Справа № 296/3939/25
2-а/296/77/25
04 листопада 2025 рокум.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Адамовича О.Й., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з вказаним позовом та відповідно до змісту позовних вимог просить визнати протиправною та скасувати постанову №96/64 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, прийняту 28.02.2025 року стосовно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до постанови №96/64 від 28.02.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за те, що будучи належним чином оповіщеним про виклик, у визначений час по повістці не з'явився, про поважність причин неявки не повідомляв, чим порушив вимоги статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560.
Пояснює, що його військово-обліковий документ - тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 підтверджує, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.04.2023 року.
Позивач доводить, що він прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних та проходження ВЛК, а також для визначення його призначення на особливий період, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 5388/4 від 07.12.2024 року, яка прийнята після проведеного медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 07.12.2024 року.
Відтак, без явки до відповідача та без отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії він не зміг би пройти медичний огляд 07.12.2024 року.
Також зазначає, що він викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 в січні 2025 року. За викликом з'явився, дані уточнив.
Крім того, як вбачається з відміток на тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 він проходив військово-лікарську комісію 15.08.2025 року та 07.12.2025 року (так вказано в позовній заяві). Проте, законодавством унормовано проходження військово-лікарської комісії під час дії воєнного стану раз на рік.
За таких обставин позивач доводить що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою від 22.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
02.06.2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд в задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі та залишити постанову без змін, а скаргу без задоволення. Зазначає, що повістка про виклик до ТЦК направлена за дійсною адресою місця реєстрації позивача, усіх вимог при повідомленні останнього дотримано. Вказує на те, що доводи позивача спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (а.с.24-34).
Після наданих пояснень в судовому засіданні позивач та відповідач подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, а тому ухвалою від 22.09.2025 року суд постановив перейти до розгляду справи №296/3939/25 в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_3 , винесена постанова №96/64 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн (а.с.5-6).
За змістом вказаної постанови, 22.11.2024 року громадянин ОСОБА_1 отримав повістку з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 05.12.2024 на 09:00 для уточнення військово-облікових даних та проходження ВЛК, а також для визначення його призначення на особливий період. У свою чергу, громадянин ОСОБА_1 виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 проігнорував, у визначений термін не з'явився, про наявність поважних причин, які б заважали вчасно прибути не повідомив та підтверджуючих документів не надав. В результаті чого ІНФОРМАЦІЯ_8 15.12.2024 року було направлено звернення до Житомирського РУ ГУНП в Житомирській області з проханням провести розшук та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянина ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративні правопорушення. Так 28.02.2025 року громадянина ОСОБА_1 поліцейським офіцером громади було доставлено до мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , для прийняття рішення відповідно до чинного законодавства. В свою чергу, громадянин ОСОБА_1 не з'явився у строк та місце зазначені в повістці.
Так, за даними копії справи №96/64 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП (а.с.37-45), встановлено, що 22.11.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів була сформована повістка для уточнення даних, на яку начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_3 накладено кваліфікований електронний підпис, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 зобов'язаний 05.12.2024 року з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних (а.с.38).
Зазначена повістка була надіслана на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» номер відправлення - 0610210011652, а саме на адресу АДРЕСА_1 (а.с.40,42).
Матеріалами справи, зокрема військовообліковими документами, копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 стверджується, що зареєстрованим місцем проживання позивача з 12.09.1992 є адреса: АДРЕСА_1 (а.с.3-4).
В грудні 2024 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 з АТ «Укрпошта» надійшла довідка про причини повернення/досилання, у якій зазначено, що повістка на ім'я ОСОБА_1 повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.40).
За фактом не прибуття по повістці на 05.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 на уточнення військово-облікових даних відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 було оформлене звернення в Національну поліцію України №Е825259 від 15.12.2024 року (а.с.41).
28.02.2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується довідкою про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціально підтримки, яка складена посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 (а.с.43).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом даного спору є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту вітчизни. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 за №154 (далі - Положення № 154), - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ.
У розумінні ст.1 Закону №389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. За Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України №2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду даної справи).
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25 березня 1992 року.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Також у ст.17 Закону України "Про оборону України" передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно із ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Аналогічне передбачено у п.24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок №560).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (п.24 Порядку №560).
У п.29 Порядку №560 передбачено, що має бути зазначено у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; місце, день і час явки за викликом; підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки).
Згідно із положеннями п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Положеннями п.41 вказаного Порядку, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. У разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до повістки №1369587, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , викликався до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що за адресою: АДРЕСА_2 , на 09:00 год. 05.12.2024, для уточнення даних.
Згідно рекомендованого повідомлення АТ "Укрпошта", повістка на ім"я позивача скерована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Ф.20 про причини повернення вказаної повістки "Укрпошта" (трекінг відправлення 0610210011652), повістка повернута відправнику, у зв'язку з тим, що "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з п.7 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період передбачає, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Позивач не заперечує, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення (уточнення) позивачем своїх облікових даних щодо зміни місця свого проживання.
На переконання суду позивач, повинен отримувати направлені йому на зазначену адресу повідомлення. Відмова від отримання чи не вжиття заходів для отримання надісланих на цю адресу повідомлень, у тому числі повісток, не може вважатися добросовісною поведінкою адресата.
Порядок вручення поштових відправлень визначається Правилами надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, зокрема, вони передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.
Рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.(п. 82).
Добросовісне виконання працівниками "Укрпошти" своїх службових обов'язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.
Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 13 березня 2019 року у справі №639/4278/16-а, а також у справі №806/1943/18 адміністративне провадження N К/9901/2585/20 від 30 листопада 2020 року.
Суд також зазначає, що органи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки несуть відповідальність за надсилання військовозобов'язаному відповідних повісток. Той факт, що позивач не отримав кореспонденцію, надіслану йому на зареєстровану адресу місця проживання, сам по собі не є достатнім аргументом для заяви про те, що права військовозобов'язаного були порушені. Нормами вказаного Порядку, прийнятого на виконання ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чітко закладено презумпцію обізнаності військовозобов'язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов'язаним) місцем проживання.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги норми чинного законодавства слід вважати, що позивач був повідомлений щодо необхідності явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 по повістці №1369587 у визначений в ній термін.
Доводи позивача про те, що він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №5388/4 від 07.12.2024 року, є необґрунтованими. Вказану обставину не можна вважати виконанням обов'язку з'явитися 05.12.2024 року до міського ТЦК для уточнення даних. Така довідка підтверджує лише факт проходження медичного огляду ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_9 , що не пов'язано з метою виклику за повісткою від 22.11.2024р. Позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 працівниками поліції лише 28.02.2025 року за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.12.2024 року.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що в діях позивача дійсно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд уважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених у справі обставин, суд уважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283-284 КУпАП.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що оскільки відповідач належними та допустимими доказами довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а суд не знайшов істотних процесуальних порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у задоволенні позову слід відмовити.
Окрім цього, суд вважає, що заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд вважає, що позивач пропустив встановлений строк для оскарження постанови з поважних причин, оскільки від підпису про отримання копії постанови відмовився, а про накладення вид адміністративного стягнення дізнався в квітні місяці коли звернувся до виконавчої служби з підстав того, що на його банківські рахунки накладено арешт.
Суд вбачає підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження вищевказаної постанови.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 283, КУпАП, ст. ст. 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
У задоволені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №96/64 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, прийняту 28.02.2025 року - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Cуддя О. Й. Адамович