справа №757/24405/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/5553/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР» з доповненнями на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №62025100110000129 від 22 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - задоволено.
Накладено арешт на майно, зазначене в митних деклараціях №№ UA902020204262, UA902020204237, UA902020204235, UA902020204217, власником якого є ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР», код ЄДРПОУ 45528821, а саме: 48 940 кг фракції нехарчової рослинної олії соняшникової та 48 500 кг фракції нехарчової рослинної олії соєвої.
Заборонено будь-яким особам користуватися, розпоряджатися товаром, на який накладено арешт.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР» подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.
У мотивування скарги зазначає, що оскаржувана ухвала не містить жодних доказів, які б вказували на ймовірну причетність вилученого майна до нібито вчиненого кримінального правопорушення.
Вказує, що оскаржувана ухвала не містить жодних підстав для відібрання зразків вантажу, зокрема відсутні законні підстави для проведення іншої слідчої розшукової дії (документи. які б вказували на підстави необхідності залучення спеціаліста, відібрання зразків для проведення експертизи тощо).
Зауважує, що постанову про визнання речовими доказами винесено 08 травня 2025 року, яка передує висновкам експертних досліджень, що у свою чергу вказує на формальність винесеної слідчим постанови.
Тобто, стороною обвинувачення, на думку представника, безпідставно відібрано зразки для проведення експертизи, а проведення обшуку відбувалось формально з метою досягнення іншої мети, ніж та, що передбачена КПК України для даної слідчої розшукової дії.
Посилається на те, що представники ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР» не мають жодного процесуального статусу в рамках кримінального провадження №62025100110000129 від 22 травня 2025 року, уповноважених осіб товариства не допитано та не зроблено жодних дій для проведення повного та всебічного досудового розслідування.
Уважає, що слідчим суддею не враховано, що необґрунтований арешт майна передбачає те, що ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР» не виконує умови контракту, порушуючи всі терміни належної поставки, що у свою чергу призводить до штрафних санкцій, які у подальшому товариство повинно буде сплатити, а також у зв'язку з арештом вантажу здійснюється негативний вплив на репутацію ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР» на вітчизняному та міжнародному ринку.
Також указує, що розгляд поданого прокурором клопотання про накладення арешту на майно розглядалося слідчим суддею без повідомлення, а отже й участі власника арештованого майна ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР».
У доповненнях до апеляційної скарги вказує про те, що при відборі зразків грубо порушено процедуру, що регламентована Національним стандартом 4349:2004, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 листопада 2004 року №236.
До того ж, у постанові про залучення спеціаліста, протоколах невідкладного обшуку та актах відбору зразків жодного разу не зазначено про те, що здійснювався відбір нехарчової олії; у представника власника майна є обґрунтовані сумніви, що залучені спеціалісти могли здійснювати відбір нехарчової олії.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, перебуває кримінальне провадження №62025100110000129 від 22 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів Київської міської прокуратури.
Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактами зловживання службовим становищем посадовими особами правоохоронних органів, з метою одержання неправомірної вигоди юридичних осіб, які здійснюють експортні операції сільськогосподарської продукції, ланцюг постачання товару від виробника до експортера якої не підтверджується податковою звітністю та документами, що подаються як підстави для митного оформлення зазначеної продукції, що спричинило тяжкі наслідки для Державного бюджету України.
Досудовим розслідуванням установлено, що в зоні діяльності Черкаської митниці з березня 2025 року по теперішній час ТОВ «Трейдоптсервіс ЛТД» (ЄДРПОУ 45528821) на постійній основі здійснює експорт товару «нехарчові суміші: суміш рослинних олій, для технічного використання» за кодом товару 1518009500 згідно УКТЗЕД.
08 травня 2025 року під час спроби виїзду за територію України слідчими ТУ ДБР у м. Києві проведено обшук п'яти автомобілів, якими ТОВ «Трейдоптсервіс ЛТД» експортувався товар «нехарчові суміші: суміш рослинних олій, для технічного використання» за кодом товару 1518009500 згідно УКТЗЕД, загальною вагою 121,7 тон, вартістю 95,5 тис. євро, всі митні декларації оформлені відділом митного оформлення № 1 митного посту «Черкаси» Черкаської митниці.
08 травня 2025 року в ході обшуків автомобілів за участю спеціалістів Держпросдслужби здійснено відбір зразків експортованого товару, які являють собою рідину невідомого походження.
У подальшому, згідно експертних висновків КНДІСЕ, з п'яти наданих на дослідження зразків рідини, зразки під номерами 2 та 4 являють собою олію соєву (код товару 1507 згідно УКТЗЕД), два під номерами 1 та 5 являють собою олію соняшникову (код товару 1512 згідно УКТЗЕД), один зразок під номером 3 є сумішшю рослинних олій (код товару 1518 згідно УКТЗЕД).
Так, у подальшому 22 травня 2025 року на підставі постанови прокурора у кримінальному провадженні №42023100000000419 від 30 серпня 2023 року за частиною другою статті 364 КК України, описані вище матеріали виділено в окреме кримінальне провадження №62025100110000129 від 22 травня 2025 року за частиною другою статті 364 КК України.
08 травня 2025 року на підставі постанови слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні - заступника керівника Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_9 про визнання речовими доказами, вказані речі визнані речовими доказами.
27 травня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майноу кримінальному провадженні №62025100110000129 від 22 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно - задоволено.
Накладено арешт на майно, зазначене в митних деклараціях №№ UA902020204262, UA902020204237, UA902020204235, UA902020204217, власником якого є ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР», код ЄДРПОУ 45528821, а саме: 48 940 кг фракції нехарчової рослинної олії соняшникової та 48 500 кг фракції нехарчової рослинної олії соєвої.
Заборонено будь-яким особам користуватися, розпоряджатися товаром, на який накладено арешт.
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, зазначене в митних деклараціях №№ UA902020204262, UA902020204237, UA902020204235, UA902020204217, власником якого є ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР», код ЄДРПОУ 45528821, виявлене 08 травня 2025 року в ході проведення обшуків автомобілів, а саме: 48 940 кг фракції нехарчової рослинної олії соняшникової та 48 500 кг фракції нехарчової рослинної олії соєвої, з тих підстав, що вказане майно набуте кримінально протиправним шляхом, визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а отже відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, та підлягає арешту з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення збереження речового доказу до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, не заслуговують на увагу суду доводи скаржника про те, що оскаржувана ухвала не містить жодних підстав для відібрання зразків вантажу, зокрема відсутні законні підстави для проведення іншої слідчої розшукової дії (документи, які б вказували на підстави необхідності залучення спеціаліста, відібрання зразків для проведення експертизи тощо); постанову про визнання речовими доказами винесено 08 травня 2025 року, яка передує висновкам експертних досліджень, що у свою чергу вказує на формальність винесеної слідчим постанови; стороною обвинувачення безпідставно відібрано зразки для проведення експертизи, а проведення обшуку відбувалось формально з метою досягнення іншої мети, ніж та, що передбачена КПК України для даної слідчої розшукової дії, оскільки такі доводи на даному етапі досудового розслідування; при відборі зразків грубо порушено процедуру, що регламентована Національним стандартом 4349:2004, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 листопада 2004 року №236; у постанові про залучення спеціаліста, протоколах невідкладного обшуку та актах відбору зразків жодного разу не зазначено про те, що здійснювався відбір нехарчової олії; у представника власника майна є обґрунтовані сумніви, що залучені спеціалісти могли здійснювати відбір нехарчової олії, є передчасними та такими, що не спростовують висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту.
Перевірка наведених апелянтом обставин, збір доказів на їх підтвердження або спростування і є метою проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025100110000129 від 22 травня 2025 року.
Аргументи скаржника, що представники ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР» не мають жодного процесуального статусу в рамках кримінального провадження №62025100110000129 від 22 травня 2025 року, уповноважених осіб товариства не допитано та не зроблено жодних дій для проведення повного та всебічного досудового розслідування, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно набуте кримінально протиправним шляхом, визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а отже відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Посилання апелянта про те, що слідчим суддею не враховано, що необґрунтований арешт майна передбачає те, що ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР» не виконує умови контракту, порушуючи всі терміни належної поставки, що у свою чергу призводить до штрафних санкцій, які у подальшому товариство повинно буде сплатити, а також у зв'язку з арештом вантажу здійснюється негативний вплив на репутацію ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР» на вітчизняному та міжнародному ринку, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження та матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Також необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду є аргументи захисника, що розгляд поданого прокурором клопотання про накладення арешту на майно розглядалося слідчим суддею без повідомлення, а отже й участі власника арештованого майна ТОВ «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР, враховуючи положення частини другої статті 172 КПК України, згідно якої клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Крім того, права власника майна відновлені під час апеляційного розгляду.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано, а тому відповідні доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОПТСЕРВІС ЛТР» з доповненнями - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4