Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/456/2025
14 жовтня 2025 року місто Київ
справа №939/1895/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року, ухвалені під головуванням судді Міланіч А.М., у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-
В серпні 2021 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до відповідача, в якому просили:
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті кошти у розмірі 109 601,51 грн.;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 безпідставно набуті кошти у розмірі 48 743,72 грн.;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 безпідставно набуті кошти у розмірі 3316,58 грн.
В обґрунтування вимог посилалися на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної власності належать суміжні земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказували, що вони, маючи намір облагородити простір та створити рекреаційну зону з ландшафтним дизайном між належними їм на праві власності земельними ділянками, запланували збудувати на ділянках видову терасу. Для виконання зазначеного проекту, вони звернулись до відповідача ОСОБА_1 і на початку березня 2021 року вона повідомила, що для подальшої співпраці їй необхідна сума в розмірі 162000 грн.
Зазначали, що ними були здійсненні відповідні платежі на користь ОСОБА_1 : ОСОБА_3 15 квітня 2021 року перерахував 35000 грн. та 7800 грн., 30 квітня 2021 року - 60301,51 грн., а також 6500 грн. перераховані 13 лютого 2013 року на рахунок ОСОБА_6 ; ОСОБА_4 31 березня 2021 року перерахував 48743,72 грн.; ОСОБА_5 16 червня 2021 року перерахувала 3316,58 грн.
Посилались на те, що між ними та відповідачем будь-яких договорів укладено не було, оскільки ОСОБА_1 стверджувала, що робота, яку вона повинна виконати, не потребує погодження та детального обговорення, питання строків поставки матеріалів, вартості таких матеріалів між ними та відповідачем не узгоджувалось та жодним чином не зафіксовано.
Вказували, що відповідач повідомила, що в майбутньому після закупки в її постачальників матеріалів, приступить до виконання проекту. Однак, потім почала посилатись на те, що у постачальників були вихідні дні і вони не змогли поставити їй матеріали, що в силу її завантаженого графіку, вона не зможе виконувати роботи в будні дні, а тільки в суботу, що йшло в розріз з їх бажаннями.
Зазначали, що з відкритих джерел вони дізнались, що взагалі відповідач не має права здійснювати господарську діяльність, оскільки її господарська діяльність припинена. Будучи стурбованими поведінкою відповідача, позивачі звернулися до неї з проханням приступити до виконання робіт або повернути грошові кошти, однак, ОСОБА_1 повідомила, що у неї грошових коштів немає, вона сплатила їх постачальникам та рекомендувала очікувати від них поставку. Проте, будь-які матеріали, з яких можна збудувати терасу відповідачем не відвантажені, жодні роботи не почалися.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 жовтня 2023 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті кошти в розмірі 103101,51 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 безпідставно набуті кошти в розмірі 48743,72 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 безпідставно набуті кошти в розмірі 3316,25 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1031,01 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 487,44 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 33,17 грн.
Додатковим рішенням Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат по наданню правової допомоги 19133, 72 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на відшкодування витрат по наданню правової допомоги 9045 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 615 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просивоскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
На обґрунтування вимог посилався на те, що відсутність підписаних документів - договорів, актів чи рахунків між сторонами не свідчить про відсутність правочину в цілому.
Вважає, що між сторонами було укладено договір підряду в усній формі, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язувалась організувати та здійснити комплекс робіт з облаштування рекреаційної зони з ландшафтним дизайном на суміжних земельних ділянках, що належать позивачам.
Вказував, що сторони домовились, що відповідач здійснить виконання робіт безоплатно, з огляду на дружні стосунки між ними, що існували на той момент, а позивачі лише компенсують вартість матеріалів та витрат. Строк виконання робіт - орієнтовно до кінця весни 2021 року.
Зазначав, що зі змісту листування між сторонами, вбачається узгодження з позивачами проекту візуалізації ландшафтного дизайну кількості та номенклатури рослин, що підлягають придбанню та подальшій висадці на земельних ділянках позивачів, узгодження розміру витрат на придбання та доставку рослин, орієнтовні строки висадки рослин, виконання інших робіт. Також, переписка містить інформацію щодо банківських реквізитів відповідача, суми, яку позивачі мають перерахувати для закупівлі необхідних матеріалів, підтвердження факту перерахування коштів тощо.
Посилався на те, що дати в які перераховувались кошти, співпадають з датами, зазначеними в листуванні.
Вказував, що дане листування є електронним доказом у розумінні ст. 100 ЦПК України.
Зазначав, що ні суд, ні позивачі, під час судового розгляду, не ставили під сумнів автентичність авторства учасників листування. Позивачі не надали жодних доказів на спростування належності даного доказу, не заявляли будь-яких клопотань з цього приводу, зокрема щодо призначення судової експертизи.
Посилався на те, що прослідковується взаємозв'язок між листуванням, товарними чеками, накладними тощо. А тому, такі докази є належними та достовірними у контексті підтвердження факту існування договірних відносин між сторонами.
Вказував, що в матеріалах справи наявні роздруківки фотографій, що засвідчують процес виконання робіт, а також факт існування речових доказів на земельних ділянках позивачів у вигляді результатів виконаних робіт.
Зазначав, що суд першої інстанції безпідставно не надав жодної оцінки показанням свідка ОСОБА_7 , попри їх фактичне свідчення на користь наявності договірних відносин між позивачами та відповідачем.
Посилався на те, що позивачі, всупереч вимогам ч.8 ст. 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів не заявили про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат.
Вказував, що подані позивачами докази на підтвердження судових витрат є суперечливими, містять неточності та не відповідають орієнтовному розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, наданому у позовній заяві.
06 березня 2024 року від представника позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - Обертинської-Єніч А.О. на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_1 померла.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року зупинено провадження у даній цивільній справі до залучення до участі у справі правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .
З метою вирішення питання щодо залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції до Бородянської державної нотаріальної контори було направлено запит з метою отримання інформації у якій державній нотаріальній конторі чи приватного нотаріуса заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та хто прийняв спадщину після померлої.
На запит суду Бородянська державна нотаріальна контора направила інформаційну довідку зі спадкового реєстру, з якої вбачається, що спадкова справа після ОСОБА_1 не заводилася.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року поновлено провадження у справі.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачів заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення та додаткове рішення суду суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції застосовуючи положення ст.1212 ЦК України, виходив з того, що відповідачем ОСОБА_1 було безпідставно набуто грошові кошти у сумі 155161,81 грн., які і підлягають стягненню з неї на користь позивачів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Як зазначали позивачі у позовній заяві, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної власності належать суміжні земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Останні, маючи намір облагородити простір та створити рекреаційну зону з ландшафтним дизайном між належними їм на праві власності земельними ділянками, запланували збудувати на ділянках видову терасу. Для виконання зазначеного проекту, вони звернулись до відповідача ОСОБА_1 і на початку березня 2021 року вона повідомила, що для подальшої співпраці їй необхідна сума в розмірі 162000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2021 року ОСОБА_3 перерахував на рахунок відповідача ОСОБА_1 кошти в розмірі 35000 грн. та 7800 грн., 30 квітня 2021 року - 60301,51 грн. з рахунку свого неповнолітнього сина ОСОБА_8 , 13 лютого 2021 року - 6500 грн. було перераховано на рахунок ОСОБА_6
ОСОБА_4 31 березня 2021 року перерахував на рахунок ОСОБА_1 48743,72 грн.
16 червня 2021 року ОСОБА_5 перерахувала на рахунок ОСОБА_1 3316,58 грн.
Згідно витягу з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань 31 січня 2019 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Заперечуючи проти позову, відповідач посилалася на те, що ОСОБА_3 звернувся до неї з проханням облаштувати рекреаційну зону з ландшафтним дизайном, яка знаходиться між належною йому земельною ділянкою та ділянкою сусіда ОСОБА_4 . Також останній попрохав влаштувати терасу на цій земельній ділянці. З метою реалізації рекреаційної зони вона, а також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неодноразово зустрічалися на вказаній земельній ділянці в АДРЕСА_1 , окрім того вона зустрічалась з ОСОБА_3 на терасі його будинку в Нових Петровцях, а також в будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . На всіх зустрічах сторони разом погоджували усі умови надання послуги з облаштування рекреаційної зони з ландшафтним дизайном, а саме: термін, вартість та обсяг. Вказувала на те, що оскільки між ОСОБА_1 та позивачами існували давні та дружні відносини усі роботи з облаштування рекреаційної зони погоджувалось з позивачами шляхом листування через мессенджер Telegram. Зазначала, що 20 березня 2021 року дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 попросила її розробити візуалізацію ландшафтного дизайну, щодо території між земельної ділянки належної її чоловіку та сусідської. 23 лютого 2021 року на особистий номер телефону ОСОБА_5 ( НОМЕР_1 ) через мессенджер Telegram вона надіслала візуалізацію Після отримання візуалізації нею було здійснено комплекс заходів, щодо придбання квітів та інших рослин з метою реалізації рекреаційної зони з ландшафтним дизайном. Підтвердження необхідності придбання цих рослин міститься в переписці від 31 березня 2021 року, від 08 квітня 2021 року через мессенджер Telegram з ОСОБА_5 . Вказувала, що 11 травня 2021 року з огляду на похилий схил земельної ділянки, де була необхідність у позивачів облаштувати рекреаційну зону з ландшафтним дизайном, ОСОБА_1 були здійснені витрати у сумі - 46800,00 грн., а саме на придбання грунтових анкерів. 17 травня 2021 року з метою облаштування земельної ділянки ОСОБА_1 придбала георешітку загальною вартістю - 42 461,95 грн. та в період часу 17-21.05.21 року здійснили комплекс робіт по укріпленню склону, встановленню георешітки та анкерів з її монтування. Таким чином у період часу з березня 2021 року нею було здійснено витрачання коштів в сумі - 54 405,00 грн. на придбання рослин, квітів та дерев за замовленням позивачів, а також ґрунтові анкери та георештіка в сумі - 89261,95 грн. за замовленням позивачів.
Представник позивачів вказував на те, що між сторонами не було укладено жодного договору, оскільки не було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, жодних належних та допустимих доказів витрачання отриманих коштів на користь позивачів суду відповідачем не надано, тому спірні грошові кошти у розмірі 161661,81 грн. отримані відповідачем є безпідставно набутими.
Відповідач, у письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції вказувала на те, що з осені 2020 року по літо 2021 року нею були виконані наступні роботи: укріплення схилу, трамбовка глиною, будівництво порогів та терас з укріпленням та засипкою грунтом; вивезення грунту у схил; укріплення схилу терасними посадками (сторонами були узгоджені рослини); монтаж каналізаційних труб у схилі; чистка схилу від сухого дерева; укріплення схилу геотекстилем; посадки рослин на верхньому ярусі схилу; укріплення схилу різними анкерами та георешіткою; завезли та спланувати грунт у георешітку; посадки/пересадки рослин у ОСОБА_9 ; дизайн-проект (візуалізаційні пропозиції) тераси на схилі для ОСОБА_9 ; дизайн-проект ділянки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; проектування та монтаж ливневої каналізації у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; проектування та монтаж дренажної системи у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; виконання дренажу у приямках для квітів у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; розстановка світильників у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; копка траншей для електриків у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; покупка та посадка плодових дерев, хвойних та декоративних дерев і кущів у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; вивоз грунту з туриторії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; завезення і планування піску на території ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для покращення дренажних властивостей існуючого грунту; культивація грунту у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
На підтвердження здійснення вказаних робіт відповідач надала: копії товарних чеків на придбання садових рослин та матеріалів (а.с.64-65,68,70-71); скріншоти екрану телефону з перепискою з ОСОБА_12 щодо розробки візуалізації та ландшафтного дизайну (т.1 а.с.60-63,66-67,69,72-73); фото з виконання робіт (т.1 а.с.74-78, т.2 а.с. 12-68).
Також відповідачем був наданий диск, на якому містяться записи проведення робіт.
Зі змісту листування у мессенджер Telegram з ОСОБА_12 вбачається узгодження з останньою проекту візуалізації ландшафтного дизайну; кількості та номенклатури рослин, що підлягають придбанню та подальшій висадці на земельних ділянках; узгодження розміру витрат на придбання та доставку рослин (плодові дерева, кущі, квіти, тощо); орієнтовні строки висадки рослин; узгодження придбання та встановлення грунтових анкерів, георешіток, монтування анкерів, виконання робіт, направлених на укріплення схилу ємної поверхні на ділянці, тощо. Також переписка містить інформацію щодо банківських реквізитів відповідача (номер карткового рахунку), суми, яку позивачі мають перерахувати для закупівлі необхідних матеріалів, підтвердження з боку позивача ОСОБА_13 факту перерахування коштів. При цьому дати, в які перераховувались кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 , співпадають з датами, значеними в переписці.
Колегія суддів звертає увагу на те, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Судувід 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 100 ЦПК України, у подібних правовідносинах.
Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі №501/3560/19.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.
В судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка був допитаний ОСОБА_14 , який суду пояснив, що в період з осені 2020 року по липень 2021 року він за дорученням ОСОБА_1 виконував земельні роботи, садив садові рослини на земельній ділянці в с. Нові Петрівці Київської області, точної адреси не пам'ятає, вважає, що ділянка належала позивачам, він їх там бачив разом з відповідачем, які домовленості були у сторін, які об'єми робіт були виконані, кількість посаджених рослин, вартість робіт та матеріалів, хто їх оплачував він не знає.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, стороною позивачів не було надано будь-яких доказів на спростування доказів наданих відповідачем ОСОБА_1 .
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини перша та друга статті 837 ЦК України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (частини перша та друга статті 843 ЦК України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
З матеріалів справи встановлено, що між позивачами та відповідачем фактично було укладено договір підряду в усній формі, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язалася організувати і здійснити комплекс робіт з облаштування рекреаційної зони з ландшафтним дизайном на суміжних земельних ділянках, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
На виконання вказаного усного договору підряду позивачами були перераховані на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, які остання витратила на придбання матеріалів для виконання робіт з облаштування рекреаційної зони з ландшафтним дизайном.
Також відповідачем було здійснено ряд робіт по укріпленню склону, встановленню георешітки та анкерів з її монтування.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави
Разом з тим, якщо фактично був укладений договір підряду, то стаття 1212 ЦК України не застосовується, оскільки вона регулює випадки безпідставного збагачення та повернення майна за договорами, які не були укладені належним чином. Якщо існує реальний договір підряду (навіть усний, але укладений відповідно до вимог закону), спірні правовідносини врегульовуються відповідними нормами про договір підряду, а не нормами про безпідставне збагачення.
На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув, а відтак дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем ОСОБА_1 було безпідставно набуто грошові кошти у сумі 155161,81 грн., які підлягають стягненню з останньої на користь позивачів на підставі ст.1212 ЦК України.
Крім того, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 коштів у розмірі 6500 грн., оскільки як вбачається з матеріалів справи вказані кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_6 , який не залучений до участі у справі.
Отже, рішення суду першої інстанції не можна вважати ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства, внаслідок чого наявні, визначені ст.376 ЦПК України, підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Ухвалюючи додаткове рішення від 04 грудня 2023 року щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позовні вимоги позивачівзадоволені частково, а відтак витрати понесені позивачами на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Додаткове рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05липня 2023 року у справі №904/8884/21.
Разом з тим, упункті 7 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 ЦПК України).
Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті (частина третя статті 377 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (провадження №14-37 цс 20) вказано, що у випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 6 частини першої статті 186 ЦПК України), а у разі, коли провадження у справі вже відкрито, - закриває таке провадження (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України). Проте, якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи-сторони у спорі чи припинення юридичної особи-сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі (частина третя статті 377 ЦПК України). Аналогічно не можна скасувати у касаційному порядку повністю чи частково із закриттям провадження у справі законне й обґрунтоване рішення суду першої або апеляційної інстанції (частина третя статті 414 ЦПК України).
На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 померла.
Судом апеляційної інстанції вчинялися дії з метою встановлення правонаступників померлої ОСОБА_1 , однак встановлено, що спадкова справа після смерті останньої не заводилася, осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1 не встановлено.
Стороною позивача також не надано будь-яких доказів на підтвердження того, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_1 .
Враховуючи встановлені обставини смерті відповідача, відсутність правонаступників останньої, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав, передбачених п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, ч.1 ст.377 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю відповідача.
Керуючись ст.ст.255, 367, 368, 374, 377, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 жовтня 2023 року та додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 грудня 2023 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: