Справа № 752/16754/23 Головуючий у І інстанції Машкевич К.В.
Провадження №22-ц/824/11971/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
15 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Київської міської ради - Горбачової Інни Валеріївни на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: державний нотаріус Другої Київської державної нотаріальної контори Ткач Ольга Аркадіївна, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
У серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, і якому просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 .
23 квітня 2025 року до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 -адвоката Вареника А.М. про ухвалення додаткового рішення відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, в якій останній просив стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір в розмірі 13420,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: державний нотаріус Другої Київської державної нотаріальної контори Ткач Ольга Аркадіївна, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задоволено в повному обсязі, однак судом першої інстанції не було вирішено питання про стягнення з Київської міської ради на користь позивача сплаченого ним судового збору.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 -адвоката Вареника А.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 420,00 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Київської міської ради (далі по тексту - КМР) - Горбачова І.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у даній справі КМР є технічним відповідачем у питанні визнання права власності на спадкове майно, тобто, КМР жодним чином не порушила законні права та інтереси позивача, не вчинила жодних дій, які б перешкоджали йому законно визнати право власності на спадкове майно, а тому покладення відшкодування понесених ним судових витрат на державний орган є помилковим та безпідставним.
16 червня 2025 року через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Вареника А.М., в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року залишити без змін.
В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідачем у вказаній справі було визначено Київську міську раду, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України саме відповідач має компенсувати сплату судового збору у разі задоволення позову.
В судовому засіданні представник Київської міської ради Горбачова І.В. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Вареник А.М. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає, враховуючи наступне.
Ст. 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів цивільного судочинства) є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді; ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову; а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові від 21 квітня 2021 року в справі № 607/6424/20 Верховний Суд зазначив, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із ст. 270 ЦПК України.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору при зверненні до суду встановлені в ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 13 420,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №А78Т-IIOC-UIES-PCUC від 10 серпня 2023 року.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року позов задоволено.
Питання щодо компенсації судового збору сплаченого позивачем вищезгаданим рішення не було вирішено.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати.
Слід зазначити, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов'язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення (постанова, ухвала), якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу відповідних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові судові рішення можуть ухвалюватися у випадку, якщо суд при ухваленні основного судового рішення не визначив способу його виконання або не вирішено питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про ухвалення додаткового та стягнення з відповідача на користь позивач витрат по сплаті судового збору.
Доводи апеляційної скарги про те, що покладення відшкодування понесених ним судових витрат на державний орган є помилковим та безпідставним, оскільки КМР жодним чином не порушила законні права та інтереси позивача, апеляційний суд відхиляє та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній справі було визначено відповідачем Київську міську раду.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19).
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву Київська міська рада порушувала питання про те, що вказаний орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади міста Києва, не є належним відповідачем у даній справі.
За наслідками розгляду справи по суті суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що представник Київської міської ради - Горбачова І.В. не зверталась з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року, яким позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, тобто сторона відповідача погодилась з вказаним рішенням та з тим, що відповідачем в даній справі є Київська міська рада.
З огляду на вказане, питання визначення належного складу учасників справи виходить за межі розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат по справі.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Київської міської ради - Горбачової Інни Валеріївнизалишити без задоволення.
Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст судового рішення складений 30 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар