Справа № 753/19615/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15760/2025
22 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат,
за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року та представника ОСОБА_2 на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року, ухвалених під головуванням судді Захарчук С.С.,-
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 нараховані за період з 01 листопада 2020 року по 01 жовтня 2023 року 3 % річних у розмірі 82 788 грн 74 коп. та інфляційні втрати у розмірі 434 365 грн 35 коп., сплачений судовий збір у розмірі 5 171 грн 54 коп. та витрати на професійну правові допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року у справі № 754/16620/14 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 942 280 грн 84 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 654 грн 00 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати у розмірі 286 881 грн 45 коп. та 3 % річних у розмірі 47 659 грн 57 коп. за невиконання умов договору позики від 13 квітня 2009 року, сплачений судовий збір у розмірі 3 345 грн 41 коп.
Позивач є сином та єдиним спадкоємцем за законом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 зазначав, що оскільки відповідачем рішення суду не виконується, відтак, просив стягнути з ОСОБА_2 нараховані за період з 01 листопада 2020 року по 01 жовтня 2023 року 3 % річних у розмірі 82 788 грн 74 коп. та інфляційні втрати у розмірі 434 365 грн 35 коп.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
У квітні 2025 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року у задоволенні названої заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог заяви про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити вимоги поданої апеляційної скарги та відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача.
Представник ОСОБА_2 просив подану апеляційну скаргу задовольнити, заперечив щодо вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_1 .
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсації за невиконання рішення суду від 26 березня 2015 року у виді 3 % річних та інфляційних втрат. Суд першої інстанції вважав, що нараховані після смерті спадкодавця 3 % річних та інфляційні втрати не входять до складу спадщини.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року у справі № 754/16620/14 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 942 280 грн 84 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 654 грн 00 коп.
30 липня 2015 року відкриті виконавчі провадження № 48320501 та № 48321542.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати у розмірі 286 881 грн 45 коп. та 3 % річних у розмірі 47 659 грн 57 коп. за невиконання умов договору позики від 13 квітня 2009 року, спдачений судовий збір у розмірі 3 345 грн 41 коп.
07 серпня 2019 відкрито виконавче провадження № 59714363.
Постановою відділу Дарницького ВДВС від 15 грудня 2020 року виконавче провадження № 48320501 об'єднано з виконавчим повадженням № 59714363 у зведене виконавче провадження № 63927025.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Згідно листа приватного нотаріуса Коберської О.Ю. позивач є сином ОСОБА_3 та його єдиним спадкоємцем за законом.
УхвалоюДарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року у справі № 754/16620/14 у виконавчому проваджені № 48320501 та у зведеному виконавчому провадженні № 63927025 замінено стягувача ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи пред'явлений позов, ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду про стягнення на користь його батька з ОСОБА_2 заборгованості не виконано та просив стягнути на його користь 3 % та інфляційні втрати, нараховані за період з 01 листопада 2020 року по 01 жовтня 2023 року 3 % річних.
Так, у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі за № 757/26216/22-ц зазначено: «Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Заст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті і немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не установлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, якщо вони нерозривно пов'язані з його особою й у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою.
Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року у справі № 754/16620/14 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 942 280 грн 84 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 654 грн 00 коп.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року набрало законної сили.
Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2 за період з 01 листопада 2020 року по 01 жовтня 2023 року 3 % річних у розмірі 82 788 грн 74 коп. та інфляційні втрати у розмірі 434 365 грн 35 коп.
Згідно листа приватного нотаріуса Коберської О.Ю. № 132/02-14 від 13 жовтня 2022 року позивач є сином ОСОБА_3 та його єдиним спадкоємцем за законом, прийняв спадщину у встановлений законом строк.
Колегією суддів встановлено, що після смерті ОСОБА_3 до позивача перейшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На момент відкриття спадщини рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості виконано не було, відтак, до позивача від його батька перейшло право кредитора на стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості.
Вказане право кредитора не є нерозривно пов'язаним ізособою спадкодавця, що передбачено у ст. 1219 ЦК України, відтак, входить до складу спадщини.
Враховуючи, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду він набув усіх прав та обов'язків кредитора після смерті батька - ОСОБА_3 та відсутність доказів виконання ОСОБА_2 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року, колегія суддів вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 82 788 грн 74 коп. та інфляційні втрати у розмірі 434 365 грн 35 коп. за період з 01 листопада 2020 року по 01 жовтня 2023 року.
Розв'язуючи спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до ОСОБА_1 не перейшли права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, в тому числі права кредитора за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року.
Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. Враховуючи відсутність документального підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, їх вартості, колегія суддів вважає, що у задоволенні названої вимоги слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 17 квітня 2025 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення суду про задоволення позовних вимог.
У квітні 2025 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року у задоволенні названої заяви відмовлено.
Так, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.
Враховуючи, що апеляційним судом скасовано рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року, відтак, додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 рокутакож підлягає скасуванню.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року підлягає залишенню без задоволення.
В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню: сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 171 грн 54 коп.; сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 205 грн 85 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення суду.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 517 154 грн 09 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 171 грн 54 коп.
У задоволені заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року скасувати.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 205 грн 85 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 03 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко