Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1253/2025
07 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 381/2879/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та за апеляційними скаргами осіб, які не брали участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Осаулової Н.А., повний текст рішення складено 07 травня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
У липні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просила в порядку поділу майна, набутого сторонами у шлюбі:
стягнути з відповідача на її користь половину вартості часток відповідача у майні господарських товариств: ТОВ «ДОШЕНЕЯ», ТОВ «ЕЛАС», ТОВ ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ТЕПЛО», ТОВ «ВОКАТОРФ», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» в загальному розмірі 30 092 012,80 грн.;
грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві власності на автомобілі марки «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску та марки «Dacia Logan», 2008 року випуску у сумі 307 360 грн.
Свої вимоги обгрунтовувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 грудня 1999 року, який було розірвано рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року у справі №381/4588/21.
Під час шлюбних відносин за рахунок коштів спільного бюджету подружжя, відповідач вніс до статутного капіталу: ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» внесок у розмірі 25 000 000,00 грн., ставши засновником вказаного товариства з часткою 50%, ТОВ «ЕЛАС» внесок у розмірі 340 165,65 грн., ставши засновником вказаного товариства з часткою 33,3%, ТОВ «ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ» внесок у розмірі 258 560,00 грн., ставши засновником вказаного товариства з часткою 50%, ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ТЕПЛО» внесок у розмірі 12 500 000,00 грн., ставши засновником вказаного товариства з часткою 25%, ТОВ «ВОКАТОРФ» внесок у розмірі 1 250 000,00 грн., ставши засновником вказаного товариства з часткою 50%, ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» внесок у розмірі 20 835 300 грн., ставши засновником вказаного товариства з часткою 20,94%.
Таким чином, загальна вартість часток у статутних капіталах господарських товариств, внесених відповідачем за рахунок спільного майна сторін протягом часу їх проживання у шлюбі становить 60 184 025,65 грн.
Позивач вважає, що має право на стягнення на свою користь з відповідача половини вартості внесених коштів у майно вказаних товариств.
Зазначала, сторонами за час спільного проживання було придбано транспортні засоби марки «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску та марки «Dacia Logan», 2008 року випуску, які відповідач відчужив на користь третіх осіб 21 грудня 2021 року без дозволу позивача.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину внесків до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» у розмірі 12 500 000 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину внесків до статутного капіталу ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», у розмірі 6 250 000 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину внесків до статутного капіталу ТОВ «ЕЛАС» у розмірі 170 084,35 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину внесків до статутного капіталу ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» у розмірі 10 417 650 грн.
У задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 13 420,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В мотивування вимог апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що протоколи установчих та загальних зборів та Статути не є доказом внесення грошових коштів до статутних капіталів товариств і не можуть відображати конкретні суми коштів, які були внесені до статутних капіталів.
Вказував, що у справі не призначалась та не проводилась економічна експертиза, яка б спростувала чи поставила під сумнів надані відповідачем бухгалтерські довідки.
Зазначав, що суд першої інстанції взяв за основу розрахунку розміру внесків відповідача до статутних капіталів товариств протоколи установчих зборів, в яких фактично лише задекларовано розміри внесків та частки учасників.
Посилався на те, що ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО», ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО» та ТОВ «ЕЛАС» були створені до прийняття Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», а статутний капітал формувався відповідно до Закону України «Про господарські товариства».
Вказував, що ухвалюючи рішення у справі та стягуючи з відповідача на користь позивача частину внесків до статутного капіталу товариств, суд першої інстанції допустив порушення ст.264 ЦПК України та вийшов за межі позовних вимог, оскільки представник позивача просив стягнути з відповідача половину вартості часток у майні товариств.
Зазначав, що частина внеску до статутного капіталу та вартість частки учасника у майні товариства є різними поняттями і, постановивши рішення в частині стягнення з апелянта 1/2 частини внесків до статутного капіталу, суд, по суді змінив позовні вимоги.
Посилався на те, що суд першої інстанції в рішенні посилається на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. При цьому не дає оцінки тому, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив саме про внесення відповідачем спільних коштів чи майна подружжя до статутних капіталів товариств, та залишає поза увагою надані відповідачем докази, що підтверджують внесення ним майна та коштів, які не належали йому та позивачу на праві спільної сумісної власності подружжя.
Вказував, що суд при ухваленні рішення не встановив дійсний склад та вартість спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, що суперечить основним засадам цивільного судочинства.
Зазначав, що судом не взято до уваги, що на час формування статутних капіталів ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» та ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» (2017-2018 роки) відповідач з позивачем фактично не перебували в сімейно-шлюбних відносинах.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особи, які не брали участь в справі ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», ТОВ «ЕЛАС», ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просили скасувати рішення в частині задоволених вимог щодо кожного до товариств та ухвалити нове, яким у задоволенні вказаних відмовити.
В мотивування вимог апеляційної скарги посилалися на те, що оскаржуване рішення порушує їх права в частині встановлення судом невірного розміру та дати внесення вкладу ОСОБА_1 до статутного капіталу кожного з вказаних товариств істотно впливає на стан корпоративних відносин між товариствами та їх учасниками.
Вказували, що суд взагалі не дослідив надані у якості доказів заперечень проти позову протоколи загальних зборів учасників.
Зазначали, що суд помилково вважав належними та допустимими доказами документи про формування статутного капіталу товариств.
Посилалися на те, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог та не врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16-ц щодо відступу від попередніх правових позицій Верховного Суду, який полягає у тому, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статутний капітал цього товариства.
13 серпня 2024 року від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на необгрунтованість апеляційних скарг.
Від ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», ТОВ «ЕЛАС», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО»на адресу суду апеляційної інстанції надійшли пояснення.
Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.
Представник відповідача, який є також і представником осіб, які не брали участі у справі ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», ТОВ «ЕЛАС», ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ«ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО»у судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду проти апеляційних скарг заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2024 року в частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_3 не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за частину внеску до статутних капіталів ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ «ЕЛАС», ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», ТОВ«ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО».
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі №6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі №372/504/17-ц (провадження №14-325цс18), від 22 вересня 2020 року в справі №214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).
Відповідно до частини першої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Отже, статтею 60 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №554/8023/15-ц).
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.
Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.
Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства»).
У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.
Інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.
Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами (частина перша статті 149 ЦК України).
Такий висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2024 року в справі №760/20948/16 (провадження №14-70цс22).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 03 липня 2013 року у справі №6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року в справі №6-79цс13, від 03 червня 2015 року у справі №6-38цс15, та зазначила, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).
Частково подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 08 травня 2019 року в справі № 683/886/16-ц (провадження № 61-45908св18) та від 15 червня 2022 року в справі № 450/624/15-ц (провадження № 61-14887св20).
Згідно з частиною 8 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про господарські товариства» (який був чинним на час створення товариств) установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.
Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
В силу приписів ст.52 Закону України «Про господарські товариства»(який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.
Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:
про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
про ліквідацію товариства.
Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 24 грудня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року у справі №381/4588/21.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі №381/4588/21 рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2022 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на те, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені протягом останніх чотирьох років з 2016 року.
У даній справі розглядається спір, серед іншого, щодо внесення відповідачем коштів до статутних капіталів товариств. Позивач вважає, що вказані кошти внесені відповідачем за рахунок спільних коштів подружжя.
Із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що:
ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», код ЄДРПОУ 41209479, розмір його частки засновника (учасника) складає 25 000 000 грн., розмір статутного капіталу товариства 50000000 грн.;
ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «ВОКАТОРФ», код ЄДРПОУ 38687010, розмір його частки засновника (учасника) складає 1 250 000 грн., розмір статутного капіталу товариства 2500000 грн.;
ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», код ЄДРПОУ 40062539, розмір його частки засновника (учасника) складає 12 500 000 грн., розмір статутного капіталу товариства 50000000 грн.;
ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ», код ЄДРПОУ 30594998, розмір його частки засновника (учасника) складає 258 560 грн., розмір статутного капіталу товариства 512000 грн;
ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «ЕЛАС», код ЄДРПОУ 32932312, розмір його частки засновника (учасника) складає 340 168,70 грн., розмір статутного капіталу товариства 1020500 грн.;
ОСОБА_1 є співзасновником ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО», код ЄДРПОУ 40639893, розмір його частки засновника (учасника) складає 20 835 300,00 грн., розмір статутного капіталу товариства 99500000 грн.
Сторона позивача, на підставі даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, просила стягнути на свою користь 1/2 частки вартості часток відповідача у майні вказаних товариств, вказуючи на презумпцію спільності майна подружжя.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на те, що внесені ним кошти до товариств не є спільними коштами колишнього подружжя та надав документи на підтвердження своєї позиції.
Як вбачається з реєстраційних документів ТОВ «ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ», код ЄДРПОУ 30594998, зокрема з протоколу №8 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Фірма «ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ» від 30 листопада 2011 року, розмір внеску ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства складав 153 600,00 грн. (30%). Відповідно до вказаного протоколу 25% передано ОСОБА_1 від засновника ОСОБА_5 , а 5% передано ОСОБА_1 від засновника ОСОБА_6 .
У подальшому, на підставі договору дарування частки у статутному капіталі від 12 січня 2017 року, ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ «Фірма «ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ» у розмірі 20,5% статутного капіталу номінальною вартістю 104 960,00 грн.
Вказану частку 16 січня 2017 року ОСОБА_1 вніс до статутного капіталу ТОВ «Фірма» ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ», що підтверджується протоколом №01/2017 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Фірма» ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ» від 16 січня 2017 року.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Фірма «ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ» №63 від 12 жовтня 2023 року станом на 01 червня 2023 року, частка учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі у грошовому вимірі становить 258 560,00 грн. (50,5%).
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» від 05 жовтня 2023 року, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства складає 20,94%, що у грошовому вимірі становить 20 835 300,00 грн. Сплачений на 01 жовтня 2023 року вклад ОСОБА_1 у статутний капітал становить 14 618 146,39 грн. та проведений по обліку за внеском 03 серпня 2016 року у сумі 14 618 146,39 грн. по рахунку 152 (теплогенеруючі установки). Заборгованість ОСОБА_1 по вкладу у статутний капітал станом на 01 жовтня 2023 року становить 6 217 153,61 грн.
Як зазначав представник відповідача вказані теплогенеруючі установки ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Фірма «ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ» за договором комісії від 01 липня 2016 року.
У протоколі №5/17 загальних зборів учасників ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» від 08 серпня 2017 року зазначено, що частка ОСОБА_1 складає 20 835 300,00 грн.
Як вбачається із протоколу №1 установчих зборів ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», що відображено і у статуті товариства, розмір внеску ОСОБА_1 становить 250 000,00 грн.
12 листопада 2015 року ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО» установку по тепло утилізації відходів УТВ-1,5 та 4000000,00 грн., про що вказано у протоколі №2 установчих зборів ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО» і у відповідних змінах до статуту.
01 липня 2016 року розмір внеску ОСОБА_1 до вказаного товариства складав 12500000,00 грн., що вбачається із протоколу №3 установчих зборів ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО» і відображено у статуті.
Як зазначено у бухгалтерській довідці ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО» №1 від 04 жовтня 2023 року, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі складає 25%, що у грошовому вимірі становить 12 500 000,00 грн. Станом на 01 червня 2022 року вклад ОСОБА_1 у статутний капітал становив 1 914 289,43 грн. та проведений по рахунку №152 (Котел-установка по утилізації відходів УТВ-1,5-1), заборгованість по вкладу в статутний капітал становила 10 585 710,57 грн.
Зазначений Котел-установка по утилізації відходів УТВ-1,5-1 передано ОСОБА_1 на підставі договору комісії від 01 липня 2016 року, укладеного між ТОВ «Фірма «ТОВ «ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ» та ОСОБА_1 .
Щодо формування статутного капіталу ТОВ «ЕЛАС» вбачається, що під час формування статутного капіталу товариства, внесок ОСОБА_1 становить 6834,70 грн., про що вказано у протоколі №1 установчих зборів.
У подальшому, 21 квітня 2015 року розмір внеску ОСОБА_1 збільшився на 333334,00 грн., після чого сума його внеску склала 340168,70 грн., що становить 33,34% частки у статутному капіталі, що зазначено у протоколі №5 від 21 квітня 2015 року.
Відповідно до бухгалтерської довідки №8 від 04 жовтня 2023 року ТОВ «ЕЛАС», станом на 01 червня 2022 року частка ОСОБА_1 у статутному капіталі складає 340168,70 грн. Станом на 01 червня 2022 року його вклад у статутний капітал становив 227071,00 грн. та проведений по бухгалтерському обліку наступними внесками:
03 червня 2005 року 3 371,00 грн. по рахунку 152 (комп'ютер),
22 квітня 2015 року - 50 000,00 грн. по рахунку 311 (грошові кошти на поточний рахунок),
23 квітня 2015 року - 50 000,00 грн. по рахунку 311 (грошові кошти на поточний рахунок),
24 квітня 2015 року - 46 700,00 грн. по рахунку 311 (грошові кошти на поточний рахунок),
27 квітня 2015 року - 45 000,00 грн. по рахунку 311 (грошові кошти на поточний рахунок),
07 травня 2015 року - 32 000,00 грн. по рахунку 311 (грошові кошти на поточний рахунок).
Заборгованість ОСОБА_1 по вкладу в статутний капітал на 01 червня 2022 року становила 113 097,70 грн.
Як вказано у бухгалтерській довідці №63 від 03 жовтня 2023 року ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», частка ОСОБА_1 у статутному капіталі складає 25 000 000,00 грн. Станом на 01 червня 2022 року його вклад у статутний капітал становив 10 950 000,00 грн.:
19 травня 2017 року - 950 000,00 грн. по рахунку 152 (земельна ділянка),
18 травня 2018 року - 10 000 000,00 грн. по рахунку 152 (лінія переробки торфу).
Заборгованість ОСОБА_1 по вкладу в статутний капітал на 01 червня 2022 року становила 14 050 000,00 грн.
Стороною відповідача було надано договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10 березня 2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 купив земельну ділянку за 61 800,00 грн. за кошти, що є спільною сумісною власністю подружжя та за згодою дружини ОСОБА_3 (п. 15 договору).
Про передачу в статутний капітал товариства лінії переробки торфу ОСОБА_1 вартість 10 000 000,00 грн. надано протокол №10 загальних зборів учасників ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» від 18 травня 2018 року.
При цьому, як вбачається із Протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» від 07 березня 2017 року, ОСОБА_1 вніс до статутного капіталу 25 000 000,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину внесків до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» у розмірі 12 500 000 грн., ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО» у розмірі 6 250 000 грн., ТОВ «ЕЛАС» у розмірі 170 084,35 грн., ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» у розмірі 10 417 650 грн., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки внесені кошти до статутного капіталу ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО», ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», ТОВ «ЕЛАС» та ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» є власністю вказаних товариств, проте внески було здійснено ОСОБА_1 за час його перебування у шлюбі з ОСОБА_3 за рахунок спільних коштів подружжя, так як презумпцію спільності майна подружжя відповідачем не спростовано, а надані ним документи суд оцінив виключно з врахуванням отриманих на вимогу суду реєстраційних документів щодо формування статутного капіталу, у ОСОБА_3 наявне право вимагати від відповідача компенсацію половини внесених коштів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що протоколи установчих та загальних зборів, статути товариств не є доказом внесення грошових коштів до статутних капіталів товариств і не можуть відображати конкретні суми коштів, які були внесені до статутних капіталів.
Суд взяв за основу розрахунку розміру внесків відповідача до статутних капіталів товариств протоколи установчих зборів, в яких фактично лише задекларовано розміри внесків та частки учасників.
Надаючи правову оцінку статусу майна та коштів, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що кошти в розмірах, які вказані в статутах та протоколах, фактично на рахунки товариств не зараховувались, а передане майно належало на праві власності іншому товариству.
Так, колегія суддів бере до уваги те, що майно, яке було внесено до статутного капіталу ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» у сумі 14 618 146,39 грн. по рахунку 152 (теплогенеруючі установки); майно, яке було внесено до статутного капіталу ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО» у сумі 1 914 289,43 грн. та проведений по рахунку №152 (Котел-установка по утилізації відходів УТВ-1,5-1); майно, яке було внесено до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» у сумі 10 000 000 грн. (лінія переробки торфу) було отримане відповідачем від ТОВ «ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ» на підставі договору комісії від 01 липня 2016 року з Додатком 1.
Отже, ОСОБА_1 належними доказами спростував презумпцію спільного майна подружжя, а саме щодо вищевказаного майна, яке було отримано останнім за договором комісії від 01 липня 2016 року з Додатком 1, а відтак зазначене майно, яке було внесено ОСОБА_1 до статутного капіталу вказаних товариств не є спільною сумісною власністю подружжя, отже і не підлягає поділу.
Судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні вимог щодо поділу майна заявлених до ТОВ «ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ». Вказане рішення в цій частині ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується.
Як вбачається з бухгалтерських довідок відповідач ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати внесків до статутних капіталів товариств, а саме: ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» у розмірі 6 217 153,61 грн.; ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО» у розмірі 10 585 710,57 грн.; ТОВ «ЕЛАС» у розмірі 113 097,70 грн.; ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» у розмірі 14 050 000,00 грн.
Наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73 затверджене Національне Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
В Додатку 1 до вказаного Положення затверджена форма Балансу (звіт про фінансовий стан), рядок 1425 якої містить відомості на початок та кінець звітного періоду про неоплачений капітал.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2023 року було витребувано від Головного управління статистики у Тернопільській області статистичну звітність ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО», ТОВ «ВОКАТОРФ» за 2019-2021 роки включно, а саме: належним чином засвідчені копії звітів про власний капітал та балансів;
витребувано від Головного управління статистики у Київській області статистичну звітність ТОВ «ЕЛАС», ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ТЕПЛО», за 2019-2021 роки включно, а саме: засвідчені копії звітів про власний капітал та балансів.
На виконання вимог ухвали було надано фінансову звітність по вказаним товариствам за 2019-2021 роки, з якої вбачається, що у рядку 1425 по кожному із зазначених товариств міститься інформація про неоплачений капітал ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО», ТОВ «ЕЛАС», ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ТЕПЛО».
Таким чином, доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджується те, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати внесків до статутних капіталів товариств, а саме: ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО»; ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО»; ТОВ «ЕЛАС»; ТОВ «ДЮШЕНЕЯ».
При цьому, судом апеляційної інстанції з наданих документів не можливо встановити, яка частка оплаченого ОСОБА_1 вкладу в статутний капітал: ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО», ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», ТОВ «ЕЛАС» станом на 30 червня 2022 року відповідає зареєстрованому розміру статутного капіталу вказаних товариств у відсотках та яка ринкова вартість частки ОСОБА_1 у майні товариств станом на 30 червня 2022 року відповідно до розміру оплаченої частини частки вкладу ОСОБА_1 в статутний капітал товариств.
Стороною позивача доказів на підтвердження вказаних обставин надано не було.
Клопотань про призначення у справі судової бухгалтерсько-економічної експертизи стороною позивача в суді першої інстанції не заявлялося.
А відтак, доводи сторони позивача про те, що позивач має право на стягнення з відповідача на її користь половинуи вартості часток відповідача у майні господарських товариств: ТОВ «ДОШЕНЕЯ», ТОВ «ЕЛАС», ТОВ ПРОМГАЗТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ТЕПЛО», ТОВ «ВОКАТОРФ», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців в загальному розмірі 30 092 012,80 грн., колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач в ході судового розгляду справи довів належними та допустимими доказами, що вартість його частки, сформованої під час шлюбу із позивачем не відповідає вартості заявленої у позові, оскільки по кожному товариству обліковується заборгованість. Сам по собі факт створення товариства та реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб частки та суми в статутному фонді товариства, не свідчить про фактичний внесок зазначеного вкладу учасником в товариство.
Разом з тим, колегія суддів вважає доведеним те, що ОСОБА_1 у статутний капітал ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» було внесено 19 травня 2017 року - 950000,00 грн. по рахунку 152 (земельна ділянка).
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця земельну ділянку, площею 2,0000 га, що знаходиться на території Онишковецької сільської ради Шумського району, Тернопільської області, кадастровий номер 6125885700:01:001:0496.
У п.15 вказаного договору зазначено, що покупець стверджує, що кошти, за які купується земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, тому купується за згодою дружини ОСОБА_3 , що підтверджується її письмовою заявою.
Отже, внесок ОСОБА_1 у статутний капітал ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» у розмірі 950 000,00 грн. був внесений під час перебування у шлюбі з позивачем та за рахунок земельної ділянки, яка купувалася за кошти, які були спільною сумісною власністю подружжя.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 475000грн., що становить 1/2 частку від внесених коштів подружжя до статутного капіталуТОВ «ДЮШЕНЕЯ».
Відповідно до бухгалтерської довідки №8 від 04 жовтня 2023 року ТОВ «ЕЛАС», станом на 01 червня 2022 року частка ОСОБА_1 у статутному капіталі складає 340 168,70 грн. Станом на 01 червня 2022 року його внесений вклад у статутний капітал становив 227 071,00 грн.
Як було зазначено стороною відповідача кошти у сумі 225 000,00 грн. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_8 для їх внесення до статутного капіталу ТОВ «ЕЛАС» згідно розписки від 21 квітня 2015 року.
Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги вказану розписку, оскільки кошти вносилися в різні дні, різними сумами, що не підтверджує те, що саме кошти, які були отримані за розпискою були внесені до статутного капіталу ТОВ «ЕЛАС».
Встановивши, що позивач має право вимагати виплати їй вартість частки члена колишнього подружжя у статутному капіталі, у той же час вона заявила вимогу про грошову компенсацію їй вартості частки внеску до статутного фонду, розмір коштів внесених відповідачем за час шлюбу з позивачем до статутного капіталу ТОВ «ЕЛАС»становить 227 071грн., а відтак стягненнюз відповідача на користь позивача підлягає 113535,50 грн., що становить 1/2 частку від внесених коштів подружжя до статутного капіталу ТОВ «ЕЛАС».
Таким чином, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за частину внескудо статутних капіталівТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ«ЕЛАС», ТОВ«УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», ТОВ«ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 13420 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за частину внеску до статутного капіталу ТОВ «ДЮШЕНЕЯ» у розмірі 475000 грн., грошову компенсацію за частину внеску до статутного капіталу ТОВ «ЕЛАС» у розмірі 113535,50 грн. та судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 259 грн.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стягненнюз ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підялгаютьсудові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 19741,49грн.
Згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Так, відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Звертаючись з апеляційними скаргами на рішення суду першої інстанції,особи, які не брали участь в справі ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», ТОВ «ЕЛАС», ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» посилалися на те, щооскаржуване рішення порушує їх права в частині встановлення судом невірного розміру та дати внесення вкладу ОСОБА_1 до статутного капіталу кожного з вказаних товариств істотно впливає на стан корпоративних відносин між товариствами та їх учасниками.
З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі стосується поділу майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Встановлення обставини, про які зазначають апелянти в апеляційних скаргах, а саме невірного зазначення судом першої інстанції розміру та дати внесення ОСОБА_1 вкладу до статутних капіталівтовариств, слугувало підставою для вирішення матеріально-правової вимоги, зверненої виключно до відповідача ОСОБА_1 , як одного з подружжя, натомість, судом вимоги до товариств ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», ТОВ «ЕЛАС», ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» не вирішувались.
А відтак, ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», ТОВ «ЕЛАС», ТОВ «ДЮШЕНЕЯ», ТОВ «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» не доведено порушення їх прав та законних інтересів рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2024 року.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц вказано, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Згідно з п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження на підставі ч.3 ст.362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.268, 362, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційне провадження за апеляційними скаргами осіб, які не брали участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя- закрити.
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за частину внеску до статутних капіталів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАС», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користьОСОБА_3 судового збору у розмірі 13420 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 грошову компенсацію за частину внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ» у розмірі 475000 грн., грошову компенсацію за частину внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАС» у розмірі 112500 грн. та судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 259 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошовоїкомпенсації за частину внесків до статутних капіталівТовариства з обмеженою відповідальністю «ДЮШЕНЕЯ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАС», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ ЕКОТЕПЛО», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНОПІЛЬТЕПЛО» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 19741 грн. 49 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: