільки по кримінальному провадженню необхідно виконати ряд слідчих дій, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема отримати ряд висновків призначених експертиз, слідчий суддя обґрунтовано вважав, що існують підстави для продовження застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 152 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що існування нібито злочинної поведінки ОСОБА_7 не підтверджується документально, обвинувачення описано абстрактно, без посилання на докази та загалом не може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 причетний до можливого вчинення злочину, колегія суддів уважає передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки належного рівня, позитивно характеризується за місцем навчання, не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4