справа №760/26304/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/7881/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, який працював інженером КНУ «КІМ», зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, у кримінальному провадженні №22025101110000811 від 15 липня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київської області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 30 жовтня 2025 року включно з утриманням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та обрати підозрюваному ОСОБА_7 інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Уважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки судом було проігноровано доводи стосовно необґрунтованості винесеної підозри.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що стороною обвинувачення не доведена «вагомість доказів» щодо сприяння агресору чи заподіяної шкоди/доход; надані стороною обвинувачення матеріали не містять переконливих, конкретизованих і допустимих даних про усвідомлення підозрюваним того, що він діє в інтересах держави-агресора, реальну шкоду державним інтересам; не підтверджено «обґрунтовану підозру».
Зазначає, що без доведення «вагомості доказів» та «обґрунтованої підозри» ризики статті 177 КПК України не можуть презюмуватися з однієї лише тяжкості інкримінованого правопорушення, їх треба підтверджувати конкретними фактами, чого не зроблено.
Уважає, що прокурор не довів, що жоден м'якший запобіжний захід не нейтралізує заявлені ризики.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження №22025101110000811, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15 липня 2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що громадянин України ОСОБА_7 , діючи умисно в умовах воєнного стану, за матеріальну винагороду, надавав допомогу в проведенні підривної діяльності на користь рф.
30 липня 2025 року о 22.50 год. ОСОБА_7 затримано у порядку статті 208 КПК України.
30 липня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 вересня 2025 року включно.
Постановою заступника керівника Київської міської прокуратури від 22 вересня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025101110000811 продовжено до трьох місяців.
23 вересня 2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київської області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України, у кримінальному провадженні №22025101110000811 від 15 липня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київської області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 30 жовтня 2025 року включно з утриманням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що відомості, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджуються відповідними даними, отриманими в ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання у сукупності.
Також, слідчий суддя врахував, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, не зменшилися.
Зважаючи на тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його вік, стан здоров'я, інші дані, що характеризують особу підозрюваного, а також з огляду на суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та його наслідків, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати та спотворити інформацію, речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інший злочин.
Таким чином, даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_7 запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Колегією суддів досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою, та встановлено, що для закінчення досудового розслідування необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, вказаних у клопотанні слідчого.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, у тому числі з підстав, наведених захисником, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попереднім слідчим суддею щодо визначення ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів уважає, що таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не доведена «вагомість доказів» щодо сприяння агресору чи заподіяної шкоди/доход; надані стороною обвинувачення матеріали не містять переконливих, конкретизованих і допустимих даних про усвідомлення підозрюваним того, що він діє в інтересах держави-агресора, реальну шкоду державним інтересам; не підтверджено «обґрунтовану підозру», колегія суддів уважає передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, посилаючись на положення частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.
На підставі викладеного є безпідставними аргументи сторони захисту, що прокурор та слідчий не довели суду належним чином неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу та необґрунтованість підозри, більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4